Характерні риси логіки та організаційні особливості інформаційно-аналітичного процесу дослідження проблеми
2.1.4.1. Загальні положення логіки процесу дослідження інформаційно-аналітичних проблем. Інформаційно-аналітична робота є одним з видів пізнавального процесу дослідження фактів, явищ і процесів, а також місця, ролі та конкретного внеску особистостей їхнє зародження, розвиток і зникнення. Спираючи на систему методологічних принципів, дослідник визначає:
— об’єкт і предмет, мету, завдання дослідження;
— послідовність (етапи) вирішення дослідження;
— методи та інший інструментарій, необхідні дослідження.
Можна умовно виділити два характерних рівні наукового дослідження:
а) емпіричний;
б) теоретичний.
Емпіричний рівень дослідження пов’язаний з одержанням і первинною обробкою вихідного фактичного матеріалу. Звичайно розділяють: факти дійсності і наукових фактів.
Факти дійсності — це події, явища, які відбувалися чи відбуваються насправді, це різні сторони, властивості, відносини досліджуваних об’єктів.
Наукові факти — це піддані аналізу факти дійсності, перевірені, осмислені та зафіксовані у виді логічних суджень.
Емпіричний етапскладається з 2 ступіней (стадій) роботи:
• перша стадія – це процес одержання і фіксаціїфактів;
• друга стадія – це первинна обробка та оцінка фактів у їхньому взаємозв’язку, тобто містить у собі:
1) осмислення і ретельний опис добутих фактів у термінах наукової мови;
2) класифікація фактів і виявлення основних залежностей між ними.
У ході цього етапу дослідник здійснює:
1) критичну оцінку та перевірку кожного факту, очищаючи його від випадкових і несуттєвих деталей;
2) опис кожного факту науковою мовою;
3) відбір із усіх фактів типових, котрі виражають найбільш повторювані та основні тенденції розвитку;
4) класифікацію фактів по видах досліджуваних явищ, по їхній істотності, приводить їх у систему;
5) розкриває найбільш очевидні зв’язки між відібраними фактами, тобто на емпіричному рівні досліджує закономірності, що характеризують досліджувані явища.
Теоретичний рівень дослідження пов’язаний із глибоким аналізом фактів, проникненням у сутність досліджуваних явищ, з пізнанням і формулюванням у якісній та кількісній формі законів, закономірностей, тобто з поясненням явищ.
Далі на цьому етапі здійснюється прогнозування можливих подій чи змін у досліджуваних явищах і виробляються принципи дії, рекомендації щодо практичного впливу на ці явища.
Теоретичний рівень дослідження містить у собі ряд послідовних стадій роботи, на яких наукове знання наділяється у визначені форми та за їх допомогою існуючі та розвиваючись у них .
Сполучною ланкою між емпіричним і теоретичним етапами є постановка проблеми. Це значить:
1) визначити відоме і невідоме, факти, пояснені та ті, що потребують пояснення; факти, що відповідають теорії та ті, що суперечать їй;
2) сформулювати питання, що виражають основний зміст проблеми, обґрунтовується його актуальність і важливість для науки;
3) намітити конкретні завдання, послідовність їх вирішення;
4) відібрати методи та інший інструментарій, котрий потрібен для цього.
Головне завдання дослідника — виявити причиниявищ, закони та закономірності, котрі ними керують. Тому й основним різновидом гіпотези є припущення про причину, про умови, про закон та закономірності зародження,виникнення, існування, розвитку досліджуваних явищ.
Доказ – наступна необхідна стадія і форма, у якій існує і розвивається далі наукове знання. Доказ здійснюється насамперед практичним шляхом, але у даному випадку мова йде про логічний, тобто теоретичний доказ – його суть складається в підтвердженні чи спростуванні висунутих положень теоретичними аргументами.
Отже, наукове дослідження в кожнім циклі робить рух від емпірії до теорії і від теорії до її практики, що перевіряє. Іншими словами можна пояснити наступним чином: проводиться спостереження і сприйняття – виклад теоретичних пояснень – співставлення теоретичного результату з практичним досвідом і перевірка в практичній діяльності.
Цей процес включає визначені стадії і характерні форми, в яких існує і розвивається наукове знання:
1) одержання та опис фактів — постановка наукових проблем;
2) висування гіпотез нових ідей і положень;
3) формування теорії, органічне включення в неї доведених положень.
Завершення кожного циклу є одночасно і початок нового циклу, що веде до подальшого розвитку і збагачення теорії.