ЛЕКЦІЯ 1.4. ІНФОРМАЦІЙНА РОБОТА

Інформаційно-аналітичне забезпечення як основа для прийняття рішень у внутрішній та зовнішній політиці

Оскільки керівник будь-якого органу влади чи господарської структури і аналітик завжди поруч, аналітик своїми рекомендаціями робить значний, а часом і визначальний вплив на процеси управління. Будь-які радикальні реформи, що стосуються суспільства в цілому, проведені без належної підготовки і системного розробки проблеми, чреваті великими втратами і негативними наслідками, що яскраво показало останніми роками – загострення ситуації, перехід її у системну кризу, а потім дезінтеграція СРСР.

Аналітик – це поняття більш широке, ніж просто експерт у деякій галузі знань, його інтелектуальний інструментарій та досвід практичної діяльності набагато ширше і не замикається в рамках однієї предметної області. Аналітик володіє сукупністю інтелектуальних технологій, що дозволяє йому:

1) адекватно відбивати суть явищ і процесів;

2) виявляти основні тенденції їхнього розвитку;

3) прогнозувати та створювати наукову основу для управлінських рішень.

Рівень внутрінаціонального та міждержавного інтелектуального протиборства – це той рівень, на якому ведеться нескінченний невидимий двобій, від результатів якого залежить свобода і процвітання народів. У ході цього двобою формуються механізми узгодження національних інтересів іноземних держав і політичних сил між собою у середині суспільств цих держав.

Сучасний аналітик професійно оперує широким спектром різноманітних знань, володіє гарною методологічною озброєністю і багатьма іншими інтелектуальними якостями. Завдяки енциклопедичним пізнанням, він краще інших розуміє суть процесів, що відбуваються в житті суспільства і в світі. Напрацьований життєвий досвід і знання дають йому можливість винаходити варіанти найефективніших способів і варіантів виходу із кризових ситуацій і вирішувати проблемні питання з реально прогнозованими ризиками та небезпеками настання позитивних чи негативних наслідків.

У зв’язку з цим результати праці співробітників інформаційних підрозділів та фахівців-аналітиків складають ту основу, підґрунтя, на яке у своїй практичній повсякденній управлінській роботі спираються особи, які приймають відповідальні рішення в державі, державних органах, господарських структурах.

1.4.1. Сутність змісту інформаційної роботи.

інформація та її якість;

форми, процес інформаційної роботи;

відбір, накопичення, зберігання, обробка, видача інформації;

засоби відбору, межі пошуку, обробка інформації;

відбір і обробка інформації по темі дослідження;

документування, інформаційна справа.

1.4.1. Сутність змісту інформаційної роботи

Інформаційна робота у правоохоронних органах, спецслужбах, зовнішньополітичних відомствах, у структурах суб’єктів господарювання, особливо тих, що мають відношення до оборонного комплексу і зовнішньоекономічну спрямованість, здійснюється спеціально створеними для цього інформаційно-аналітичними підрозділами.

Загальні операційні процедури інформаційно-аналітичної роботи охоплюють наступне:

– збір первинної інформації і попередньої оцінку на рівень відносності та достовірності;

– обробку, накопичення і зберігання інформаційних одиниць;

– оцінку, аналіз, узагальнення інформації та інформаційних даних;

– підготовку інформаційних повідомлень у межах поточного інформування по „сигнальній” первинній інформації;

– підготовку аналітичних „сигнальних” повідомлень у межах запланованих інформаційно-аналітичних розробок проблем або ініціативне інформування по актуальних питаннях зацікавлених замовників;

– розсилка інформаційних повідомлень, аналітичних довідок, доповідей, звітів замовникам інформаційно-аналітичних розробок та іншим зацікавленим споживачам для обслуговування всіх видів діяльності держави, інших суб’єктів господарювання і міжнародно-правових відносин, у тому числі й для підготовки, прийняття і реалізації рішень у галузі проведення заходів правоохоронної, політико-дипломатичної, розвідувальної і контррозвідувальної діяльності, для вдосконалення розвідувальної системи.

Суб’єкти інформаційного забезпечення підрозділяються на тих, що:

1) створюють відповідні інформаційні ресурси;

2) здійснюють їхню обробку і систематизацію, а також тих,

3) що здійснюють інформаційно-довідкову функцію, забезпечуючи інформаційні потреби замовників.

До першої категорії суб’єктів відносяться в основному керівники правоохоронних відомств, спецслужб та їхніх оперативних підрозділів, а також посадові особи цих підрозділів, яким надане право на здійснення агентурно-оперативної (контррозвідувальної і розвідувальної) та оперативно-розшукову діяльності. Крім того, з урахуванням компетенції в якості таких суб’єктів у певній мірі можна розглядати й керівників та посадових осіб неоперативних служб і підрозділів органів внутрішніх справ, спецслужб¹.

У відповідності до законодавства України, а також відомчих і міжвідомчих нормативних правових актів, керівники органів внутрішніх справ, спецслужб, дипломатичних відомств, особливо їхніх оперативних, оперативно-розшукових та операційних підрозділів визначають інформаційні потреби підлеглих їм апаратів і (з урахуванням можливостей інших суб’єктів політико-дипломатичної, розвідувальної, контррозвідувальної, оперативно-розшукової діяльності) конкретну структуру інформаційної взаємодії. Крім того, у рамках вирішення завдань у сфері оперативної, оперативно-розшукової і політико-дипломатичної роботи ці керівники визначають форми взаємодії з іншими державними і недержавними структурами для одержання від них необхідних інформаційних даних.

При розгляді другої категорії суб’єктів інформаційного забезпечення варто особливо виділити спеціалізовані аналітичні підрозділи (групи) кримінальної, податкової міліції, митної служби, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного розвідувального управління МО, Ради національної оборони і безпеки України, Секретаріату Президента, Кабінету Міністрів, котрі вирішують аналогічні питання в рамках своєї компетенції, а також інформаційні центри органів внутрішніх справ, міністерства зовнішніх справ, оборони, служби безпеки та служби зовнішньої розвідки України.

Наступним елементом поняття інформаційного забезпечення є система оперативної і оперативно-розшукової інформації, основу якої складає інтегрований банк даних оперативного і оперативно-розшукового призначення. При цьому доцільно розглядати дану інформацію як одержану суб’єктом розвідувальної, контррозвідувальної і оперативно-розшукової діяльності за допомогою агентурно-оперативних і оперативно-розшукових заходів фактичні дані, котрі містять у собі знання, необхідні та придатні для використання їх оперативними підрозділам у повсякденній діяльності з метою захисту життя, здоров’я, прав і свобод людини та громадянина, власності, забезпечення громадської, державної і національної безпеки, викриття та попередження небезпек і ризиків, припинення викликів і загроз життєво-важливим інтересам суспільства та держави.

Зміст інформаційної роботи складається із:

1. Отримання (збір, добування, придбання) первинної інформації від сил і засобів, зокрема, оперативних підрозділів кримінальної, податкової міліції, інших оперативно-розшукових підрозділів правоохоронних органів, контррозвідки, розвідки, прикордонних, митних та інших спеціальних служб, функціональних структур МЗС, інших організацій, котрі опосередковано задіяні до виконання певних правоохоронних заходів і діють у зовнішньополітичній сфері, у галузі безпеки та оборони, та отримують відповідну інформацію.

1а) Збір інформації – відносно самостійний, дозволений законом України або держави перебування метод організації отримання інформації безпосередньо з відкритих джерел (так званої „легальної розвідки”), у рамках якого необхідні інформаційні зведення отримують вільно: без подолання яких-небудь захисних систем заходів. Іншими словами – вільне збирання носіїв інформації – процедура безперешкодного оволодіння якими-небудь предметами, виробами, зразками чи пробами (речовин, товарів, ґрунту, води, повітря, фауни і флори). Збір інформації здійснюється в межах норм існуючого законодавства держави „Про інформацію” шляхом ознайомлення з науково-технічною, політико-дипломатичною, соціально-політичною, військовою, економічною, фінансовою та іншою інформацією, котра розповсюджується по каналах ЗМІ, бібліотечними та архівними закладами, мережею Інтернет, інформаційними агенціями тощо.

1б) Придбання – процедура одержання конфіденційної, секретної та іншої важливої інформації чи її носія від конкретної фізичної чи юридичної особи в тимчасове чи постійне користування за визначену винагороду. Приміром, оперативні співробітники спецслужб використовують сукупність „відкритої”, тобто доступної для всіх інформації, та „закритих” відомостей, тобто обмеженого користування, котрі отримують у ході конфіденційних контактів із джерелами.

1в) Добування – процедура таємного вилучення носія конфіденційної, секретної та іншої важливої інформації, приховане, конспіративне, тобто її незаконне заволодіння, викрадення.

3.Обробка, накопичення первинної інформації та інших даних – це розклад інформаційних одиниць за відповідними класифікаціями та кодувальними словниками, зокрема: 1) по об’єктах спрямувань (проблемах) та проникнення (організаціях та особах); 2)фактах, подіях і діях; 3) формалізація; 4) кодування і введення до відповідних баз накопичення і зберігання.

Процедура обробки інформації у вигляді класифікації, анотування, реферування, індексування, кодування – це підготовчий етап роботи з інформацією та її носіями перед введенням інформації до бази даних інформаційних систем (БДІС).

Фіксація інформації – система заходів для реалізації змісту етапу операції збору і відбору: дії щодо конкретної „матеріалізації” отриманого інформаційного результату (продукту).

Процедура обробки інформації у вигляді формалізації та введення інформаційних одиниць в базу даних ІС –це надання інформації відповідної форми та безпосереднє її введення до БДІС для: 1) тривалого збереження у великій кількості, тобто закріплення її на відповідному носії (нині – на електронних носіях) та 2) швидкого пошуку потрібної інформації в масі накопиченого матеріалу та її видачі замовникам; 3) проведення за відповідними модельними математичними програмами аналітичних досліджень інформаційних масивів по проблемних пошукових запитах з метою визначення тенденцій та взаємозв’язків між особами, організаціями, діями та подіями.

Нині проблема не у відсутності потрібних інформаційних даних, а у здатності інформаційних підрозділів навіть фізично обробляти інформаційні потоки, а також знаходити необхідну інформацію в базах даних.

Зазначені функції здійснюються за допомогою спеціальних сил і засобів, які використовують певні загальні для всіх спецслужб та інформаційних структур правила відбору, накопичення і реалізації інформації, тобто це певний персонал та технічні засоби. котрі здійснюють необхідні технологічні операції, а також комплекс прийомів та методів, які застосовуються в різних інформаційних процесах, створюють систему інформаційного обслуговування.

Основним технічним засобом у системі інформаційного обслуговування є інформаційно-пошукові системи, котрі за характером інформації, що обробляється, розподіляються на документографічні та фактографічні.

Документографічні інформаційно-пошукові системи видають споживачам із маси інформації документи, що зберігаються, чи копії з них, фактографічні – відомості про факти, події та їхніх учасників (осіб та організацій). Приміром, інформаційно-пошукові системи широко використовуються іноземними розвідками для отримання адресів і характеристик на зацікавлених осіб, відомостей на організації та заклади, даних про ті чи інші сторони потенціалу об’єкта розвідувальних спрямувань (держави, іншого суб’єкта міжнародних правовідносин).

Реалізація накопиченої інформації здійснюється на основі запитів чи положення про обов’язковість інформаційних органів доводити до відома відповідних інстанцій (голову держави, уряду, парламенту тощо) інформацію певної категорії в міру її надходження. Використання для збереження оперативної інформації ПЕОМ дозволяє створювати великі інформаційні масиви та забезпечувати швидку видачу інформації. Таким чином:

Інформація — це зведення про значимі факти (особи, дії, організації, події), що є основою для прийняття рішень щодо проведення адміністративних, організаційних заходів, а також для підготовки пропозицій і рекомендацій. У філософському розумінні інформація забезпечує зменшення чи зняття невизначеності наших уявлень про досліджувані явища (процеси) в результаті одержання повідомлення (певного знака).

Інформаційні дані – задокументована інформація, інформація у вигляді відповідних офіційних документів, інформація на відповідних носіях.

Носії інформації – люди, речі; зразки пристроїв, приладів, техніки, зброї, боєприпасів; папір та його замінники; ксерокопії, магнітофонна, відео- чи кіноплівка, дискета, компакт-диск СD/DVD, мікрограма тощо, – все те, що несе в собі інформацію.

Інформаційна робота — діяльність щодо забезпечення посадових осіб відомостями, необхідними для вирішення покладених на них завдань.

Засоби інформаційної роботи — це сукупність документальних, технічних та інших пристроїв, призначених для накопичення, обробки, систематизації, збереження і видачі інформації.

3.1. Засоби інформаційно-аналітичної роботи – сукупність інтелектуальних і технічних засобів, що забезпечують виконання поставленого задання.

Інтелектуальні засоби включають:

1) відомості;

2) інформаційні дані;

3) повідомлення.

Відомості – характеристики властивостей об’єкта, що спостерігається або досліджується, представлені у доступній для людини формі.

Інформаційні дані – факти або відомості, представлені в формалізованому вигляді, що забезпечує можливість їх зберігання, обробки та передачі.

Повідомлення – форма подачі інформації – сукупність логічно пов’язаних відомостей, що представляють для споживача єдине ціле. Зацікавлених у змісті повідомлення називають споживачями.

Інформаційні картки – це традиційний засіб збирання та класифікації інформації. За допомогою інформаційних карток формують каталоги, які, як правило, бувають тематичними або алфавітними.

Регулярно або нерегулярно реєстрація інформації про певні події проводиться в щоденниках.

Сучасні технології базуються на поняттях інформаційних систем.

Інформаційна система в загальному випадку – це система, призначена для вирішення питань пошуку (інформаційно-пошукова система) або логічної обробки інформації(інформаційно-логічна система).

Інформаційно-пошукова система (ІПС) – сукупність інформаційно-пошукового масиву, інформаційно-пошукової мови, правил її використання, критеріїв видачі та технічних засобів.

Інформаційно-пошуковий масив – впорядкована сукупність документів, фактів або відомостей про них, призначена для інформаційного пошуку.

Інформаційно-пошукова мова – мова, призначена для виразу змісту документів або опису фактів чи запитів з метою подальшого пошуку.

Інформаційно-логічна система (ІЛС) – система, що здатна вирішувати не лише пошук інформації, яка є у наявності, а і отримання нової інформації шляхом використання правил логічного висновку та умовиводів.

Реалізація вказаних функцій дає відчутні результати лише при використанні ЕОМ. Тому нас будуть цікавити автоматизовані системи.

Автоматизована система – комплекс інформаційних, програмних, методичних, технічних засобів, що виконує певні функції в автоматичному режимі.

Автоматизована обробка даних – обробка даних, котра виконується автоматичними засобами при можливій участі людини.

Автоматизована інформаційно-пошукова система – ІПС, реалізована на основі використання електронно-обчислювальної техніки, в якій автоматизовані процеси пошуку та передачі, а в ряді випадків і вводу документів, даних та запитів.

Автоматизація пошуку та обробки даних можлива при відповідній їх організації в певну структуру. Такою структурою є база даних.

База даних в загальному випадку, це сукупність даних, організованих за певними правилами, що передбачають загальні принципи опису, зберігання та маніпуляції даними незалежно від прикладних програм.

З точки зору кібернетики база даних – це структурована сукупність даних, що забезпечує адекватну модель предметної області при мінімальній надлишковості даних. В базах даних відображається інформація про об’єкти та відношення між ними.

Бази даних можуть бути централізованими або розподіленими. Робота з розподіленими базами даних відбувається за допомогою комп’ютерних мереж. За допомогою таких мереж вирішуються проблеми пошуку, збирання, зберігання та видачі інформації, що складають зміст систем інформаційного обслуговування.

Система інформаційного обслуговування – сукупність мов, алгоритмічних та технічних засобів для запам’ятовування, зберігання, пошуку, видачі та використання інформації. Засоби системи забезпечують організацію та управління базою даних, специфікацію формату повідомлень, обмін повідомленнями між користувачами.

Для виконання аналітичної роботи необхідно впроваджувати системи штучного інтелекту, тобто автоматизовані системи, що моделюють інтелектуальну діяльність людини. Такими системами сьогодні є лінгвістичні процесори, навчаючі системи, експертні системи, системи підготовки прийняття рішень.

Лінгвістичний процесор – автоматизована система текстової або мовної(усної) інформації. До складу лінгвістичного процесору входять: системи машинного перекладу, автоматизовані інформаційні системи, автоматизовані словники, автоматизовані системи компресії, корекції, аналізу та синтезу текстів або мови.

Навчаюча система – автоматизована система навчання, що використовує сучасні інформаційні технології. Це – електронні підручники, мультимедіа в повному обсязі, системи контролю знань тощо.

Експертна система – автоматизована система, яка здатна замінити експерта при прийнятті рішень в окремих вузькоспеціалізованих галузях знань. Експертна система використовує вже не базу даних, а базу знань – сукупність формалізованих знань з деякої предметної області, що представлені у вигляді фактів та правил, які виражають евристичні знання про методи вирішення задач в даній предметній області.

Основними елементами бази знань є поняття, дані, фрейми, слоти.

Поняття – цілісна сукупність суджень, в яких що-небудь стверджується про характерні ознаки об’єкта.

Дані – факти або відомості, представлені в формалізованому вигляді, як правило, документу.

Фрейм – схема представлення знання, в якій поняття характеризується набором слотів, що визначають поняття, пов’язані з даними асоціативними відношеннями.

Слот – мінімальна складова фрейма, котра заповнюється конкретною інформацією про об’єкт або властивість.

Форми інформаційної роботи — особливості документування, накопичення, зберігання, формалізації та введення інформаційних даних до різних ланок системи управління з метою раціонального та ефективного здійснення організаційно-управлінської діяльності.

Процес інформаційної роботи – це послідовна сукупність операцій, процедур, процесів (реєстрація, передача, обробка, накопичення, збереження, видача інформації), що дозволяє швидко знайти в повному обсязі потрібні відомості на запитання конкретного споживача.

Відбір інформації – це процес перегляду інформаційних одиниць, матеріалів і документів, уточнення ступеня актуальності, відносності, ідентифікації, формалізації інформації по різних критеріях відповідних класифікаторів (каталогів).

Обробка інформації – це процес перетворення інформаційних одиниць (ідентифікація, сортування, групування, збагачення, порівняння, прив’язки до іншої відомої інформації і т. ін.) у форми, зручні для накопичення, зберігання та роботи в інформаційних масивах і базах даних.

Якість інформації – це ступінь розвиненості властивостей інформації, котра визначає її практичну придатність для дослідження і практичного використання. Якість інформації залежить від наступних характеристик: 1) відповідність; 2) достовірність; 3) актуальність; 4) своєчасність; 5) повнота; 6) важливість, 7) відкритість чи закритість (рівень доступу, таємність).

Накопичення інформації – це процедура поповнення інформаційними одиницями інформаційних масивів і банків даних в результаті ідентифікації, формалізації, систематизації, уточнення, обліку та введення до відповідних баз даних для зберігання інформації у певних інформаційних системах на підставі класифікаторів чи каталогів.

Збереження інформації – це розміщення на тривалий час інформаційних одиниць в інформаційних масивах і банках даних, підтримання їх в актуальному режимі для можливості проведення пошуку, ідентифікації, переводу на носії та видачі на запити інформації.

Видача інформації – це пошук, ідентифікація, перевід на носії і передача інформації на відповідних носіях споживачу в режимі сигнального інформування, відповідно до програм чи запитів.

Способи відбору і рамки інформаційного пошуку визначаються з обліком:

1) структури і змісти досліджуваної проблеми з виділенням конкретних завдань, котрі підлягають аналізу;

2) наявності суміжних областей і проблем, у яких може знаходитися потрібна інформація;

3) глибини ретроспективного пошуку;

4) видів документальних джерел, необхідних для дослідження.

Інформаційна робота в інтересах аналітичного дослідження передбачає: 1) попередню обробку інформаційних матеріалів, 2) відбір і обробку матеріалів по темі дослідження, 3) документування, 4) ведення справи.

Обробка інформаційних матеріалів – упорядкування зібраних матеріалів шляхом їхньої систематизації з метою зробити доступними для огляду, компактними, придатними для аналізу, тобто приведення їхній до вигляд, коли фактографічні дані починають „говорити”.

Відбір і обробка матеріалів по темі дослідження – це підготовчий етап процесу аналітичної роботи по певній проблемі (темі), на якому здійснюється пошук інформації в інформаційних масивах і базах даних, перевірка її якісних характеристик, а також її обробка з метою створення умов для правильної оцінки досліджуваних фактів, подій і явищ.

Документування – це форма інформаційної роботи, застосовувана для закріплення результатів, одержуваних у процесі управління діяльністю (довідки, постанови, плани і т. ін.).

Справи – форма інформаційної роботи, призначена для систематизації документальних матеріалів, накопичення документів щодо листування тощо.