Форми проведення перестрахувальних операцій. Пропорційне перестрахування.
Усі договори перестрахування поділяються на 2 групи, в основі поділу яких лежить система розподілу ризиків між перестрахувальником та перестраховиком. Відповідно з цим розрізняють форми перестрахування:
1. пропорційна;
2. непропорційна.
До першої форми (пропорційної) відносять:
1. квотний договір;
2. договір ексцеденту суми;
3. квотно-ексцедентний договір.
До другої форми (непропорційної) відносять:
1. договір ексцеденту збитку (ризиковий ексцедент збитку і катастрофічний ексцедент збитку);
2. договір ексцеденту збитковості.
Пропорційна форма перестрахування, передбачає часткову участь сторін у розподілі відповідальності. Відповідно до узгодженої частки участі в договорі між сторонами розподіляються страхові премії і збитки. Частка участі в перестрахуванні може бути подана у відсотках від страхової суми або в абсолютному вираженні. При цьому встановлюються ліміти відповідальності за договором.
Квотний договір. Найпростішим видом договорів є квотний договір, який застосовується яку факультативному, так і в облігаторному перестрахуванні. Сутність квотного перестрахування полягає в тому, що цедент зобов'язаний передати перестраховику визначену частку у всіх ризиках даного виду, а перестраховик не має права відмовитися. Зазвичай, при квотному перестрахуванні цедент передає, а перестраховик приймає від нього відповідну частину премії, обумовлену у відсотках. В свою чергу, і перестраховик виплачує цеденту комісійну винагороду (за ведення справи за договором перестрахування та за надання можливості участі в цьому договорі), а також тантьєму із свого прибутку.
Приклад. Перестрахувальник перестраховує ризики за квотним договором (квота 80%). Ліміт відповідальності перестраховика згідно з договором встановлено в 300 тис. у.о. Визначить частку участі цедент та перестраховика у покритті наступних ризиків:
а) 100 тис. у.о.;
б) 400 тис. у.о.
Якщо перестраховується ризик в 100 тис. ум. од., то частка перестраховика складе 80 тис. ум. од., а цедента – 20 тис. ум. од.
Якщо перестраховується ризик в 400 тис. ум. од., то частка перестраховика повинна скласти 320 тис. ум. од., але ліміт перестраховика за договором дорівнює 300 тис. ум. од., які він і приймає. Частка цедента — 80 тис. ум. од. та 20 тис. ум. од., які залишилися за межами квотного договору (якщо цедент не знайде додаткового перестрахувального покриття на 20 тис. ум. од.).
Квотний договір має наступні переваги:
на власному утриманні страховика лишається частка відповідальності, яка повністю відповідає його фінансовим можливостям;
квотний договір не потребує великих витрат з його обслуговування;
при автоматичності передання ризиків страховик звільняється від зобов’язань передавати інформацію з прийнятих ризиків, що дає певну свободу цеденту (у регулюванні збитків,
поновленні або анулюванні полісів);
результати квотних договорів більш збалансовані і стійкі.
Недоліками квотного перестрахування є:
недостатній захист від окремих великих збитків; цей тип договору не підходить для операцій із страхування промислових підприємств від вогню у зв'язку із великою різницею страхових сум;
відсутність захисту від кумуляції кількох ризиків у результаті настання одного страхового випадку;
у прямого страховика немає можливості маневрувати власними утриманнями за ризиками, або групами ризиків, він сплачує перестрахувальні премії і за ризики, які він міг би залишити собі.
Ексцедентне перестрахування – це складніший вид пропорційного перестрахування і застосовується тоді, коли застраховані ризики є різними за страховими сумами.
Договір ексцедента передбачає передавання цедентом обумовленої частини ризиків понад власне утримання. Отже, цедент несе відповідальність за всіма ризиками у розмірі страхової суми, коли вона менша або дорівнює власному утриманню, а перестраховик – несе відповідальність за всіма ризиками, де страхова сума перевищує розмір власного утримання цедента.
Ексцедент суми – це в кілька разів збільшений розмір власного утримання. Власне утримання на певному рівні в ексцедентному перестрахуванні називають лінією (часткою).
Місткість ексцедентного договору складається із суми власного утримання цедента і покриття перестраховика (ексцедента суми).
Для покриття всього ризику буває недостатньо одного ексцедентного договору, тому, окрім договору І-го ексцедента, укладаються договори другого, третього і наступних ексцедентів.
Приклад. Існує договір ексцедента суми, який передбачає декілька ліній (часток). І договір – 15, ІІ – 10 ліній. Власне утримання цедента становить 20 тис. ум. од. Маємо 3 групи ризиків зі страховими сумами:
І – 19 тис. ум од;
ІІ – 250 тис. ум. од.,
ІІІ – 580 тис. ум. од.
За І групою ризиків зі страховою сумою = 19 тис. ум. од. передання на перестрахування не відбувається.
За ІІ групою ризиків зі страховою сумою 160тис. ум. од. цедент лишає собі 20 тис. ум. од., а 230- тис. ум. од. передає перестраховику згідно з договором 1-го цедент (його сума дозволяє перестрахувати, адже 15 ліній*20 тис.у.о.власного утримання=300 тис. у.о.).
За групою ІІІ ризиків зі страховою сумою 350 тис. ум. од. Першого цедента недостатньо, у такому разі починає діяти другий ексцедентний договір, 2-го ексцедентного договору теж замало (10 ліній*20 тис.у.о.=200 тис. у.о.), тому цеденту потрібно шукати додаткове покриття на суму 60 тис. ум. од.Тому, щоб покрити суму в 60 тис. ум. од. – необхідно укласти 3-й ексцедентний договір, так як місткість ексцедентного договору повинна становити 20+580 тис. ум. од. =600 тис. ум. од.
До переваг ексцедентного перестрахування відноситься:
можливість компанії-цедента встановлювати ліміт власного утримання з врахуванням свого фінансового становища;
цедент може досягти не тільки обмеження своєї відповідальності, а й якісної зміни страхового портфелю.
Недоліком цього виду договору є необхідність обробки кожного ризику і визначення відповідної частки в договорі кожної зі сторін. Тому витрати щодо договорів ексцедентного страхування значно вищі, ніж при квотному. Ексцедентне перестрахування використовується при страхуванні від вогню, нещасних випадків, та страхуванні життя.
Квотно-ексцедентний договір – передбачає встановлення ексцеденту залежно від визначеної частки (квоти) власного утримання. А понад утримання, використовується ексцедент – ліміт відповідальності перестраховиків. Даний договір також є складним і застосовується для новостворених компаній та, коли компанія поширює свою діяльність на нові види страхування.