ХНАМГ – 2009 10 страница

По шляху в притулок або укриття, а також при вході в них необхідно дотримувати спокій і порядок, допомагати молодшим дітям, старим і інвалідам.

З виникненням загрози нападу в притулках буде встановлене чергування зі складу груп (ланок) обслуговування притулків (укриттів). Їхній обов’язок: стежити за правильним заповненням притулків, щоб громадяни не вносили громіздкі речі, пальні речовини і матеріали з неприємним або різким запахом, не приводили домашніх тварин. Крім того, засоби цивільної оборони забезпечують нормальну роботу фільтровентиляційній установки, своєчасне закриття дверей притулку (за сигналом «Закрити захисні споруди» або самостійно). Вони спостерігають за станом тих, хто вкривається, роблять їм першу медичну допомогу, користуючись наявною аптечкою з набором найбільше часто застосовуваних лік.

В укритті всі громадяни виконують вказівки старшого по укриттю.

Якщо сигнал «Повітряна тривога» застав у міському транспорті, після зупинки трамвая, тролейбуса або автобуса пасажири негайно виходять і направляються в найближче сховище або укриття, дорогу до якого вкажуть працівники цивільної оборони або міліції.

За сигналом «Повітряна тривога», який застав у магазині, на спектаклі, кон-церті, лекції, люди за вказівкою адміністрації направляються в притулки або укриття.

У школах за сигналом «Повітряна тривога» учнів організовано виводять у найближчі притулки або укриття. Старшокласники повинні показувати приклад спокою, правильно діяти і допомагати молодшим.

Якщо ядерний вибух застав поза притулками й укриттями, варто вжити всі можливі заходи захисту. У школі, будинку слід укритися в найбільш міцних частинах (підвалі, під сходовою кліткою), лягти на підлогу під простінком зовніш-ньої стіни, під столом або ліжком. Це може захістити, від ураження світловим випромінюванням, осколками скла розбитих вікон і дрібних предметів, що летять.

Коли ядерний вибух застав на вулиці, можна використовувати низькі кам’яні огорожі, канави, ями, траншеї та інші поглиблення, що знаходяться поблизу.

Значно знижують ефективність впливу вибуху на людину глибокі яри, уще-лини, лісові масиви. Радіуси зон ураження ударною хвилею у молодому лісі або чагарнику в порівнянні з відкритою місцевістю скорочуються приблизно у 1,5 раза, а світловим випромінюванням – у 3 і більше разів.

Людині в момент ядерного вибуху, яка знаходиться на відкритій місцевості і не встигла укритися, не слід бігти. Треба негайно лягти на землю обличчям вниз, закрити оголені частини тіла пальто, плащем, накидкою і залишатися нерухомим протягом 15-20 сек після вибуху. У місті варто відбігти від будинків на середину вулиці і лягти на землю. Як тільки пройде ударна хвиля, піднятися, надягти проти-газ (респіратор, противопильну тканеву маску, ватно-марлеву пов’язку) і вийти з вогнища ураження в напрямку менше зруйнованих будинків. Якщо поруч або по шляху руху виявляться уражені люди, треба надати їм допомогу.

Якщо противник не наніс удару по місту, подають сигнал «Відбій повітряної

тривоги» по радіотрансляційній мережі словами: «Увага! Увага! Говорить штаб цивільної оборони міста. Громадяни! Небезпека нападу минула. Відбій повітряної тривоги! Відбій повітряної тривоги! Відбій повітряної тривоги!».

2.Дії населення за сигналом «Хімічний напад»

Коли противник застосував хімічну зброю, подають сигнал «Хімічний напад».

У місті або районі цей сигнал передають по радіотрансляційній мережі, даючи населенню рекомендації, як діяти з огляду на вид ОР. На місцях даний сигнал дублюють, часто ударяючи в звучні предмети (обрізки рейок, гонги, буфери і т.д.).

Якщо сигнал застав поза містом, почувши його, потрібно негайно надягти протигаз, засоби захисту шкіри і швидко вийти з зараженого району. Напрямок виходу вказують попереджувальні знаки, які виставляють розвідувальні підрозділи або працівники цивільної оборони. Границі заражених ділянок і напрямку виходу з них можуть бути зазначені також на стінах будинків, заборах, на деревах.

Щоб скоротити час дії ОР на організм, заражену ділянку треба проходити швидко.

У вогнищі зараження не можна заходити в будинок, брати що-небудь із зараженої поверхні, палити, приймати їжу, а також сідати або лягати на землю. Треба уникати забруднення одягу, намагатися обходити місця, на яких явно видні краплі ОР.

Кожен, хто вийшов з вогнища хімічного зараження, зобов’язаний пройти санітарну обробку, продегазувати одяг, взуття і засоби захисту. У спеціально облад-наних притулках з гарною герметизацією і системою фільтровентиляції люди зали-шаються до особливого розпорядження штабу цивільної оборони.

Тривалість перебування у притулках залежить від їхнього стану і сформо-ваної обстановки. При пошкодженні притулку потрібно швидко надягти індивіду-альні засоби захисту і, якщо надійде розпорядження від посад цивільної оборони, залишити притулок. Перед залишенням притулку варто перевірити надійність засобів захисту, переконатися, чи добре закриває одяг усі відкриті ділянки тіла.

3.Дії за сигналом «Радіоактивне зараження»

Щоб запобігти радіоактивному зараженню людей і тварин, штаби цивільної оборони ведуть безперервну радіаційну розвідку і спостереження за рухом радіо-активної хмари.

Як тільки стане відомо, що якому-небудь району або місту загрожує не-безпека, штаб цивільної оборони негайно подасть по радіотрансляційній мережі сигнал «Загроза радіоактивного зараження». Населенню повідомляють, в якому напрямку рухається радіоактивна хмара, коли очікується його підхід, дають вка-зівки, як діяти і що використовувати для захисту.

Залежно від віддалення населеного пункту від центра ядерного вибуху, швидкості вітру населення матиме у своєму розпорядженні деякий час для вжиття заходів захисту від радіоактивних речовин. Так, якщо ядерний вибух відбувся у місті Н, а населений пункт М, у напрямку якого рухається радіоактивна хмара, знаходиться від постраждалого міста на відстані 180 км, то при швидкості вітру 30 км/год випадання радіоактивних опадів над пунктом М можна чекати через 6 годин.

Почувши попередження про загрозу радіоактивного зараження, необхідно негайно підготувати і ще раз перевірити індивідуальні засоби захисту: протигаз (або респіратор), протипилеву тканеву маску, ватно-марлеву пов’язку), накидку, панчохи, рукавички. Потім укласти в рюкзак (речовий мішок) запас продуктів харчування, у підготовлений посуд налити воду, щоб можна було знаходитися в укриттях кілька днів, поки зараження місцевості не знизиться до безпечного рівня.

Сільські жителі перевіряють і проводять додаткові заходи захисту продо-вольства, вододжерел, а також кормів для тварин. Усі двері й люки, що ведуть у комори, льохи та інші місця збереження запасів продуктів, овочів і кормів щільно закривають і герметизують.

Щоб охоронити тварин від ураження, їх заганяють у скотарні, в яких з по-чатком випадання радіоактивних опадів закривають всі віддушини і вікна, двері і ворота.

При наближенні радіоактивної хмари до населеного пункту населення буде попереджено сигналом «Радіоактивне зараження». Цей сигнал може бути поданий по радіотрансляційній мережі з конкретними рекомендаціями про дії громадян. На місцях сигнал дублюють, часто ударяючи в звучні предмети.

За сигналом «Радіоактивне зараження» потрібно взяти засоби захисту, при-готовлений запас продуктів і води і негайно укритися в захисних спорудах. Після їхнього заповнення всі двері і люки закривають.

Входити в притулки (укриття), розташовані в районі сильного радіоактив-ного зараження і виходити з них, як правило, забороняється. Якщо треба вийти з укриття (наприклад, для догляду за тваринами), надягають усі засоби захисту і перевіряють,чи щільно одяг закриває тіло. Повернутися в укриття можна тільки після проведення дезактивації одягу, взуття і засобів захисту, які здійснюють спеці-альні служби, а також після часткової або повної санітарної обробки.

Поза приміщеннями роботи за сигналом «Радіоактивне зараження» при-пиняють. При необхідності на робочих місцях залишають мінімальну кількість працюючих, для яких повинні бути передбачені індивідуальні укриття.

Поводження і трудову діяльність людей на місцевості, зараженій радіоак-тивними речовинами, час перебування в укриттях та інші питання, пов’язані із забезпеченням захисту населення, тваринних і матеріальних цінностей будуть установлювати виконкоми або штаби ЦО.

У зонах помірного зараження знаходитися в укриттях прийдеться від де-кількох годин до доби; у зонах сильного і небезпечного зараження – від однієї до п’яти і більше діб, дотримуючи заходи захисту при виході з укриттів на вулицю.

У міру зниження ступеня зараження (про що населення сповіщають штаби цивільної оборони) люди можуть з укриттів перейти в заздалегідь підготовлені будинки, що захищають від радіоактивного пилу.

Слід мати на увазі, що після ядерного вибуху в повітрі буде знаходитися величезну кількість радіоактивного пилу, улучення якого в приміщення сховища дуже небезпечно для тих, хто вкривається. Тому особовий склад ланки обслугову-вання виключає систему фільтровентиляції і припиняє подачу повітря у сховище.

Потім перевіряють його стан: оглядають сховище, стіни, перекриття, двері а інші конструкції, що обгороджують, переконуються у справності фільтровентиляційній установки, повітропроводів, водопроводу, каналізації і т.д. Якщо сховище не по-шкоджене, то через 30-40 хв. фільтровентиляційну установку включають знову. За цей час основна маса радіоактивного пилу осяде, в зовнішнім повітрі його залишиться небагато, і, проходячи через фільтри-поглиначі, він буде затримуватися.

При несправності повітрезбірникових каналів або фільтровентиляційної установки треба одразу надягти засоби захисту органів дихання. Якщо сховище сильно пошкоджене або йому загрожує затоплення, пожежа, обвал, люди за вка-зівкою старшого ланки залишають його.

Вийшовши із сховища, треба обов’язково звернути увагу на попереджувальні знаки, що будуть виставлені працівниками цивільної оборони.

4.Дії за сигналом «Бактеріологічне зараження»

Сигнал «Бактеріологічне зараження» подають по радіотрансляційній мережі, якщо противник застосував бактеріальні засоби. Сигнал попереджає населення заражених районів про вид збудника, способи захисту і порядок дій.

При виявленні в районі інфекційного захворювання уводять карантин. Тери-торія, на якій його вводять, називається карантинною зоною. Її ізолюють, обго-роджують спеціальними знаками і оточують збройною охороною. В’їзд у каран-тинну зону і виїзд з неї забороняються. У зоні організують комендантську службу, що забезпечує встановлений режим поводження громадян.

Тривалість карантину залежить від характеру захворювання. Карантин знімають після ліквідації вогнища зараження і виключення можливості подальшого виник-нення захворювання.

Якщо застосовано менш небезпечний збудник, у вогнищах зараження карантин заміняють обсервацією, що передбачає посилене медичне спостереження за людьми, які знаходяться у вогнищі зараження, виявленню та ізоляцію захворівших, негайне проведення запобіжних щеплень, обмеження спілкування населення між собою.

Дозвіл на вхід у зону обсервації і вихід з неї дають тільки працюючим на важливих промислових об’єктах і тим, кому зроблені запобіжні щеплення. При виході із зони обсервації всі громадяни проходять повну санітарну обробку. Вихід із зони обсервації людей, підозрюваних у захворюванні, категорично забороняється.

Населення у вогнищі бактеріологічного зараження повинне строго вико-нувати всі вимоги медичної служби цивільної оборони. У зонах карантину та обсервації рішенням органів влади можуть бути припинені заняття в навчальних закладах і роботи на деяких підприємствах і в установах, обмежене пересування людей і транспортних засобів, частково або повністю заборонена торгівля на ринках. Закривають на час видовищні підприємства.

Швидкість ліквідації вогнища бактеріологічного зараження багато в чому залежить від організованості населення.

Важливий захисний захід – постійне утримання в чистоті житла, дворів і місць загального користування. Дуже ретельно слід виконувати вимоги особистої гігієни, щотижня митися в лазні, змінювати натільну і постільну білизну, спосте-рігати за чистотою рук, волосся, щодня чистити одяг, взуття і т.п.

Одне з основних джерел багатьох гострозаразних захворювань – хвора людина, тому поява в квартирі або на виробництві захворілого небезпечно для навколишніх. При перших ознаках гостроінфекційного захворювання (різке під-вищення температури, головний біль, озноб, загальна слабість, нудота, блювання, пронос та ін.) треба повідомити в найближчу лікувальну установу. До відвідування лікаря необхідно вжити заходи, що запобігають поширенню захворювання: ізолю-вати хворого в окремій кімнаті або відгородити його ліжко ширмою, прости-радлом, не пускати в квартиру сторонніх. Усі члени родини після відвідування хворого лікарем зобов’язані строго виконувати отримані від нього вказівки.

Модуль 6.ПРИЛАДИ РАДІАЦІЙНОЇ І ХІМІЧНОЇ РОЗВІДКИ Блок 6.1.Лекція № 9.Прилади радіаційної розвідки

План

1. Іонізуюче випромінювання.

2. Методи виявлення іонізуючих випромінювань.

3. Прилади радіаційної розвідки й дозиметричного контролю.

1.Іонізуюче випромінювання

Основним завданням дозиметрії в ЦО є виявлення і оцінювання ступеня небезпечності іонізуючих випромінювань для населення і невоєнізованих фор-мувань ЦО з метою забезпечення їх дій у різних умовах радіаційної обстановки. Для цього: виявляють і вимірюють потужність експозиційної дози випромінювання для забезпечення життєдіяльності населення і успішного проведення рятувальних та невідкладних робіт в осередках ураження, активність речовин, щільність потоку іонізуючого випромінювання, поверхневу активність різних об’єктів для визна-чення необхідності й повноти проведення дезактивації й санітарної обробки, а також визначення норм споживання забруднених продуктів харчування; експози-ційну і поглинуту дози опромінення з метою визначення працездатності населення; ступінь забруднення радіоактивними речовинами продуктів харчування, врожаю, кормів і води.

Для ознайомлення з деякими поняттями радіаційної дозиметрії, широко за-стосовуваними в ЦО доцільно подати короткий їх опис і одиниці вимірювання. В останні роки в науковій літературі ці одиниці даються в Міжнародній системі (СІ). Проте в науковій літературі минулих років у практиці ліквідації наслідків ядерних аварій при градуюванні шкал дозиметричних приладів застосовували як одиниці СІ, так і несистемні одиниці.

Наявність радіоактивних речовин у середовищі – ступінь забруднення – часто буває дуже малою, що практично не дає можливості визначити їх вагу. Саме тому мірою радіоактивних речовин є не вага, а активність радіоізотопів.

Активністю радіоактивного елемента є число атомних розпадів, що відбу-

ваються в цьому елементі за 1 с. Таким чином, активність радіоактивного елемента визначається числом розпадів за одиницю часу, вона характеризує абсолютну швидкість радіоактивного розпаду радіонукліда.

Активність радіоактивної речовини пропорційна її кількості й обернено про­порційна періоду напіврозпаду. Кількість радіоактивної речовини свідчить про її активність, тобто про кількість атомів, що розпадаються за 1 с.

За одиницю активності (активність нукліда в радіоактивному джерелі)прийнята одиниця в системі СІ - беккерель (Бк, Bq) - це така кількість радіо­активної речовини, в якій проходить 1 акт розпаду за 1 с, а несистемна одиниця -кюрі (Кі,Сі)- така кількість радіоактивної речовини в якій проходить 37 млрд актів розпаду за 1 с. Співвідношення між одиницями:

1 Бк = 2,7 × 10- , Кі = 1 розпад/с; 1 Кі = 3,7-10 , Бк = 3,7 × 10 розпадів/с.

За одиницю радіоактивності речовини - питому вагову активність -прийнята одиниця беккерель на кілограм (Бк/кг), а несистемна - кюрі на кілограм (Кі/кг).

Одиницею радіоактивності рідкого і газоподібного середовища - питомою об’ємною активністю є одиниця в системі Сї - беккерель на літр (Бк/л), а не­системна одиниця - кюрі на літр (Кі/л).

За одиницю радіоактивності площі - питому забрудненість площі в системі СІ прийнято беккерель на квадратний кілометр (Бк/км²), несистемна одиниця - кюрі на квадратний кілометр (Кі/км²).

Іонізуючі випромінювання - це таке випромінювання, взаємодія якого із середовищем призводить до утворення електричних зарядів різних знаків (іонів). Воно має високу енергію і властивість руйнувати біологічні об’єкти.

Види іонізуючого випромінювання: 1) корпускулярне випромінювання (потік частинок, що утворюються при ядерних перетвореннях - α- і β-частинки, протони, нейтрони): а) альфа (α)-випромінювання - це потік позитивно заряджених частинок (ядер

атомів гелію), які рухаються зі швидкістю до 20 000 км/с. Вони затримуються

аркушем паперу, практично не здатні проникати через шкіряний покрив. Тому α-частинки не несуть серйозної небезпеки доти, доки вони не потраплять всередину організму через відкриту рану або через кишково-шлунковий тракт чи дихальні шляхи разом із їжею або повітрям. Довжина пробігу α-частинки у повітрі - до 10 см, в біологічних тканинах - до 30-40 мкм; б) бетта (β)-випромінювання - це потік електронів, що рухаються зі швидкістю близької до швидкості світла (до 250 000 км/с). Довжина пробігу β-частинки у повітрі - до 10 м, у живій тканині - до 3 см; 2) фотонне випромінювання - потік електромагнітних коливань високих і надзвичайно високих енергій, що рухаються зі швидкістю світла (у вакуумі близько 300 000 км/с) - це γ-випромінювання, рентгенівські і ультрафіолетові промені;

а) гамма (γ )-випромінювання виникають при збудженні ядер атомів або елемен­
тарних частинок. Довжина хвилі (1 - 1000) × 10^{-1 м. Джерелом γ-випроміню-}
вання є ядерні вибухи, розпад ядер радіоактивних речовин, вони утворю­
ються також при проходженні швидких заряджених частинок крізь речовину.
Завдяки значній енергії, це випромінювання може іонізувати різні речовини,
а також характеризується великою проникаючою здатністю - сотні і тисячі
метрів у повітрі. Поширюється воно зі швидкістю світла і використовується
в медицині для стерилізації приміщень, апаратури, у-випромінювання дедалі
ширше застосовують у науці і техніці, зокрема в гамма-дефектоскопії та в
автоматиці;

б) рентгенівське випромінювання виникає в результаті зміни стану енергії
електронів, що знаходяться на внутрішніх оболонках атомів, і має довжину
хвилі (1 - 1000) × 10-¹². Це випромінювання є сукупністю гальмівного та харак­
теристичного випромінювання, енергія фотонів котрих не перевищує 1 МеВ.
Характеристики іонізуючого випромінювання:

1) іонізуюча спроможність випромінювання визначається питомою іоні­зацією, тобто числом пар іонів, що утворюються в одиниці об’єму, оди­ниці маси середовища або одиниці довжини шляху (найбільша у α-ви-

промінювання, у β-випромінювання - в 100 разів менша, а у γ-випро-мінювання - в 1000 раз менша ніж у α-випромінювання); 2) проникаюча спроможність випромінювання визначається довжиною пробігу у середовищі, тобто шляхом, пройденим часткою в речовині до її повної зупинки (найбільша - у γ-випромінювання, найменша - у α-випромінювання). Джерела іонізуючих випромінювань:

1) природні (космічні промені, радіоактивні речовини природного походження у воді, ґрунті та повітрі);

2) штучні (ядерні вибухи, атомні електростанції та дослідницькі ядерні реактори, прискорювачі заряджених часток, радіоактивні відходи, рентгенівські апарати, прилади апаратури засобів зв’язку високої напруги тощо). Іонізуючу власти­вість радіації в повітрі характеризують дозою випромінювання.

Доза випромінювання - це кількість енергії радіоактивних випромінювань

поглинутих одиницею об’єму опромінюваного середовища.

Доза випромінювання (або опромінення) є мірою вражаючої дії радіоактивних

випромінювань на організм людини, тварин і рослини. Вона може накопичуватися

за різний час, а біологічне ураження від опромінення залежить від величини дози

і від часу її накопичення.

Розрізняють такі дози іонізуючого випромінювання: 1) експозиційна доза - характеризує іонізуючу спроможність випромінювання у повітрі. У системі СІ одиницею вимірювання експозиційної дози є кулон на кілограм (Кл/кг, C/kg). Це одиниця експозиційної дози випромінювання, при якому в кожному кілограмі повітря утворюються іони із загальним зарядом, що дорівнює 1 Кл. Позасистемна одиниця - рентген (Р, R). 1рентген - це така доза рентгенівського або гамма-випромінювання, яка в 1 см³ сухого повітря при температурі 0 °С і тиску 760 мм рт. ст. створює 2 млрд. пар іонів (або точніше 2,08 × 10⁹). На практиці застосовують менші часткові одиниці: мілі-рентген (1 Р = 1000 мР; 1 мР = 10- Р) і мікро-рентген (1 Р = 1000000 мкР; 1 мкР = 10-⁶ Р). Експозиційна доза в рентгенах досить надійно характеризує

небезпеку дії іонізуючих випромінювань при загальному і рівномірному опроміненні організму людини чи тварини. Співвідношення між одиницею експозиційної дози системи СІ і несистемною: 1 Кл/кг = 3876 Р або 1 Р = 2,58 × 10⁴ Кл/кг. Рентген визначає кількість енергії (дозу), яку одержує об’єкт, а не характеризує час, за який вона одержана. Рентген як одиниця вимірю­вання за своїм визначенням є кількісною характеристикою гамма чи рент­генівського випромінювання і нічого не говорить про кількість енергії, по­глинутої об’ємом, який опромінюється. Через це для оцінювання ступеня впливу випромінювання на організм введено поняття «поглинута доза»; 2) поглинута доза (Д) характеризує енергію іонізуючого випромінювання, що поглинається одиницею маси опромінюваної речовини (це кількість енергії різних видів іонізуючих випромінювань, поглинутих одиницею маси речовини). Одиниця вимірювання поглинутої дози тканинами організму в системі СІ - джоуль на кілограм (Дж/кг, <І/к§) - це кількість енергії будь-якого виду іонізуючої речовини в 1 кг. Крім цього, одиницею вимірювання поглинутої дози є грей (Гр, Су). Ще застосовують позасистемну одиницю -рад (гай) (це скорочення від англійського radiation absordent dose ) - поглинута доза будь-якого випромінювання, за якої кількість енергії, поглинутої 1 г речовини, що опромінюється, відповідає 100 ерг, 1 рад = 0,01, Дж/кг = 100 ерг поглинутої речовини в тканинах. Співвідношення між одиницею поглинутої дози системи СІ і несистемною одиницею: 1 Дж/кг = 100 рад, 1 Гр = 100 рад, ГР = 1 Дж/кг, 1 рад = 0,01 Гр = 0,01 Дж/кг. Для визначення дози опромінення біологічних об’єктів вимірюють дозу в повітрі в Р, а потім розрахунковим шляхом знаходять поглинуту дозу в радах. Через те, що доза випроміню­вання 1 Р у повітрі енергетично еквівалентна 88 ерг/г, то поглинута енергія в радах для повітря становить 88/100 = 0,88рад. Таким чином, якщо доза випромінювання в повітрі дорівнює 1 Р, то поглинута доза буде 0,88 рад. Поглинута доза більш точно визначає вплив іонізуючих випромінювань на біологічні тканини організму, в яких різні атомний склад і щільність. Є окрема залежність між поглинутою дозою і радіаційним ефектом: чим більша

поглинута доза, тим більший радіаційний ефект. Поглинута доза характе­ризує радіаційний ефект для всіх видів органічних і хімічних тіл, крім живих організмів. Поглинута доза випромінювання - це фізична величина, яка дорівнює відношенню середньої енергії, переданої при випромінюванні речовині, в деякому елементарному об’ємі маси речовини в ньому: Д = dE/dm, де Е - енергія (Дж), m- маса речовини (кг). Однак, поглинута доза не вра­ховує того, що вплив однієї і тієї самої дози різних видів випромінювань на організм людини не однаковий. Наприклад, «α-випромінювання майже у 2 разів небезпечніше, ніж інші види випромінювань. Для порівняння біо-логічної дії різних видів випромінювань (урахування нерівномірність ура-ження від різних видів випромінювань) при вирішенні задач, пов’язаних із радіаційним захистом, використовують коефіцієнт якості. Коефіцієнт якості вимірювання (К)- це безмірна величина, яка харак­теризує залежність несприятливих біологічних наслідків опромінення людини в малих дозах від повної лінійної переданої енергії випромінювання. Знання вели­чини поглинутої дози не досить для точного передбачення ні ступеня важкості, ні ймовірності виникнення ефектів ураження. Через це введена еквівалентна доза; 3) еквівалентна доза визначає біологічний вплив різних видів іонізуючого випромінювання на організм людини і служить для оцінки радіаційної не­безпеки цих видів випромінювань. Різні види іонізуючого випромінювання під час опромінювання організму однаковими дозами приводять до різного біологічного ефекту. Це пов’язано з неоднаковою питомою щільністю іоні-зації, викликаної різними видами випромінювань. Так, кількість іонів, які утворюються під дією випромінювання на одиниці шляху в тканинах, тобто щільність іонізації, альфа-частинками у сотні разів вища від гамма-променів. Тому введено поняття «відносна біологічна активність», яка показує спів­відношення поглинутих доз різних видів випромінювання, що викликають однаковий біологічний ефект. Якщо умовно прийняти біологічну ефектив-ність гамма- і бета-променів за одиницю, то для альфа-частинок вона буде дорівнювати десяти, а для повільних і швидких нейтронів відповідно п’яти

і двадцяти. Еквівалентна доза опромінення використовується для оцінювання дії випромінювання на живі організми, насамперед людини і тварини. Одини­цею еквівалентної дози в системі СІ є зіверт (Зв, Sv). Один зіверт дорівнює поглинутій дозі в 1 Дж/кг (для рентгенівського, гамма- та бета-випроміню-вань). Для обліку біологічної ефективності випромінювань введена несис­темна одиниця поглинутої дози - біологічний еквівалент рентгена (бер). Один бер - це доза будь-якого виду випромінювання, яка створює в організмі такий же біологічний ефект, як 1 Р рентгенівського або гамма-випроміню­вання. Доза в берах виражається тоді, коли необхідно оцінити загальний біо­логічний ефект незалежно від типу діючих випромінювань. Співвідношення між одиницею еквівалентної дози в системі СІ і несистемною одиницею: 1 Зв = 100 бер, 1 бер = 0,01 Зв (1 Зв = 1 Дж/кг, 1 Зв ≈ 100 Р, 1 Зв ≈ 1 Гр). Еквівалентна доза дорівнює добутку поглиненої дози Д на середній коефі­цієнт якості іонізуючого випромінювання К у даному елементі об’єму біологічної тканини: Н =Д ×К.

Величина дози, яку отримує людина, залежить від виду випромінювання, енергії його частинок, щільності потоку й тривалості дії. Всі міжнародні й націо­нальні норми встановлені в еквівалентній дозі опромінення. Для оцінювання дії іонізуючого випромінювання за одиницю часу застосовується поняття «потужність дози».

Поглинута та експозиційна дози випромінювання, що належать до одиниці часу, визначають рівень радіації. Рівень радіації характеризує ступінь забруднення місцевості та вказує, яку дозу може дістати людина, перебуваючи на забрудненій території, за певний проміжок часу. Одиницею вимірювання рівня радіації є рентген (Р, мР, мкР), рад та бер за 1 годину.

Потужність експозиційної дози (рівень радіації)- це інтенсивність випро­мінювання, що утворюється за одиницю часу і характеризує швидкість накопи­чення дози. Одиницею потужності експозиційної дози в системі СІ є ампер на кілограм (А/кг, A/kg), а несистемною одиницею для вимірювання випромінювань у повітрі є рентген за годину (Р/год, R/h), рентген за секунду (Р/с, R/s) або часткові

одиниці: мілірентген за годину (мР/год), мікро-рентген за годину (мкР/год). Співвід-ношення між одиницею системи СІ і несистемною одиницею потужності експози-ційної дози: 1 А/кг = 1 Кл/кгхс = 3876 Р/с, 1 Р/с = 2,58 × 10 А/кг = 2,58 × 10^-4 Кл/кгхс.

Одиницею потужності поглинутої дози в системі СІ є грей за секунду (Гр/с, Gy/s) і джоуль на кілограм за секунду (Дж/кг/с, J/kg/s), а несистемною - рад за секунду (рад/с, rad/s); співвідношення між ними: 1 Гр/с = 1 Дж/(кг/с); 1 Гр/с = 100 рад, 1 рад = 0,01 Гр/с.