Порівняльна характеристика методів генерації ідей

Формалізовані метоли генерації та вибору ідей нових товарів

Розглянемо застосування конкретних форма­льних методів генерації інноваційних ідей, виявимо їх сильні та слабкі сторони.

Таблиця 3.3.

Метод поліпшення прототипу. Вияв­лення недоліків прототипу (найкращого на ринку зразка) і пошук шляхів його поліпшення.

Мозкова атака. Сутність методу полягає в тому, що перед віді­браною групою (кількома групами) фахівців (звичайно до групи належить 5-6 і більше осіб) ставиться завдання запропонувати ідею нового товару, який може бути розробленим, виготовленим і виве­деним на ринок конкретним підприємством.

При цьому забороняється будь-яка критика ідей, розглядають­ся навіть найбільш «дикі» ідеї. Ф. Котлер наводить приклад, коли на одній із птахофабрик у намаганнях вирівняти несучість курей була висунута ідея поставити їм контактні лінзи і скоригувати зір. Таким чином птахів «вирівняли» у правах, оскільки при однаковому раціоні, у першу чергу, харчувалися кури більш високих рангів (від інших вони відрізнялися формою гребеня), а ку­рям нижчих рангів харчу вистачало, і їх продуктивність (несу­чість) була меншою. Контактні лінзи сприяли тому, що кури по­чали не розрізняти ранг своїх сусідів і харчувалися рівномірно, що призвело до їх практично однакової несучості. Витрати на ко­нтактні лінзи швидко окупилися.

Висунуті кожним з фахівців (членів групи) ідеї слід зафіксу­вати. Мозкова атака потребує від кожного з учасників солідного досвіду в конкретній галузі діяльності, що аналізується. Однак досвід показує, що новачками також генеруються досить цікаві ідеї, які можуть бути реалізовані на практиці. Дж. Джонс ствер­джує, що група з 6 осіб може за півгодини висунути до 150 ідей.

Після фіксації ідей їх авторам пропонується по черзі зачитати записи. Члени робочої групи заслуховують їх і фіксують свої дум­ки. Зафіксовані ідеї разом з коментарями аналізуються і групу­ються, у подальшому вони слугують підґрунтям для пошуку най­кращого рішення.

Методом мозкової атаки можна розглядати будь-яку пробле­му, якщо вона достатньо просто і зрозуміло сформульована, його можна застосовувати на будь-якій стадії проектування.

Синектика. Цей метод передбачає пошук (генерацію) ідеї роз­в'язання проблеми (ідеї товару) у кілька етапів. Розглянемо їх докладно.

1. Підібрати групу фахівців, які будуть генерувати ідею това­ру. Вона повинна мати у своєму складі запрошених сторонніх осіб з різних спеціальностей (професій) і працівників аналізованого підприємства (вони мають представляти різні підрозділи підпри­ємства). Фахівці мають належати до найбільш продуктивного віку (25-40 років), володіти досить широким діапазоном знань (такий можуть мати спеціалісти, що кілька разів змінювали професію чи вид діяльності, мають кілька дипломів у різних галузях знань тощо), мають солідний практичний досвід, не обмежені рамками своїх знань та досвіду (тобто їм властива гнучкість мислення), є різними за своїми психологічними типами. Ця група організацій­но оформляється як самостійний підрозділ, що має своє примі­щення й необхідне обладнання (інструменти, технологічне осна­щення, оргтехніку і т.п.).

2. Надати можливість створеному підрозділу набути прак­тику (попрактикуватися) у використанні аналогій для спрямуван­ня спонтанної мозкової активності на розв'язання поставленої про­блеми чи завдання, наприклад, розроблення товарної інновації.

Найчастіше розрізняють такі типи аналогій:

- прямі аналогії (реальні), наприклад, у біологічних системах: обшивка сучасних підводних човнів, яка зменшує тертя об воду та шум виготовлена за аналогією зі шкірою дельфінів та інших водяних тварин; шарнірні з’єднання у багатьох випадках пов­торюють суглоби на кінцівках тварин; сучасні нанотехнології намагаються повторити діяльність окремих клітин, напри­клад, створення собі подібних - розмноження;

- суб'єктивні аналогії (тілесні), наприклад, розробник намага­ється уявити себе певним виробом чи вузлом і зрозуміти, що він відчував би, як би був, наприклад, крилом літака, які сили б діяли на нього тощо;

- символічні аналогії (абстрактні), коли характеристики одного предмета чи явища ототожнюються з характеристиками іншо­го. Зокрема: дерево рішень, головка болта, ніс корабля чи літака тощо, поглинання звуку, уловлювання випромінювання;

- фантастичні аналогії (нереальні), коли речі чи явища нама­гаються уявити такими, як потрібно проектувальнику, розроб­нику чи досліднику, хоча такими вони за своєю природою бути не можуть. Наприклад: демон, який може по одній пропуска­ти молекули речовини; велетень, який може пересунути буді­влю як одне ціле на певну відстань тощо.

Розв'язання проблеми (наприклад, створення нового товару) досягають у кілька етапів. Основними з них є:

1) формулювання проблеми;

2) проведення дискусії у ході якої відбувається «відсікання» три­віальних очевидних рішень, які не дозволяють розв'язати про­блему;

3) пошук аналогій, у ході якого члени групи намагаються сфор­мулювати проблему, використовуючи терміни, які є звичними для них з попереднього досвіду їх діяльності. При цьому при­пускається вибір будь-яких, навіть нереальних, аналогій;

4) виявляються основні труднощі й суперечності, які ускладню­ють розв'язання проблеми;

5) постановка запитань головою (модератором), які підводять чле­нів групи розробників до певних рішень. Учасники групи ана­лізують кожне з таких запитань. Якщо аналогії стають занад­то абстрактними, то повертаються до п. 4, або до одного з попе­редніх (1-3). Якщо ж ідея є перспективною, то її розвивають і деталізують у ході дискусії, з тим щоб можна було б уже фор­мулювати рішення проблеми (загальний опис або ідею това­ру). Аналогії застосовують для перетворення звичного на не­звичне з метою пошуку шляхів розв'язання проблеми.

3. Поставити перед новоствореним підрозділом розробників завдання, яке вони мають виконати (знайти розв'язання певної проблеми). Частіше за все синектика застосовується для розроб­лення нових виробів і розв'язання проблем, які при цьому вини­кають, наприклад:

1. Розробити легковий автомобіль, який споживатиме 3 л паль­ного на 100 км шляху, і при цьому розганятиметься за 10 с до швидкості 120 км на год.

2. Розробити новий вид пилососа, який можна буде продавати на ринку України в обсязі 500 тис. шт. на рік.

3. Розробити товар, який дозволить збільшити обсяги реалізації продукції підприємства на 30 млн. грн. на рік.

Слід зазначити, що пошук розв'язань складних проблем по­требує досить багато часу, тому не слід занадто підганяти розроб­ників.

Практика свідчить, що група розробників з 5-6 осіб може про­тягом року розв'язати чотири невеликі проблеми або дві великі.

4. Представити результати роботи групи розробників замов­никам (керівництву підприємства) для оцінки й упровадження.

Результати роботи розробників оформлюються у вигляді ескі­зу, загального опису товару, макету, дослідного зразка тощо. Вони можуть супроводжуватися планами виробництва і просування товару на ринок.

Ліквідація ситуацій глухого кута. Цей метод передбачає ге­нерацію ідей товарів (інноваційних рішень узагалі) провадити в такі способи.

1. Використання правил перетворення, які можна застосу­вати до незадовільних рішень у традиційній галузі пошуку. Мо­жливі такі перетворення:

- використати інакше;

- пристосувати;

- модифікувати;

- посилити;

- послабити;

- замінити;

- перекомпонувати;

- обернути;

- об'єднати.

Розглянемо приклад розв'язання проблеми.

У середині 90-х років перед багатьма вищими навчальними закладами України постала проблема виживання, оскільки бю­джетного фінансування було явно недостатньо. Як варіант вихо­ду з кризи розглядалося розширення практики підготовки студентів-заочників на контрактній (платній) основі. Однак скрутне фінансове становище більшості населення унеможливлювало ви­їзд студентів на сесію до базового університету та оплату прожи­вання в готелі (гуртожитків не вистачало), до того ж, ці витрати були додатковими до оплати власне навчання.

Для пошуку шляхів розв'язання проблеми було застосоване перетворення «обернути». Це можна трактувати як обернення ситуації, тобто заміну приїзду студентів до вищих навчальних закладів на приїзд цих закладів (його викладачів) до студентів. Подальше пророблення ідеї показувало, що проблема може бути розв'язана шляхом створення навчально-консультаційних пунк­тів (НКП) на базі шкіл, коледжів, технікумів, які є, наприклад, у районних центрах областей. Незначна орендна плата дозволяла при незначному підвищенні оплати за навчання (10-15%) органі­зувати настановчі та екзаменаційні сесії, а отже і навчання, пря­мо у містах (та інших населених пунктах), де проживають студе­нти. Таким чином, обернення ситуації дозволило розв'язати по­ставлену проблему.

Слід зазначити, що базові рішення, що підлягають перетво­ренню, можна отримати штучно, якщо попередньо задати будь-яке наперед неприйнятне рішення.

Наприклад, необхідно згенерувати ідею способу з’єднання де­талей методом клепки, який би дозволяв встановлювати заклеп­ки у важкодоступних місцях. Такі місця є в корпусі літака, час­тини якого склепують. Добратися до таких місць з інструментом, який би сформував голівку заклепки, що надійно з’єднала б по­верхні, надзвичайно важко.

Як прототип можна задати таку наперед неприйнятну ідею - подавати в підготовлений для заклепки отвір уже готову заклеп­ку потрібної форми але попередньо розтягнуту чи стиснену, щоб її голівка пройшла в отвір, наприклад, гумову чи пластикову. Пі­сля цього заклепка сама (після зняття навантаження) повертаєть­ся до попередньої форми.

Застосуємо для пошуку прийнятного рішення такі перетворен­ня: замінити гуму чи пластик на метал, перекомпонувати порядок з'єднання поверхонь, подачу чи зняття розтягуючого (стис­каючого) навантаження використати інакше або модифікувати.

Пошук потрібного металу чи сплаву приводить до ідеї вико­ристання сплавів з ефектом пам'яті, які за певних умов можуть повертатися (подібно до стисненої чи розтягнутої пружини) до попередньої форми. Такими умовами є нагрівання (наприклад, струмом високої частоти, щоб не розігрівати інші сполучені де­талі або поверхні) до певної температури.

Таким чином, ідея розв'язання проблеми полягає в тому, щоб:

- виготовити заклепку потрібної форми і розмірів (уже в розкле­паному виді) зі сплаву з ефектом пам'яті;

- готову заклепку витягнути (деформувати методом пластичної деформації) у дріт;

- установити дріт в потрібному місці, завдяки формі його легко подати навіть у важкодоступні місця;

- нагріти дріт електромагнітним індуктором, і він повернеться до форми заклепки і міцно з'єднає поверхні.

2. Пошук нових взаємозв'язків між частинами попереднього незадовільного рішення. Як варіант можна розглядати асоціації, що виникають у разі попарного зіставлення взаємних відносин певних елементів виробу чи системи.

Так, наприклад, удосконалення дизайну настільної лампи може супроводжуватися аналізом взаємних відносин пар: підстав­ка - стійка; стійка - освітлювальний елемент; освітлювальний елемент - абажур; вимикач - стійка; вимикач - підставка тощо. При цьому аналізуються різні варіанти взаємовідносин двох еле­ментів: встановлення одного на інший (в інший), заміни одного на інший і т.п.

3. Переоцінка проектної ситуації. Розробник (проектувальник), який зайшов у глухий кут, записує ускладнення, а потім замінює кожне його слово (словосполучення) синонімом.

Наприклад, проектувальник описує ускладнення: «Зварюван­ня корпусу виробу може призвести до неоднорідності міцності його частин, короблення його стінок і недотримання встановленої фор­ми і розмірів».

Заміна слів «зварювання корпусу» на «формування корпусу» може навести на думку про заміну процесу зварювання на лиття, тобто слід не зварювати корпус виробу, а відливати його (як це у період Великої Вітчизняної війни було реалізоване при виготов­ленні башти танка Т-34).

Метод застосування морфологічних карт розглянемо на прикладі.

Методом використання морфологічних карт необхідно згенерувати ідею системи опалювання приміщення, яка б була б недо­рогою і дешевшою в експлуатації, ніж існуючі, зручною в експлу­атації і екологічно чистою, ураховувала б той факт, що Україна має обмежені запаси нафти й газу, однак певний надлишок вироб­ництва електроенергії.

Генерацію ідеї товару будемо вести відповідно до такого збіль­шеного алгоритму:

а) визначити функції, які має виконувати прийнятний варіант виробу;

б) представити на карті широкий спектр елементарних рішень, тобто, альтернативних засобів реалізації кожної функції;

в) вибрати одне прийнятне елементарне рішення для кожної функції.

Оцінювання ідей (розроблених будь-яким методом) з метою добору найбільш прийнятних серед альтернативних інновацій ви­конується за такими групами критеріїв:

• місткість ринку (хто буде споживачем нової продукції, з якою метою її будуть здобувати, за якими цінами, яким може бути об­сяг споживання, його коливання, цінова еластичність попиту);

• потенційна тривалість життєвого циклу нової продукції;

• конкуренція фактична й потенційна: хто є чи може бути кон­курентом, тобто виробником (продавцем) товарів-аналогів, замінників (чи зможе задовольняти ті самі потреби в інший спосіб)?

• коротко- і довгострокові показники ринкових позицій конку­рентів та інноватора, ймовірні стратегії конкурентів у відпо­відь на нову продукцію. Шанси інновації та інноватора на ус­піх у конкурентній боротьбі:

- інтелектуальна й науково-технічна можливість утілення інновації в новому продукті, що відповідає потребам і за­питам споживачів;

- виробнича можливість доведення ідеї інновації до комер­ційного продукту;

- маркетингові можливості просування інновації на рин­ку і доведення її до споживачів;

- ресурсна забезпеченість інноваційного проекту: інформа­ційна, сировинна, фінансова й т.п. (наявна і необхідна);

- джерела інвестицій (у НДДКР, випробування, підготов­ку виробництва, просування, розподіл і збут);

- ступінь ризику і можливість його запобігання, знижен­ня чи компенсації;

- обсяг витрат для розробки, виготовлення та просування інновації на ринку (загальні й відносні витрати, співвід­ношення початкових і поточних витрат, оцінки витрат на сировину й інші витрати, економія на масштабі виробни­цтва, витрати на збут);

- прибутковість (період покриття початкових витрат, коротко- і довгостроковий загальний і відносний прибутки, чутливість інноваційного проекту до цін та обсягів збуту, швидкість по­вернення інвестицій і доход від них, ризик).

Лише позитивні результати аналізу за зазначеними критерія­ми є підставою для розроблення конструкції новинки та техно­логії її виробництва, виготовлення й випробування дослідних зраз­ків нового продукту, розроблення стратегії просування інновації на ринок.