Загальна характеристика особливочстей формування методологічної системи ІАД

Пізнавальна функція в інформаційно-аналітичному процесі обумовлює потребу у формування власної спеціалізованої методології пізнання реальності.

Методологія – в широкому понятті – це вчення про структуру, логічну організацію, методи та засоби діяльності.

Методологія науки – вчення про принципи побудови, методи та способи наукового пізнання.

Методологія аналітичних досліджень – сукупність принципів, методів, способів та підходів до організації та проведення досліджень.

Принципи – вироблені наукою та практикою, сформульовані в концентрованому вигляді найбільш важливі ідеї, установки, правила.

Метод (шлях дослідження та пізнання ) – сукупність прийомів та способів емпіричного та теоретичного пізнання.

Прийом – окрема дія для досягнення мети дослідження.

Спосіб – система дій, що застосовуються при виконанні певного дослідження.

Процедура – встановлений порядок виконання прийомів та способів дослідження.

Методика – послідовність конкретних процедур, реалізація яких забезпечує досягнення мети досліджень.

Методика (техніка,технологія) аналітичного, як й наукового, дослідження – сукупність прийомів і способів, які входять до складу процедур. У процесі пізнання дослідник використовує різноманітні логічні прийоми: аналіз і синтез, дедукцію та індукцію.

Аналіз – процеси фактичного або уявного розкладання цілого на частини.

Синтез – процеси фактичного або уявного відтворення цілого з частин.

Дедукція – один з основних засобів суджень і умовиводів, методів дослідження, котрий у формальній логіці дедукція розглядається як рух знання від загального до конкретного. В ІАД дедукція розуміється як доказ наслідків із посилань на основі законів логіки. З фактичного матеріалу вибирається сукупність початкових положень (аксіом) і за допомогою правил логіки виводиться нове знання.

Індукція – один з основних способів суджень і методів дослідження, котрий у формальній логіці розглядається як рух знання від конкретного до загального.

Наукове пізнання використовує такі методи як формування гіпотез, створення теорій, моделювання.

Гіпотеза – основа, принцип, – ще не доведена теоретична побудова.

Теорія – форма узагальненого відображення дійсності в мисленні. У широкому смислі – теорія – це наукове знання, знання взагалі. У більш вузькому значенні – це знання, котре має суворо визначену форму.

У процесі пізнання того чи іншого об’єкта дослідник починає з його зовнішнього опису, фіксує окремі його властивості, сторони. Розкриваючи сутність, дослідник може перейти до пояснення властивостей об’єкта, ув’язуючи знання про окремі сторони об’єкта в цілісну систему. Отримане в такий спосіб глибоке конкретне знання про об’єкт і є теорія, котра характеризується визначеною внутрішньою логічною структурою.