ЗОРЯНИЙ

ДАНКО

МИРНИЙ

БАРВІНОК

КВІТОЧКА

ВЕСЕЛКА

КАЗКОВИЙ

ЛІСОВІ ДЗВІНОЧКИ

ПИСАНКА

Гарна-писанка у мене —

Мабуть, кращої нема:

Мама тільки помагала,

Малювала ж я сама.

Ми дзвіночками звемося,

Хоч ніхто не чув ніколи,

Щоб хоч раз ми подзвонили

Тими дзвониками в полі.

Ми дзвіночки, лісові дзвіночки,

Славим день.

Ми співаєм, дзвоном

зустрічаєм день...

Ми бо квіти ніжно-сині,

В полі нас гойдає вітер,

І беруть медок з нас бджоли,

І мохнатий джміль сердитий.

Тихо над річкою

в ніченьку темную

Спить зачарований ліс.

Ніжно шепоче

хтось казку таємную

Сумно зітха верболіз.

Я з такого краю,

Де сонце ночує,

Де моргають зорі,

А місяць мандрує.

Зеленими листками

Шумлять старі ліси,

Десь линуть над верхівками

Таємні голоси.

Вітри лісам шепочуть

Казки зелених гір,

Тихесенько шепочуть на

струнах срібних лір.

Прийшов дощ під вікно,

Звісив темне полотно,

Прилетіли веселики,

Змалювали веселку.

Степ весною — наче килим,

Сонце скидає нитки,

Вишиває візерунки,

То розводи, то квітки.

Цвіте синьо, лист зелений,

Квітник прикрашає.

Хоч мороз усе побив

Його не займає.

Гей, барвінки, мої братці,

Досить пустощів і сміху.

Дух загартує праця,

Розум загартує книга.

НЕЗАБУДКА

Незабудки голубенькі,

Дуже ніжні і малі,

На лужку при самій річці

Між травою розцвіли.

Хай буде мир на всій землі

Хай дім новий будується,

Хай сад новий росте в селі

Нова зростає вулиця.

Запалив я у серці вогонь,

Хто здолає його загасить?

Ясне полум'я в грудях та

Доки дихаю — вогник горить

Із золота зіткане,

Сяйво ллється,

Ліс в нім купається,

Листя сміється. (А. Малишко)