Лекція 1.4. Оперативна обстановка як об’єкт і предмет дослідження в ІАД у МВ
Значення, місце і роль оперативної інформації спецслужб (розвідувідки і контррозвідувідки) в інформаційно-аналітичному забезпеченні органів державної влади в реалізації зовнішньої політики у сучасних умовах
„Хто володіє інформацією – той володіє світом” – вираз, який став беззаперечною істиною в наш час, і напевно є однією з перших рушійних сил у пошуку необхідної інформації.
Зовнішня розвідка – один із державних органів, котрий займається забезпеченням безпеки та життєво важливих інтересів суспільства і держави. Вона покликана своїми специфічними засобами та методами сприяти вищим органам влади та управління держави у здійсненні зовнішньої і внутрішньої політики своєї країни.
У виконанні розвідкою її інформаційної функції беруть участь всі підрозділи центрального та оперативного (добуваючого інформацію) апаратів.
Інформаційна функція розвідки полягає в забезпеченні вищих органів законодавчої та виконавчої влади держави розвідувальною інформацією, необхідною їм для прийняття рішень в політичній, економічній, військовій та ін галузях.
Розвідувальна інформація – один з видів соціальної інформації, яка функціонує в усіх системах людського суспільства та відображає існуючі сторони розвитку соціальних об’єктів. Розвідувальна інформація формується шляхом перетворення отриманої первинної інформації, яка може бути несекретною, конфіденційною (не для широкого доступу), секретною і цілком таємною (тобто державною таємницею). Розвідувальна інформація завжди конфіденційна, секретно або цілком таємна (відноситься до державної таємниці) тому, що в результаті її перетворення у довідці до неї оперативних співробітник спецслужби та його керівники розкривають сутність своєї зацікавленості, у зв’язку з чим отримана, рівень надійності джерела, як її планується реалізовувати та інші службові коментарі щодо перетвореної первинної інформації.
Разом з цим, розвідувальна інформація має і свої специфічні особливості. Головна з них – закритість та таємність (за змістом, а не за формою). Самі відомості, особливо ті, що не містять інформаційних даних закритого характеру, не вважаються розвідувальною інформацією, і, відповідно, не можуть бути віднесені до категорії матеріалів, що розкривають різноманітні аспекти проблеми. Якщо такі, за змістом, нетаємні відомості містять цікаві висновки та пропозиції, вказують на нові перспективні тенденції розвитку, їх відносять до числа проблемно-значимої інформації.
Завдання розвідки – добувати саме тих відомостей, які ретельно приховуються і охороняються власником, зокрема іноземними громадянами, організаціями чи державами. Її можна отримати лише за допомогою специфічних заходів з подоланням бар’єрів систем захисту.
Первинна розвідувальна інформація – це отримувані за допомогою специфічних (оперативних, таємних) засобами розвідки закриті (таємні) відомості щодо планів та намірів іноземних громадян, організацій і держав та практичні дії по їх реалізації, що стосуються корпоративних інтересів фізичних і юридичних осіб, національних (особливо державних) інтересів держави, до якої належить розвідка, а також щодо міжнародних проблем, процесів, дій окремих відомих політиків і громадських діячів, представників військово-політичної еліти, спецслужб, правоохоронних органів, ділового, банківського і фінансового світу та подій.
Можна виділити наступні види розвідувальної інформації:
1) документальні (цілком таємні, таємні, конфіденційні) матеріали, для яких не потрібна додаткова інтелектуальна обробка;
2) аналітико-синтетичні інформаційні матеріали, підготовлені в результаті інтелектуальної обробки закритих документальних матеріалів та інших першоджерел (аналітичні довідки, повідомлення, огляди, висновки , що підготовлені з пріоритетних проблем);
3) тематичні підбірки (у сфері політики, економіки, науки та техніки, діяльності спецслужб, адміністративно-правового режиму) та окремі документальні матеріали, котрі містять інформацію з пріоритетних проблем розвідки, для реалізації яких необхідна додаткова інтелектуальна обробка (звіти, доповіді, дисертації, матеріали конференцій, копії законодавчих і нормативних актів та інструкцій, що регламентують питання отримання громадянства, виду на проживання, режиму проживання і переміщення територією іноземців – осіб без громадянства та іноземних громадян);
4) організаційно-розпорядчі, фінансово-економічні документи та країнознавчі матеріали(статистичні звіти, відомості про країну, інофірми, установи та конкретні особи, контракти та комерційні пропозиції, інформація з різних аспектів адміністративно-правового режиму).
Оскільки розвідку цікавить переважно закрита інформація, здійснюється комплексний її аналіз за низкою характеристик. Це дає змогу не лише забезпечувати державні органи необхідною інформацією, а й надавати при цьому загальну характеристику проблеми та рекомендації, що надзвичайно важливо при прийнятті відповідних рішень державними органами, які інформуються. Така інформація аналізується за наступними критеріями:
1) за відповідністю завданню, заявці замовника;
2) за актуальністю;
3) за ступенем обмеження поширення;
4 ) за достовірністю;
5) за повнотою, комплексністю та новизною;
6) за рівнем аналітичної оцінки та вивчення.
За відповідністю завданню, заявці розвідувальну інформацію поділяють на таку, що:
1) відповідає терміновому завданню, заявці вищих державних інстанцій, підприємств, організацій;
2) відповідає довгостроковому завданню інстанції, заявці міністерства, відомства, державної організації, підприємства, структурі оборонної та військово-прикладної сфери діяльності;
3) відповідає завданню, заявці міністерства, відомства, державної організації та підприємства цивільної сфери діяльності;
4) відповідає завданню недержавної організації чи підприємства, що беруть участь у реалізації державних програм;
5)без заявки (ініціативне), але відповідає завданню.
За актуальністю розвідувальна інформація визначається як:
1) особливо актуальна (прогнозного характеру чи отримана заздалегідь про плани та наміри, програми і перспективні розробки тощо);
2) актуальна (отримана своєчасно і містить поточні відомості по проблемі);
3) обмеженої актуальності ( висвітлює другорядні проблеми чи містить відомості про минулі події, що представляють інтерес для замовника чи розвідки).
За достовірністю розвідувальну інформацію поділяють на:
1) достовірну (перевірену та таку, що підтверджується іншими джерелами);
2) правдоподібну (не розходиться з відомими у розвідці даними, чи розходиться, але джерело не викликає сумнівів);
3) сумнівну (розходиться з відомими розвідці даними та потребує подальшої перевірки чи викликає сумніви джерело отримання інформації);
4)схожу на дезінформацію.
За ступенем обмеження поширення розвідувальну інформацію поділяють на:
1) особливо (цілком) таємні інформаційні дані (державна та інша таємниця про плани та наміри керівних кіл держави розвідуваних спрямувань у політичній, військовій галузях, в сфері економіки, науки, техніки, розвідувально-підривної діяльності іноземних спецслужб, котрі здатні завдати серйозну шкоду безпеці України, її економічному та оборонному потенціалам, територіальній цілісності і значно впливати на політичну та економічну ситуацію в нашій країні);
2) інформаційні дані таємного характеру (що допомагають керівництву держави у розробці політичного курсу, направлені на укріплення позицій України на міжнародній арені, що сприяють прискоренню вирішення пріоритетних проблем в економіці, науці та техніці, виявленню та припиненню підривної діяльності та протиправних дій розвідувальних та контррозвідувальних органів іноземних держав);
3)інформаційні дані внутрішньовідомчого, внутрішньофірмового характеру, відомості обмеженого доступу і поширення, в тому числі й матеріали інформаційних повідомлень (що стосуються обстановки в тому чи іншому регіоні світу, її оцінка відповідними політичними, військовими, діловими та іншими колами, інформаційні дані про неофіційні зустрічі та закриті переговори, котрі представляють інтерес для керівництва України, матеріали для службового користування).
Повноту, комплексність та новизну розвідувальної інформації характеризують як:
1)достатньо повні відомості по проблемі, отримані вперше, що дозволяють приймати конкретні рішення та не потребують додаткової інформації;
2)неповні відомості по проблемі, отримані вперше та дозволяють приймати конкретне рішення після незначних доповнень;
3)відомості та матеріали, що доповнюють наявну інформацію, чи такі, що містять дані, достатні для постановки конкретного завдання розвідці, розкриття теми та вироблення прогнозу.
За рівнем оцінки та аналітичного вивчення розвідувальну інформацію поділяють на таку, що:
1) містить обгрунтовані прогнози по висвітлюваній проблемі;
2) містить обгрунтовані висновки по висвітлюваній проблемі та діям, що цікавлять розвідку;
3) включає в себе ініціативні пропозиції;
4)пояснює та коментує відомі події.
Роль розвідувальної інформації в інформаційному забезпеченні діяльності органів державної влади „матеріалізується” зі сторони розвідки шляхом надсилання інформаційних матеріалів до відповідних інстанцій.
Цінність інформації визначається наступним:
1) інформація використана самостійно в якості документа,направленого Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам та відомствам;
2) інформація використана як основа для узагальненого документа,направленого Президенту України, Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, міністерствам та відомствам;
3) інформація використана частково при підготовці узагальненого документа Верховній Раді України, Президенту України, Кабінету Міністрів України, міністерствам та відомствам;
4) інформація використана в інформаційних повідомленнях, бюлетенях;
5) інформація направлена в інші відомства та установи.
Найбільш вірна оцінка інформації розвідки може бути дана її споживачами з урахуванням їх постійно змінюваних потреб, конкретних завдань.