Мова та мовлення.
Мова — суспільне зумовлена система словесних знаків, яка виникла в процесі розвитку суспільства і розвивається з ним. До основних функцій мови належать: комунікативна (спілкування), означення, вираження, впливу, передачі й засвоєння досвіду людства та знаряддя інтелектуальної діяльності.
Мова складається із знаків (слів), що зумовлюють єдність значення, забезпечують людині можливість класифікації й узагальнення образів, предметів, явищ, відношень тощо.
Крім загального значення, слово для людини стає носієм особистісного змісту, оскільки зазнає суб’єктивної інтерпретації залежно від характеру участі в її діях образу, позначеного словом предмета.
Як засіб спілкування мова розвивалася паралельно з розвитком людства, і в її граматичній структурі відображається загальна для людства логіка взаємодій людей. Саме тому унікальні особливості кожної мови пов’язані з історичним розвитком народу, який говорить цією мовою. Коли людина оволодіваєрідною мовою, то вона отримує слова — поняття — символи у готовому вигляді, що зумовлено історичним розвитком народу — носія своєї мови.
Мовлення — процес використання людиною мови для спілкування з іншими людьми.Мовлення здійснюється певною мірою з дотриманням законів і правил цієї мови Закони і правила кожної мови, в свою чергу, виводяться з мовної практики людей. Мовлення, таким чином, служить основою створення мови і є формою актуального її існування.
Мовлення буває усним і писемним. Усне мовлення може здійснюватися в діалогічній і монологічній формах. Крім того, розрізняють зовнішнє і внутрішнє мовлення. До зовнішніх видів мовлення належать усі різновиди усного і писемного мовлення.
Внутрішнє мовлення — це різновид мовної діяльності, що виступає в ролі механізму мовного мислення. Внутрішнє мовлення можна розглядати як процес народження думки в слові. Внутрішнє мовлення існує в формі беззвучного, структурно згорнутого говоріння.
Мовлення є формою існування мови, то вміння здійснювати різні форми мовної діяльності визначають найсуттєвіші якості особистості, що мають прояв у різноманітних ситуаціях і сферах життєдіяльності людини. До основних характеристик цих якостей особистості належать такі мовленнєві вміння: вміння читати вголос, вміння письмової мови та вміння читати «про себе».
Читання вголос пов’язане з умінням відтворювати звукову форму слів за їх літерно-графічним зображенням.
Оволодіння письмовою формою мови спирається на графічну систему літерних знаків та правил орфографії. Особливістю письма є розбірливість почерку і точність передачі текстової інформації, одиниць мови і мовлення.
Читання «про себе» або мовчки — складний вид мовної діяльності з такими ознаками, як сприйняття тексту, його розуміння.