Методи та засоби вимірювання електричних та неелектричних величин 1 страница

Звідси

Р = Cα, (27)

 

де Rv = RK + Rд, a коефіцієнт C = RV/S – ціна розподілу ваттметpa.

 

Потужність, вимірювана ваттметром, пропорційна куту відхилення рухливої частини (стрілки) приладу, шкала рівномірна. При відхиленні стрілки в ліву сторону необхідно поміняти місцями струмові полюси чи полюси напруги ваттметра, що досягається за допомогою спеціального перемикача.

Вимір потужності однофазного ланцюга. У ланцюзі змінного струму кут повороту стрілки ваттметра відповідно до рівняння (27)

 

α = S·I·IUcosψ,

 

чи тому що в даному випадку ψ = φ (при великому Rд струм IU майже збігається по фазі з напругою U)

 

 

Отже, активна потужність, обмірювана ваттметром,

 

Р = Cα, (28)

 

де C = Ru/S – ціна розподілу приладу.

Таким чином, ваттметр придатний і для ланцюга змінного струму, его рівномірна шкала може градуироваться (звичайно в щитових приладах) безпосередньо в одиницях потужності. Для визначення вимірюваної потужності переносними ваттметрами их показання в розподілах шкали необхідно помножити на постійну приладу, що знаходиться за номінальним значенням струму і напруги:

 

C = рномном = UномIномном. (29)

 

Розширення меж вимірів ваттметров у ланцюгах змінного струму здійснюється в основному за допомогою вимірювальних трансформаторів (струму і напруги).

Вимір активної потужності трифазного ланцюга. Потужність трифазного ланцюга в залежності від схеми з'єднання і симетричності навантаження може бути обмірювана непосредственно одним, двома чи трьома однофазними ваттметрами або одним трифазним ваттметром (рис.10, а і б).

Метод двох ваттметрів. Універсальна схема з двома ваттметрами (рис.10, в) широко застосовується для виміру потужності в трипровідних трифазних ланцюгах, тобто при з'єднанні приймачів трикутником і зіркою без нейтрального проводу, як при симетричному, так і при несиметричному навантаженні фаз. Послідовні (токові) обмотки ваттметрів на двох яких-небудь фазах включаються послідовно з навантаженням, а їх рівнобіжні обмотки – на лінійні напруги між обраною і третьою вільною фазами.

Рис. 10. Зовнішній вигляд трифазного щитового ваттметра типу Д335 (а), вузькопрофільного з світловим відрахуванням ваттметра типу Д390 (б) і схема вимірювання активної потужності трифазного ланцюга двома ваттметрами (а).

 

 

Миттєві потужності, що відповідають ваттметрам, наприклад, при з'єднанні приймачів зіркою:

 

Р1 = uabia = (uа – uв) ia, P2 = ucвic = (ис - uв) ic.

 

Їхня сума

P1 + p2= uAi - uBi + ucic – uсic =

= uaia – ub(ia + ic) + ucic,

чи, тому що для трьохпровідного ланцюга ia + ic = -ib,

p1 + p2 = uAt + uBi + ucic = . (30)

Звідси випливає, что сума показань двох ваттметров дорівнює активної потужності трьохфазного ланцюга:

p = pa + pb + pc = (31)

Результат не зміниться й у випадку, якщо приймачі з'єднані трикутником, коли лінійна напруга дорівнює фазній.

Аналіз (31) показує, що при симетричному навантаженні Р1 + P2 = uabIa·

·cos (30° + φa) + UсвIccos (30°- φс), ваттметри W1 і W2 (див. Рис.10, в) дають однакове показання (Р/2) тільки при активному навантаженні (φ = 0). Зі збільшенням індуктивного зрушення фаз p1 зменшується, а Р2 збільшується і при φ = 60° Р1 = 0, а Р2 = Р. При φ > 60° ваттметр W1 дає негативне значення вимірюваної потужності – стрілка приладу відхиляється в зворотному напрямі (для її визначення у ваттметрі W1 треба перемикачем змінити напрямок струму в обмотці напруги – переключити з «+» на «-»). При обчисленні потужності по формулі (31) треба враховувати знаки показань ваттметрів.

Правильність зборки схеми двох ваттметрів може бути перевірена включенням чисто активного навантаження.

Двоелементний трьохфазний ваттметр електродинамічної чи ферродинамічної системи (див. Рис.10, а і б) складається з двох конструктивно зв'язаних між собою однофазних ваттметрів, поміщених у загальний корпус і з'єднаних за схемою двох ваттметрів (див. Рис.10, в). Рухливі частини ваттметрів закріплені на загальній осі так, що їх обертаючі моменти суммируются і тому ваттметр відразу показує активну потужність трифазного ланцюга.

 

Рис. 11. Схема вимірювання активної потужності у трифазному Чотирьох провідному ланцюгу трьома однофазними ваттметрами

 

У чотирьохпровідних ланцюгах трифазної системи (з'єднання зіркою з нейтральним проводом) при освітлювальному або змішаному навантажені ia + ib + ic = in ≠ 0 і схема двох ваттметрів незастосовна. Тому потужність ланцюга виміряється одним трехэлементным трифазним ваттметром чи трьома однофазними ваттметрами (рис.11), що вимірюють фазні потужності:

 

Р = Ра + Рв + Рс. (32)

 

Метод одного ваттметра. У симетричному трифазному ланцюзі при з'єднанні приймачів зіркою чи трикутником загальна потужність може бути визначена за допомогою одного однофазного ваттметра (рис.12), включеного на фазні струм і напругу і вимірюючого потужність однієї фази. Якщо нейтральна крапка n зірки недоступна, то вона може бути створена штучно трьома резисторами, з'єднаними симетричною зіркою (рис.12, б). Опір резисторів R’д у промені зірки з обмоткою вольтметра менше опорів інших резисторів Rд: R’д = Rд – Rv. Потужність ланцюга дорівнює вбудованій потужності, обмірюваної одним ваттметром, тобто

 

Р = 3РФ. (33)

 

Вимір реактивної потужності. Реактивна потужність однофазного ланцюга може бути знайдена за показниками амперметра, вольтметра і ваттметра активної потужності з трикутника потужностей:

Q = . (34)

 

де S = UI – повна потужність, В·А.

 

Рис. 12. Вимірювання потужності в симетричному трифазному ланцюзі одним однофазним ваттметром при з'єднані приймачів зіркою (а, б) і трикутником (в)

Рис. 13. До вимірювання реактивної потужності в симетричному трифазному ланцюзі одним активним ваттметром (б, в) і зовнішній вигляд трьохфазного варметра типу Д539 (а)

 

Однофазні варметри, як і однофазні реактивні лічильники, через їхній обмежене застосування практично не виготовляються.

Реактивна потужність трипровідного симетричного ланцюга може бути обмірювана одним ваттметром, включеним за схемою на рис.13, б. Необхідне зрушення фаз між струмами в обмотках ваттметра ψ = 90° – φ створюється штучно включенням послідовної обмотки в лінійний провід однієї фази, а рівнобіжної – на лінійну напругу двох інших фаз. Как випливає зі схеми і діаграми на мал. 8.27, в, потужність, вимірювана ваттметром,

Pw = UbcIacosψ = UbcIacos(90o-φ) = UлIлsinφ = Q/,

тобто

Q = Pw. (35)

 

Таким чином, реактивна потужність симетричного трифазного ланцюга дорівнює показанню ваттметра, помноженому на .

При несиметричному навантаженні реактивна потужність трифазного ланцюга виміряється звичайними ваттметрами активної потужності, що включаються по спеціальних схемах, чи варметрами (рис.13, а).

 

ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ №2

2.1. Вимірювання фази та частоти

2.1.1. Вимірювання частоти осцилографом

Метод застосовується, коли частота зразкового генератора відрізняється від частоти вимірювального генератора (сигналу) приблизно на один порядок. Якщо напругу однієї частоти (зразковою) використовувати для отримання кругової розгортки на екрані осцилографа, а напруга іншій (більшої частоти) подати на електрод (модулятор), керівник яскравістю свічення трубки, то в позитивний напівперіод цієї напруги яскравість розгортки збільшуватиметься, а в негативних зменшуватися. В результаті коло вийде переривистим, причому число темних (або світлих) штрихів цього кола буде рівне відношенню частот (n). При цілому числі n осцилограма буде нерухомою. При цьому сигнал, що має меншу частоту, подається на вертикальну і горизонтальну пластини осцилографа по схемі:

Другий сигнал подається на вхід Z осцилографа. Z – канал управління яскравістю. Якщо частоти не кратні, то круг обертатиметься. Якщо за період частоти F1 яскравості менш парна яскравості менш парна яскравість, то картина не рухома, а кількість темних і світлих смуг на колі буде рівна відносній частоті:

; ; , звідки

 

2.1.2. Гетеродинний і резонансний спосіб вимірювання частоти

1. Гетеродинний метод вимірювання частоти

Цей спосіб вимірювання низьких і високих частот полягає в порівнянні частоти досліджуваного сигналу з частотою малопотужного генератора перебудовуваної частоти (гетеродина). Суть гетеродинного методу полягає в порівнянні частоти досліджуваної напруги з частотою напруги перебудовуваного гетеродина, який заздалегідь проградуйований. Такі прилади – гетеродинні частотоміри (рис.1). Їх використовують для вимірювання в діапазонах високих і надвисоких частот, хоча в даний час такі прилади самостійно не випускаються. Основне застосування гетеродинний метод знаходить в гетеродинних перетворювачах частоти, які служать для розширення діапазону частоти, вимірюваних цифровим частотоміром.

 

Рис.1. Схема гетеродинного частотоміра

Регулятор зразкової частоти прагне, щоб виконувалася умова(рис.2), або до деякого значення, що фіксується. По відомій частоті fОБР гетеродина і різниці частот визначають невідому частоту. Для однозначності результатів вимірювання обидва генератори повинні виробляти напругу чисто синусоїдальної форми.

Рис.2.Графік, що пояснює вимірювання частоти способом нульового биття

 

Індикатором різницевої частоти може бути світлодіод, електромагнітний прилад або динамічна головка ( погрішність обмежена порогом по частоті чутності 20 Гц.). Погрішність вимірювання складається з погрішності міри, тобто нестабільності частоти і непостійності градуировочной таблиці гетеродина, погрішностей порівняння і фіксації нульового биття. Для зменшення погрішності, пов'язаної з градуюванням гетеродина, в схемах частотоміра передбачений кварцовий генератор, що виконує функції зразкової міри. З його допомогою повіряють і коректують градуїровочну характеристику шкали гетеродина.

 

2. Резонансний метод вимірювання частоти

Частотоміри, що використовують явище електричного резонансу, є коливальною системою (рис.3), що настроюється в резонанс з вимірюваною частотою зовнішнього джерела сигналів. Стан резонансу фіксують за найбільшими свідченнями індикатора резонансу, пропорційними струму (напрузі) в коливальній системі. Вимірювану частоту відлічують безпосередньо за шкалою елементу настройки, що калібрується, або за допомогою градуїровочних таблиць і графіків. Вхідний пристрій здійснює узгодження частотоміра з джерелом сигналу.

 

 

Рис.3. Структурна схема резонансного методу вимірювання частоти

Як вхідний блок застосовується аттенюатор з емітерним повторювачем.

Вхідний сигнал подається на коливальний контур ( один з елементів, який перебудовується). Струм контура вимірюється індикатором резонансу (миліамперметр).

Для шкали калібрів до 200 МГц. застосовується LC і RC контури. Вище 200 Мгц. застосовуються контури з розподіленими резонаторами ( поршні) до постійності хвилі. Погрішність в цьому випадку досягає 0,01 %.

 

2.1.3. Цифровий фазометр

 

У його основі лежить перетворення двох синусоїдальної напруги U1 і U2, фазове зрушення яких вимагає зміряти, в періодичні послідовності коротких імпульсів, відповідних моментам переходів цієї напруги через 0 з похідними однакового знаку (даний метод для аналогових і аналого-цифрових фазометрів). Цифровий фазометр побудований по схемі з жорсткою логікою. Інтервали часу можна вимірювати методом дискретного рахунку. Він, природно, застосовний і для вимірювання відносних інтервалів часу, відповідних певному фазовому зрушенню.

 

Рис.4. Структурна схема цифрового фазометра

 

На рис.4 приведена структурна схема цифрового фазометра, що вимірює середні за період фазові зрушення. Вона складається з двох частин: вимірювального перетворювача (два канали формування імпульсів з досліджуваних синусоїдальних сигналів і трігер, що формує прямокутні імпульси тривалістю, рівною тимчасовому зрушенню ∆T) і цифрового вимірника.

Досліджувана напруга, що підводиться до входів 1 і 2 приладу, перетвориться в періодичні послідовності прямокутних імпульсів тривалістю ∆Т і періодом проходження Т.

 

Рис.5. Часові діаграми

 

За допомогою трігера з цих двох послідовностей формується періодична послідовність коротких імпульсів тривалістю ДТ і періодом проходження Т (рис.5, а). Отримані імпульси подаються на вхід 1 тимчасового селектора і заповнюються рахунковими імпульсами, що підводиться до входу 2 селектори (рис.5,а і б). Пачки рахункових імпульсів подаються з виходу селектора в лічильник імпульсів (рис.5, в). На вході 3 тимчасові селектори діє стробуючий імпульс, задаючий інтервал вимірювання Тізм (рис.5, г). Його вибирають з умови Тизм>>Тн, де Тн - період самої низькочастотної напруги, досліджуваної даним фазометром. У перебігу часу Тізм пачки рахункових імпульсів проходять в лічильник, який підраховує загальну кількість імпульсів за цей час.

При вимірюванні фазового зрушення двохканальним фазометром позначається апаратурна погрішність, обумовлена неідентичністю каналів. У сучасних фазометрах корекція погрішності виконана автоматично.

 

2.2.Вимірювання енергії

2.2.1. Вимірювання електричної енергії індукційним лічильником

Електроенергія виміряється інтегруючими приладами – електричними лічильниками. У ланцюгах перемінного струму застосовуються винятково індукційні лічильники, у ланцюгах постійного струму – лічильники електродинамічної, магнітоелектричної й електролітичної систем. Індукційні лічильники для розширення меж виміру і з метою безпеки их обслуговування в ланцюгах ВН включаються в мережу, як і ваттметры, через вимірювальні трансформатори напруги і струму.

Рис. 1. Зовнішній вигляд трифазного індукційного лічильника (а) і схеми включення двоелементного (б) і трьохелементного (в) лічильників активної енергії в трьохфазний ланцюг

 

В однофазному ланцюзі активна енергія виміряється однофазним індукційним лічильником (див. рис. 1, б) типів СО і СОУ (трансформаторний, універсальний).

Енергія трьохфазної системи струмів виміряється однофазними індукційними лічильниками, що включаються по тим же схемам, что і ваттметри, чи трифазними індукційними лічильниками. Ці лічильники (рис.1, а) конструктивно поєднують два чи три однофазних лічильники (із загальною віссю і двома чи трьома алюмінієвими дисками) і включаються в ланцюг непосредственно або через трансформатори струму. Оскільки обертаючий момент лічильника, як і ваттметра, повинний бути пропорційний активної потужності, схеми включення в мережу трифазних лічильників аналогічні схемам виміру активної потужності трифазного ланцюга.

У трипроводних ланцюгах електроенергія виміряється двоелементними трифазними лічильниками, що включаються в мережу за схемою двох ваттметрів (рис.1, б) типів САЗ, САЗУ (трансформаторні універсальні).

У чотирьохпровідних ланцюгах електроенергія виміряється трехэлементными трифазними лічильниками активної енергії (рис.1, б) типів СА4, СА4У (універсальний).

У трифазному ланцюзі із симетричним навантаженням електроенергія може бути обмірювана одним однофазним індукційним лічильником, включеним як ваттметр на схемах рис.12.

Виміри реактивної енергії в однофазних, звичайно дрібних, приймачів не мають практичного значення. Вимір реактивної енергії в трифазних ланцюгах здійснюється індукційними лічильниками електроенергії, включеними по схемах виміру реактивної потужності, чи трифазними реактивними лічильниками типів СРЗ (трипровідний), СР4 (чотирьохпровідний), СРЗУ, СР4У (універсальний).

Основним недоліком індукційних лічильни­ків є їх порівняно невисокий клас точності (не краще за 1,0) та вузький частотний діапазон (зде­більшого 45...62Гц). Наявність вищих гармонік суттєво погіршує їхню роботу.

 

2.2.2. Вимірювання електричної енергії за допомогою електронного лічильника

Перспективнішим є застосування, особливо на електротранспорті та для обліку енергії в потужних плавильних печах, електронних лічильників.

Структурна схема такого лічильника наведена на рис. 12.7.

 

 

Лічильник виконується на базі первинного перетворювача потужності ППН в на­пругу UP=kp P. А оскільки одним з найзручніших варіантів інтегрування напруги є її про­міжне перетворення в частоту, в схемі передбачений перетворювач напруги в частоту ПНЧ і подальше інтегрування частоти fP (підрахунок імпульсів) за допомогою інтегруваль­ного пристрою ІП. Вихідний код N і буде пропорційний спожитій енергії за відповідний проміжок часу. Здебільшого як інтегрувальний пристрій використовують мікропроцесор.

Похибка таких лічильників для обліку енергії промислової частоти при коефіцієн­ті потужності в межах 1,0...0,5 становить ±0,1... 1,0%.

Сьогодні в енергосистемах все ширше застосування знаходять вимірювально-інформаційні системи, які поряд з обліком споживаної електроенергії дають можливість здійснювати вимірювання та контроль цілого ряд}' параметрів, що характеризують електропостачання. Зокрема такі системи дозволяють здійснювати збирання, опрацю­вання та накопичення інформації про споживання електроенергії (активної, реактивної) за окремими підрозділами, агрегатами протягом розрахункового періоду часу (за добу, місяць, квартал) визначення середнього за певний проміжок часу (хвилина, година, до­ба) значення активної та реактивної енергії та окремо - в години максимуму та мінімуму навантаження енергосистеми; прогнозування споживання енергії та сигналізацію пере­вищення заданої споживаної потужності; вивід інформації в коді для її реєстрації та пе­редавання в систему АСУ підприємства чи енергосистеми і ін.

Застосування таких систем дає можливість суттєво покращити використання енер­горесурсів і забезпечити народному господарству значний економічний ефект.

 

2.3. Вимірювання ємності та індуктивності

2.3.1.Резонансні методи вимірювання

Розділяють на дві групи:

- контурні

- генераторні.

Дані методи використовуються для вимірювання параметрів ВЧ контурів.

Резонансні методи засновані на формулі:

 

fр = 1/2Р.

 

Рис.1. Схема вимірювання ємності контурним методом

 

Вимірювання зводяться (рис.1)до перебудови частоти генератора до максимального значення вольтметра. Прилад необхідно проградуювати в одиницях ємності.

По цій же схемі (рис.1) вимірюють і індуктивність, при цьому частоту прагнуть фіксувати, а змінювати ємність. Погрішність вимірювання таким методом складає 1 – 3%. Понизити методичну погрішність, заздалегідь змірявши власну ємкість котушки і потім внести поправку.

Велику точність забезпечує метод заміщення (кумметр):

Рис.2. Схема вимірювання ємності, індуктивності і добротності контурним методом з термопарним амперметром

Рис.3. Схема вимірювання ємності, індуктивності і добротності контурним методом з ємнісним дільником

 

Крім ємності і індуктивності вимірюють добротність контурів. Схеми

( рис.2 і рис.3) відрізняються способом живлення досліджуваного контура.

У першому випадку постійна амплітуда напруги на вході контура створюється за рахунок підтримки постійного струму через R0. Повне R0 << повного опору контура.

Для контролю струму застосовується термопарний амперметр, за допомогою якого вимірюється величина зразкового R1.

У другій схемі (рис.3) постійна напруга забезпечується ємнісним дільником. При цьому потрібно застосовувати спеціальні заходи для забезпечення постійності коефіцієнта передачі дільника у всьому діапазоні частот. Повний опір дільника << повного опору конденсатора.

Для вимірювання ємкості до затисків Lx підключають котушку індуктивності, затиски Сх залишають вільними. Потім перебудовувавши генератор, добиваються резонансу в контурі СобрLх. Після цього підключають вимірювану ємкість Сх, генератор не чіпають, а зміною Собр, знову добиваються резонансу. Оскільки Сх і Собр. Включені паралельно, то шукане значення Сх буде рівне:

 

Сх = Собр.1 – Собр.2

 

При вимірюванні добротності, контура користуються тим фактом, що при резонансі напруга на реактивній гілці конденсатора в Q разів більше напруги збудливого контура.

При вимірюванні добротності треба враховувати вплив на добротність ємкості Собр. І внутрішніх ємкостей кумметра. Для цього в контур включають тільки котушку Lх і знаходять добротність Q1 при частоті резонансу f1, а потім підключають конденсатор Сх і вимірюють Q2 на fр2.

Дійсна добротність знаходиться по формулі:

 

Qx =

Іншим методом вимірювання добротності є непрямий метод змінної частоти

 

Q = fpf,

 

де Дf - смуга пропускання.

Змінюючи частоту генератора, визначають fp, напругу резонансу. Після цього змінюючи частоту генератора, визначають частоти f1, f2, при яких напруга на конденсаторі рівна 0,707 від напруги резонансу. Дані методи ефективні для контурів з високою добротністю.

 

Генераторні методи

Генераторний метод полягає у включенні в коливальний контур ВЧ генератора досліджуваної котушки і конденсатора (рис.4). Причому котушка включається послідовно з власною індуктивністю генератора, а конденсатор паралельно власній ємкості. Тому при вимірюванні ємкості гнізда підключення котушки треба замикати накоротко.

Вимірювання засноване на використанні нульового биття.

 

 

Рис.4. Схема ємності, індуктивності і добротності генераторним методом

 

Настроюємо два генератори на одну частоту, ставимо вимірювані елементи і настроюємо частоту резонансу.

 

2.3.2. Вимірювання ємності методом ємнісно-омічного дільника

Вимірник ємності призначений для виміру ємності напівпровідникових діодів (рис. 5). Виміри виробляються методом ємкісно-омічного дільника на фіксованій частоті 1 МГЦ при подачі на зразок постійної напруги зсуву регульованої величини. Дільник складається з вимірюваної ємності С и активного опору R3.

Вхідний пристрій являє собою дільник, що складається з ємності випробуваного зразка й одного з активних опорів R3...R10, кожне з яких відповідає певній межі виміру ємності.

Напруга високої частоти генератора подається на вхідний опір R2, по величині менше кожного з опорів дільника.

Стабілізоване джерело живлення забезпечує живлячими напругами всю схему приладу й ланцюг зсуву зразка. Блок харчування складається із силового понижуючого трансформатора (Тр1), загального випрямляча а фільтром, електронного стабілізатора, перетворювача напруги, чотирьох випрямлячів з фільтром.

Загальний випрямляч зібраний за мостовою схемою на діодах типу Д302 (Д1...Д4). Выпрямленное й відфільтрована напруга подається на стабілізатор напруги 17У, що складає з регулюючого складеного транзистора

(ПП1, ПП2) і підсилювальний каскади на транзисторах МТТ01 (ПП3, ПП4). Опорним елементом схеми служать два стабілітрони типу Д808 (Д5 і Д6).

Напруга зсуву знімається з мостового випрямляча, зібраного на діодах типу Д211 (Д16...Д19). Для плавного регулювання напруги зсуву служить потенціометр R21 [23].

 

Рис.5. Блок-схема вимірника ємності ИЕД-1-1000:

ВГ - вхідний пристрій (високочастотна голівка);

Д - випробуваний діод;

ЛСУ - лінійний селективний підсилювач;

U - вольтметр напруги зсуву;

Г - генератор синусоїдальної напруги;

R1;R2 - дільник вихідної напруги генератора;

R3 - активні плечі емісноо- омічного дільника;

С1, Др1 - конденсато й дросель фільтра;

Ск - зразкова (калібрована) ємность;

ИС - індикатор ємності – мікроамперметр;

БП - блок живлення установки.

Для виміру напруги зсуву встановлений мікроамперметр М24 (ИП2) на 150мкА. Полярність напруги зсуву можна міняти тумблером В5.

2.3.3. Вимірювання ємності та індуктивності за допомогою мостів змінного струму.

Длявимірювання ємності і індуктивності застосовують однорідні і неоднорідні мости змінного струму.Неоднорідні – для вимірювання індуктивності. Однорідні – для вимірювання опору і ємності.

Найзручніше балансувати міст за допомогою резистора і конденсатора змінної ємності, тому для вимірювання індуктивності використовують неоднорідний міст з включенням зразкового конденсатора в протилежне плече.

Для вимірювання ємності, останню включають в суміжне плече. Як індикатор застосовують мікроамперметр змінного струму (рис.6).

 

Рис.6. Структурна схема вимірювання ємності за допомогою моста змінного струму