Реконструкція житлових і громадських будівель

Роль реконструкції будівель у вирішенні соціальних, містобудівних і архітектурних задач

Мета реконструкції житлового фонду полягає в його перевлаштуванні для поліпшення планувального рішення, підвищення ступеня впорядкування інженерного устаткування будівель, створення квартир, що відповідають сучасним соціологічним і демографічним вимогам.

При реконструкції житлової забудови всесторонньо враховуються соціальні і містобудівні її задачі, а також економічна і технічна ефективність їх здійснення.

Соціальні задачі реконструкції полягають в корінному оновленні забудови і планувальної структури житлового фонду. Ці задачі передбачають поліпшення і поступове вирівнювання умов життя населення в старих і нових міських районах, які повинні задовольняти сучасним і перспективним вимогам.

Містобудівні задачі реконструкції полягають в поліпшенні планувальної структури міста, оздоровленні міського середовища, підвищенні архітектурно-просторових якостей забудови, вдосконаленні мережі магістралей вулиць, площ, транспортних і пішохідних зв'язків, а також у впорядкуванні систем інженерного устаткування і комунального господарства.

Характерними і наймасовішими об'єктами реконструкції є житлові будівлі, що прослужили від 50 до 100 років і більш, які складають значну частину житлового фонду крупних міст країни. Багато хто з них є капітальними багатоповерховими будовами, придатними за технічним станом до подальшої тривалої експлуатації. Надзвичайно істотні в містобудівному відношенні їх естетичні і архітектурні якості, Індивідуальний вигляд старих житлових будівель грає велику, а іноді і головну роль у формуванні своєрідності старих міських районів, особливо центральних частин міст. Разом з тим старі житлові будівлі в більшості своїй мають значний фізичний і моральний знос. Їх реконструкція є важливою архітектурною, містобудівною і складною технічною задачею.

Практика реконструкції громадських будівель поки менш обширна, а головне, менш одноманітна. Остання обставина обумовлена двома причинами: по-перше, великою номенклатурою вельми відмінних один від одного суспільних будівель різного профілю і різних масштабів, а по-друге, різноманітністю функціонального призначення будівель. Серед суспільних будівель, що реконструюються, є спеціально побудовані для цієї мети, а є пристосовані.

Невідповідність функцій установ будівлям, в яких вони вимушені розташовуватися, постійно зростає. Особливе різким воно стало в наші дні, коли високий рівень технічної оснащеності став необхідний для всіх форм діяльності. З цієї ж причини не задовольняють сучасним вимогам навіть ті старі будівлі, які використовуються по своєму первинному призначенню: лікарні, учбові заклади і т.д. Змінилися не тільки вимоги до їх планування і рівня інженерного впорядкування, абсолютно інакше оцінюються в даний час максимальні і мінімальні розміри цих установ, принципи їх розміщення і ін.

2. Термін служби будівель і їх фактичний знос

Під терміном служби конструкцій розуміється календарний час, протягом якого під впливом різних чинників вони приходять в стан, коли подальша експлуатація стає неможливою, а відновлення — економічно недоцільним. В термін служби включається час, витрачений на ремонт. Термін служби будівлі визначається терміном служби незмінних конструкцій: фундаментів, стін, каркасів.

Нормативний термін служби встановлюється СНіПом і є усередненим показником, який залежить від капітальної будівель.

Житлові будівлі за матеріалом стін і перекриттів ділять на шість груп (табл. 1.1).

Громадські будівлі по капітальності і використовуваному матеріалу стін і перекриттів ділять на дев'ять груп (табл. 1.2).

Будівлі і споруди незалежно від їх класу і капіталу в процесі експлуатації піддаються матеріальному і моральному зносу.

Під матеріальним, або фізичним, зносом будівлі і його конструктивних елементів мається на увазі поступова втрата первинних технічних властивостей під впливом природних чинників.

Ступінь матеріального зносу будівлі і окремих його частин залежить від фізичних властивостей матеріалів, використаних при його будівництві, від характеру і геометричних розмірів конструкцій, особливостей розташування будівлі на місцевості, умов експлуатації і інших чинників.

Під моральним зносом будівлі розуміється його невідповідність функціональному або технологічному призначенню, виникаюче під впливом технічного прогресу. Такий знос в більшості випадків наступає раніше, ніж матеріальний. Наприклад, в житлових районах старої забудови є багато будинків, які за станом основних конструкцій можуть існувати ще тривалий час, але через моральний знос потребують перевлаштування.

До ознак морального зносу житлових будівель відносяться: невідповідність планування квартир сучасним вимогам і нормам (у одній квартирі проживає декілька сімей, є прохідні і темні кімнати, санітарні вузли не упорядковані); невідповідність інженерного устаткування будинку сучасним вимогам і нормам; переуплотненность забудови житлових кварта лов; недостатнє впорядкування і озеленення житлових кварталів.

Досвід показує, що в нормальних експлуатаційних умовах більшість конструкцій за нормативний термін служби не вичерпує своїх физико-механічних якостей.

Таблиця 1.1. Класифікація будівель в залежності від матеріалу стін і покриттів

Про значущість чинника морального зносу свідчить стан, що склався з повнозбірними будівлями першого покоління. Основні їх конструктивні елементи зберегли достатньо високий запас міцності, проте планувальні і комфортні характеристики не відповідають сучасним вимогам житлового стандарту.

Таблиця 1.2. Класифікація громадських будівель залежно від матеріалу стін і перекриттів

Економічний термін служби — це зразковий термін, після закінчення якого потрібна або повна реконструкція будівлі, або заміна конструкцій. Економічний термін служби розглядають в розрахунку норм амортизації і ефективності витрачання засобів на ремонт. Виходячи з термінів служби основних конструкцій, розраховують норми амортизації на будівлі, тоді як вартість конструкцій з меншими термінами служби складає більше 50 % кошторисної вартості будинку.

4. Реконструкція виробничих будівель

Мета і задачі реконструкції і технічного переобладнання промислових підприємств

Збільшення об'ємів виробництва продукції для задоволення суспільних потреб, що ростуть, може бути досягнуте тільки на основі інтенсифікації, тобто внесення таких якісних змін в матеріально-технічний базис виробництва, які дозволять повніше використовувати виробничі потужності, всі види сировини і палива, полегшити працю працівників, зробити його привабливішим .и продуктивним. У цьому кінцева задача технічного переозброєння і реконструкції виробництва.

Не можна не враховувати ще один чинник — перехід виробництва на виготовлення нових видів продукції.

З метою впорядкування планування, проектування, фінансування, обліку і організації будівельного виробництва в умовах технічного переозброєння а реконструкції встановлені такі поняття, як розширення, реконструкція і технічне переобладнання підприємств.

Розширення діючих підприємств— це будівництво додаткових і нових виробництв, розширення існуючих цехів і об'єктів основного, підсобного і допоміжного призначення на території або примикаючих до неї майданчиках з метою створення додаткових або нових виробничих площ, а також будівництво філіалів і виробництв, що входять до складу цих підприємств, які після введення в експлуатацію не знаходитимуться на самостійному балансі.

Реконструкція діючих підприємств — це перевлаштування існуючих цехів і об'єктів основного, підсобного і обслуговуючого призначення, як правило, без розширення наявних будівель і споруд основного призначення, пов'язане з вдосконаленням і підвищенням техніко-економічного рівня на основі досягнень науково-технічного прогресу і здійснюване за комплексним проектом на реконструкцію підприємства з метою збільшення виробничих потужностей, поліпшення якості і зміни номенклатури продукції, в основному без збільшення чисельності працюючих при одночасному поліпшенні умов їх праці і охорони навколишнього середовища.

Технічне переобладнання діючих підприємств — це комплекс заходів щодо підвищення техніко-економічного рівня окремих виробництв, цехів і ділянок на основі впровадження передової техніки і технології, механізації і автоматизації, модернізації і заміни застарілого і фізично зношеного устаткування новим продуктивнішим, а також по вдосконаленню загальнозаводського господарства і допоміжних служб.

Мета технічного переозброєння діючих підприємств — інтенсифікація виробництва, збільшення виробничих потужностей випуску продукції і поліпшення її якості при забезпеченні зростання продуктивності праці і скорочення робочих місць, зниження матеріаломісткості і собівартості продукції, економії матеріальних і паливно-енергетичних ресурсів, поліпшення інших техніко-економічних показників підприємства. Частка будівельно-монтажних робіт не повинна перевищувати 10 % капітальних вкладень, передбачених на технічне переозброєння.