Гарун бежал быстрее лани,

Словник

ВСТУП ДО ПРОБОЛЕМАТИКИ

1. Поняття „стереотип”.

2. Традиційна культура. обряд як спосіб кодування поведінки «людини традиційної».

3. Історико-культурне значення обряду.

Література, яка використовувалась для підготовки заняття:

- Боряк О. Снування основи. Деякі аспекти стереотипів жіночої поведінки // Родовід 1994. - № 9. - С. 31-35.

- Этнические стереотипы мужского и женского поведения. – М., 1991.

- Лич Э. Культура и коммуникация. Логика взаимосвязи символов. – М., 2001.

- Стефаненко Т.Г. Этнопсихология. Практикум. – М., 2006

- Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М., 1990.

- Баранова Т. С. Психологическое исследование социальной идентичности // Социальная идентификация личности — 2. М., 1994. Кн. 2. С. 202—237.

- Кон И. С. Нужна помощь психологов // Советская этнография. 1983. № 3. С. 15-26.

- Петренко В. Ф. Основы психосемантики. М., 2005/

- Франселла Ф., Баннистер Д. Новый метод исследования личности. М., 1987.

- Шмелев А. Г., Похилъко В. И., Козловская-Тельнова А. Ю. Практикум по экспериментальной психосемантике. М., 1988

- Платонов Ю.П. Народы мира в зеркале геополитики (структура, динамика, поведение): Учеб. пособие. - СПб.: Изд-во С.-Петерб. ун-та, 2000. - 432 с. ISBN 5-288-02769-2

- Липпман У. Общественное мнение /пер. с англ. Т. В. Барчунова, под ред. К. А. Левинсон, К. В. Петренко. М.: Институт Фонда «Общественное мнение», 2004. 384 с.

- Липпман У. Публичная философия. М.: Идея-пресс, 2004.

- Агеев В. С. Межгрупповое взаимодействие: социально-психологические проблемы. М., 1990.

- Кемеров В.Е. Курс лекций «Социальная философия» // http://www.humanities.edu.ru/db/msg/47044#p1

- Менталітет – франц. Mentalite, від пізньолат. Mentalis – розумовий.

- Модель – франц. modèle, від лат. modulus – міра, зразок.

- Стереотип – грецьк. stereos + typos — «твердий + відбиток.

- Табу – від полінезійського tapu або tabu, що означало – заборона – негативні приписи (категоричні заборони) на різні дії людей, порушення яких повинно спричинити відповідні санкції. Виникли і сформувалися на соціальній, магічній і релігійній основі в період первісного суспільства, у якому вони регламентували і регулювали життя індивідів і груп (родини, роду, племені та ін.).

- Альмагація – ототожнення.

- Остракізм – д-грецьк. ὀστρᾰκισμός, от ὄστρᾰκον – черепок, шкаралупа. В Давніх Афінах – вигнання громадянина з держави засобом голосування черепками. Такому вигнанню підлягали особи, які найближчі 10 (пізніше 5 років) могли загрожувати суспільній небезпеці. Остракізм не вважався покарання, за громадянином зберігалися у сі права і майно.

- Бінарність – подвійність.

- Сакральне – лат. Sacrum – священний предмет, таїнство, містерія.

- Ініціація – від сер-віч. лат. initiatus, від лат. initium, прикметник від initiare – починати.

- Реінкарнація – нове народження. Інкарнація – втілення.

1. ПОНЯТТЯ „СТЕРЕОТИПУ”

Стереотип – встановлене правило, що виконується автоматично. У цьому контексті варто звернутися до теорії К-Г Юнга про три. рівні свідомості

	Індивідуалізація (соціальна психологія)
Колективне підсвідоме Етнічні стереотипи. Правила поведінки в соціумі (бінарні опозиції)
Колективне підсвідоме Загальні стереотипи. Закони фізичного виживання (інцест, заборона канібалізму, поховання померлих / культ пращурів, варена їжа, утримання чоловіка шляхом імітації вагітності, поділ їжі шляхом жеребкування, )

Загальні стереотипи притаманні фактично усім людям. Вони виникли в період формування «людини розумної» і, можливо, завершили своє формування наприкінці пізнього палеоліту. Разом з тим, існують культури, де відповідний процес загальмовано і продовжувався до ХХ ст. Крім того, у психіатричній практиці фіксуються випадки інцесту чи канібалізму. Причиною відповідних аномалій є потужний стрес, екстремальні ситуації, різноманітні спадкові захворювання. Внаслідок цього відбувається злам, в результаті чого прадавні стереотипи руйнуються. Тема нашої лекції з’ясувати наявність стереотипів, що проявляються автоматично і ретельно «оберігаються» від руйнування релігією і суспільною мораллю, а в наш час трактуються як психічні захворюваннями.

Психічні злами руйнують психічні щити і спонукають людину до небачених за жорстокістю вчинків. Ілюстрованим прикладом можуть існувати кінофільми на кшталт «Мовчання ягнят», як психічний стрес став причиною внутрішнього повернення героя у часи творення і формування людини розумної.

Розглянемо, яким сином формувалися загальні стереотипи.

1. Заборона інцесту виникла внаслідок виродження окремих племен, які були ізольовані одне від одного, тому практикували інцест. Внаслідок припинення родинного кровозмішення роди почали тісніше контактувати між собою, стали виникати торгівельні зв’язки, що стало причиною уповільнення міжплемінних військових сутичок, і спонукало до племінних об’єднань.

Історія виникнення і причини зникнення.

Ч     Ж

Плем’я поділялося на дві частини – чоловічу і жіночу. Відповідний поділ території існує і в наші часи, лише набув інших форм. Діти, які народжувалися, залишалися з матерями і не знали своїх фізіологічних батьків. Внаслідок цього усі діти одного покоління вважалися братами і сестрами (і-є. *SESTRA (*sụe-sr) – „своя жінка / жінка роду”; *і-є. *SŪNU / син – „свій народжений”). В результаті цього могли траплятися кровозмішення між братами і сестрами по батькові.

Щоб запобігти цьому виникла необхідність визначення батька, що видається можливим лише в патріархальній сім’ї, де головою родини є батько. В якості запобіжного заходу поряд з іменем дитини називалося ім’я батька, що зустрічається в переважній більшості культур.

2. Заборона канібалізму.

Нобелівською премією з фізіології та медицини за 1997 рік було нагороджено Стенді Прусінера за відкриття нового типу інфекційного збудника під назвою пріон, який може спричиняти велику групу фатальних захворювань. У процесі цих захворювань, які носять назву трансмісивних губкоподібних енцефалопатій (ТГЕ), мозок набуває губко-подібного вигляду. До таких захворювань відносять "сказ корів", коросту овець, хворобу Кройтцфельдта-Якоба та людську хворобу куру. У людей ці хвороби можуть передаватись шляхом ін'єкції інфікованої тканини мозку в мозок реципієнта. ТГЕ можуть також розповсюджуватись через тканини трансплантату і, очевидно, через їжу. Куру була розповсюджена у людей Форе з Папуа Нової Гвінеї, коли вони займалися ритуальним канібалізмом, а сказ корів, як вважають, поширився у Великобританії через те, що тварин годували нестерилізованим кістковим борошном із скелетів мертвої худоби.

3. Поховання померлих є способом обмеження впливу мертвого тіла, що розкладається на живих, зокрема унеможливлює розповсюдження інфекційних захворювань. Методом тотального знищення стало спалювання, особливо там, де клімат є вологим, що спричиняє появу інфекцій.

Культ пращурів виник як моральна компенсація за те, що нащадки знищують тіло свого пращура. Внаслідок цього стали виготовляти макети цього тіла у вигляді погрудь і портретів, які вшановували так, ніби вшановують пращура. Відповідні вірування побутують до нашого часу.

4. Термообробка їжі (варіння, смаження), Очевидно, що варена їжа за своєю структурою відрізняється від сирої. Клітини організму формуються з того, який матеріал вони отримали, тобто від їжі. Отже, наше тіло нагадує конструктор, який складається з клітин, які у свою чергу будуються з енергії їжі.

В результаті зміни раціону харчування, зокрема вареного м’яса, утворюються інші сполуки, і людське тіло починає набувати нових форм, які стають більш округлими і гармонійним. Коли узяти до уваги харчування сучасного суспільства, то тіло мешканців пустелі відрізняються від тіла громадян США, оскільки відрізняється їхній харчовий раціон.

5. Утримання чоловіка шляхом імітації вагітності. У процесі еволюції було винайдено ефективний спосіб формування, а головне утримання парної сім’ї. Цей спосіб було винайдено шляхом еволюції через імітацію зачаття. Тисячі років тому жінки сходилися з чоловіками для народження дітей. В іншому разі стосунки не мали продовження. Однак такий спосіб не був для жінок ефективним, оскільки чоловіки залишали жінок в пошуках іншої, не забезпечивши подальше продуктивна існування матері і дитини. У зв’язку з цим жіноча смертність перевищувала чоловічу й урівноважувалася при досягненні 25-30-річного віку.

Пізніше жінки починають симулювати зачаття, утримуючи таким чином біля себе чоловіка. Чоловік отримував жінку, але мав піклуватися про дітей жінки, в тому числі чужих. У жінки цей стереотип відсутній, що пояснює інший стереотип про злих мачух, яка не сприймає чужих дітей.

Імітація зачаття, тобто те, що ми називаємо сексом, є тим способом, який утримує чоловіка. Відсутність цієї імітації руйнує сім’ю навмисне чи внаслідок хвороб або тривалу відсутність партнера.

6. Поділ їжі шляхом жеребкування.

Вполювавши великого звіра, виникала необхідність його поділу між членами племені. Коли такий поділ здійснювати за принципом «перший шматок найсильнішому», то загинуть найслабкіші – жінки і діти, тому поділ здобичі здійснювався шляхом жеребкування.

Етнічний стереотип є пізнішим соціальним нашаруванням, й характеризує членів етнічних груп.

Очевидно, що стереотип виник у процесі стереотипізації дійсності. Стереотипізація є психологічним процесом, раціональною формою пізнання, внаслідок чого створюються соціальні категорії. Завдяки цьому люди, які належать до тієї чи іншої групи, сприймаються схожими один на одного або такими, які відрізняються.

Вперше термін «соціальний стереотип» ввів Уолтер Ліппман в 1922 р. Вчений вважав, що за допомогою стереотипізації упорядковується і спрощується широка і численна інформація, яку людина отримує з оточуючого середовища. Так, прихильники теорії збереження ресурсів головну функцію вбачають в забезпеченні індивідом максимум інформації при мінімальному інтелектуальному зусиллі. Інакше кажучи, стереотипи в процесі соціального пізнання позбавляють індивіда необхідності інтерпретувати соціальний світ у всій його складності, однак є нижчою формою уявлень про соціальну дійсність. Вони актуальні тоді, коли недосяжні вищі, більш точні індивідуальні уявлення.

Сприйняття людини як члена етнічної / соціальної груп зовсім не означає спотворення його «справжньої» індивідуальності. Світ складний для сприйняття і не лише тому, що інформації занадто багато, але й із-за якісної невідповідності. Стереотипізацію слід розглядати як засіб пізнання соціально значимої інформації, яка адекватно відбиває соціальну дійсність.

Британський психолог А. Тешфел підкреслював, що стереотипи здатні захистити цінності індивіда і його етнічну / соціальну ідентичність. Виходячи з цього в якості основних соціально-психологічних функцій слід розглядати міжгрупову диференціацію або оціночне порівняння, найчастіше на користь своєї групи (пор. з політичними партіями). Іншими словами призначення стереотипів – налагодити відношення групи насамперед не з іншими групами, а всередині її самої, створивши образ, який дозволяє членам цієї групи ідентифікувати себе у круговерті історії.

Феномен стереотипізації можна розкрити за допомогою низки положень:

1. Людям легше характеризувати загальні людські групи по соціальній і національній ознаці (соціальні стереотипи, притаманні соціальним групам: селянам, робітникам, учителям тощо).

2. Категоризація має тенденцію зберігати стабільність протягом тривалого часу.

3. Зміни в етнічній / соціальній сферах можуть формувати нові стереотипи. Однак це буває не завжди і триває протягом певного часу (дитина із сільської місцевості навчається в столиці, показовим прикладом є п’єса М. Старицьким «За двома зайцями»)

4. Стереотипи засвоюються досить рано і діють несвідомо.

5. Стереотипи є узгодженими в певній соціальній групі чи класі. Небезпека ворожих стереотипів полягає у схожості реакцій навіть різних етнічних груп. Однакова реакція на подразники.

Впливають такі фактори:

1. Етнічна психологія, притаманна етнічній / соціальній групам, система цінностей, історичний розвиток.

2. Соціально-політичні й економічні умови.

3. Глибина позитивного / негативного історичного контакту:

В більшості випадків етнічні стереотипи важко засвоюються представниками інших культур. Це пояснюється тим, що вони не виглядають як тексти і транслюються через інші канали передачі інформації, зокрема через соціальні уявлення. Носій стереотипів завжи варіативний і ця варіативність обмежена етнічними установками. Таке інформаційно-семантичне розуміння стереотипів базується на тому, що етнос уявляється згустком специфічної культурної інформації а міжетнічні контакти розцінюються як обмін цією інформацією.

Методи вивчення етнічних стереотипів.

Поширеними є методи спостереження і проектні тексти, за допомогою яких вивчається як етнос ставиться до тієї чи іншої соціальної проблеми (наприклад, пошук шлюбного партнера). Головне в стереотипах – їхній когнітивний зміст, який формує спрямованість, тобто емоціональну складову. Сучасним методом дослідження (за В.С. Агєєвим) є психосемантичний метод, за допомогою якого можливо виявити глибинні механізми стереотипізації. Найбільшого розповсюдження набули методи, побудовані на принципі бінарних опозицій.

Зв’язок з іншими науками,

Вивчення стерео типізації пов’язане з іншими гуманітарними галузями, де застосовуються терміни: норма, модель, стандарт, мораль, правила, етикет тощо. На основі яких ґрунтуються різноманітні морально-етичні системи, що забороняють одні й стимулюють інші дії. Відхилення від моделі / стандарту загрожує негативними наслідками для представника того чи іншого етносу.

2. ТРАДИЦІЙНА КУЛЬТУРА. ОБРЯД ЯК СПОСІБ КОДУВАННЯ ПОВЕДІНКИ «ЛЮДИНИ ТРАДИЦІЙНОЇ»

За В.Є. Кемеровом традиційне суспільство ґрунтується на відтворенні схем людської діяльності, де традиція виступає головним способом передачі соціального досвіду з покоління в покоління, соціальним зв’язком, що підкоряє собі особистісний розвиток людських індивідів.

Традиційне суспільство є «закритим», «замкнутим», що оберігає норми і стандарти своєї культури від упливу з боку інших суспільств і культур. Традиційне суспільство починає втрачати свої позиції в міру розвитку торговельних, економічних контактів між країнами, в ході створення універсальних засобів спілкування, техніки й технології, що відокремлює особисті зв’язки між людьми від їхніх функцій у процесах поділу діяльності.

Консервативність традиційного колективу проявляється в наступному

1) Інформація про минуле передається «від батька до сина». Історичні події, які вплинули на розвиток етносу часто міфологізуються Наприклад, кочові племена набувають зооморфного вигляду (пор. із скіфським звіриним стилем, де вбачається ототожнення воїнів-кочівників з хижаками). Крім історичних побутують міфологічні події, під якими розуміється священна історія племені, що складається з циклу міфологічних оповідань про створення світу, людей, правління перших царів тощо. Наприклад, окремі слов’янські племена ведуть свою історію від єдиного пращура – Крива, Радима, Чеха, Кия тощо. Насправді відповідна міфологізація вигідна для тоталітарних режимів, які створюють міф про «вождя».

2) У традиційному суспільстві існує своєрідна програма буття / життєва модель (homo tradition не думала про завтра, воно було вже „написаним” для неї її ж попередниками).

Створення життєвої моделі полягає у констатації періодичності і циклічності її існування.

Під періодичністю розуміється послідовна зміна соціальних ролей протягом зміни віку. Традиційно існували три основні вікові періоди, перехід до яких супроводжувався ініціаціями:

- народження (входження у світ людей);

- весілля (набуття повноправного соціального статусу);

- смерть (перехід у світ пращурів).

Послідовність переходу з одного суспільного стану до іншого є обов’язковою у традиційному суспільстві (коли помирав неодружений член колективу, його споряджали як на весілля). Зміна такого порядку вважалась неприпустимою, оскільки порушувався загальний ритм життя колективу, що могло негативно вплинути на життя природи – після весни настає літо, а не осінь Постійне повторення цієї закономірності створює враження її ЦИКЛІЧНОСТІ, яка відбиває ідею безперервності життя. Звідси вірування у реінкарнацію (як зразок постійного відтворення природи). Наприклад, заборонялося виганяти з хати комах, сприймаючи їх за душі померлих. Відголоси вірувань у переселення душ спостерігається також в одухотворенні рослинного світу.

Потрійність моделі життя людини співвідноситься з міфологічними текстами, пов’язаними з трійкою, як загальною моделлю розвитку будь-якої системи (її народження-розвиток-вмирання). Наприклад, традиційне лікування пов’язане з поховальною обрядовістю (хвороба як стан між життям і смертю). При особливо небезпечних захворюваннях розігрується містерія тимчасової смерті, де воскресіння хворого ототожнюється з його одужанням. Для цього його одягали, як на смерть, у чистий одяг. З церкви приходили чотири братчики, чотири сестриці, священик, дяк і староста, які приносили із собою братські свічки. Недужого садовили на стілець, попередньо застеливши його білою хусткою. Братчики запалювали великі свічки і клали на столі „чисту білу пшеницю“ (ймовірно, аналог до колива), куди ставили дев’ять невеликих свічок (пор. зі звичаєм розміщувати тіло покійного на столі). Священик правив службу і світив одну свічку, потім мирував хворому дев’ять раз груди, чоло і руки. Після чого гасив одну свічку і запалював іншу. Обряд повторювався дев’ять раз. Після закінчення церемонії, його учасники пригощались, як на поминках: „Як буде жити, то скоро одужає, і навпаки”.

В цьому аспекті потрійність співвідноситься також зі структурою міфологічного всесвіту – його орієнтації по вертикалі: верх-середина-низ. За подібною моделлю описується шлях душі людини після смерті, де верх і низ ототожнюється з небом і підземним світом. Пор. з двома основними формами поховання – кремацією (душа разом з димом підноситься на небо), та інгумацією (повернення тіла землі, що співвідноситься з міфами про створення людини з глини).

3) Формується звичаєве право (правила функціонування цієї програми).

Звичаєве право регулює правила поведінки між членами колективу, які розвиваються історично і діють у межах традиції. Норми традиційного права чітко визначені і мають на меті сприяти збереженню колективу і продовженню роду. Наприклад, під час загрози вимирання первісного племені із-за голоду могли навмисно знищуватись хворі і найстарші його представники.

Традиція визначає структуру архаїчного колективу як ієрархічну. На чолі племені мав стояти найсильніший, який мав лише представницьку владу. Найважливіші питання вирішувались найстарішими його членами (старійшинами), або загальними зборами (вічем).

Звичаєве право визначало норми поведінки для усіх його представників. Невиконання правил каралось вигнанням з колективу. Рудименти таких правил спостерігаються у ХІХ ст.

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився,

Не дивиться на світ Божий:

Тяжко зажурився.

Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве

Вимовляє доні:

«Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві...

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,

Що ти наробила?..

Оддячила!.. Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх річей,

То її послухай.

Іди доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях, /97/

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...

А хто ж мою головоньку

Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі

Червону калину?

Хто без тебе грішну душу

Поминати буде?

Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе!

Іди од нас...»

Ледве-ледве

Поблагословила:

«Бог з тобою!» — та, як мертва,

На діл повалилась...

Обізвався старий батько:

«Чого ждеш, небого?»

Заридала Катерина,

Та бух йому в ноги:

«Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий!»

«Нехай тебе Бог прощає

Та добрії люде;

Молись Богу та йди собі —

Мені легше буде».

Шевченко „Катеринf”