Класифікація логістичних інформаційних систем

Основним завданням інформаційної логістики є створення оптимальних ло­гістичних інформаційних систем та їх впровадження у практику виробничо-ко­мерційної діяльності підприємств, організацій, які є учасниками різно­ма­ніт­них логістичних формувань, з врахуванням особливостей виробничої сфери і сфе­ри обігу, за допомогою методів моделювання. Отриманий ефект від діяль­но­с­ті інформаційної логістики стимулює всіх учасників логістичного процесу під­три­мувати досягнутий рівень цього процесу, а також вкладати нові кошти для його оптимізації.

З врахуванням цільового призначення виділяють три групи логістичних інформаційних систем: 1/ планові; 2/ диспозитивні (або диспетчерські); 3/ виконавчі (або оперативні).

Планові інформаційні системи створюються на адміністративному рівні управ­ління та служать для прийняття довгострокових стратегічних рішень. З їх до­помогою вирішуються завдання щодо створення та оптимізації ланок ло­гіс­тич­­ного ланцюга; загального управління запасами; управління резервами та ін.

Диспозитивні інформаційні системи створюються на рівні управління окремими підрозділами підприємства (складом, виробничим цехом та ін.) і слу­жать для забезпечення ритмічної роботи логістичної системи. Основні зав­дан­ня, які вирішуються за допомогою диспозитивних інформаційних систем, – управ­ління операціями розміщування та укладання вантажів на складі; роз­по­ря­д­ження внутрішньоскладським (або внутрішньовиробничим) транс­пор­ту­ван­ням; відбір вантажів згідно з замовленнями та їх комплектація; облік вантажів, які відправляються, та ін.

Виконавчі інформаційні системи створюються на рівні адміні­стративного або оперативного управління і дозволяють отримувати необхідну ін­формацію про рух вантажів у поточний момент та вчасно здійснювати адмі­ні­с­тра­тивні впливи на керовані об’єкти. Основні завдання, які вирішуються за до­по­могою виконавчих інформаційних систем, – контроль матеріальних потоків; оперативне управління обслуговування виробництва; управління рухом транспортних засобів та ін.

Окремі групи інформаційних логістичних систем, крім вирішуваних зав­дань, відрізняються між собою також рівнем стандартизації програмного забез­пе­чення: у планових інформаційних системах застосовується, як правило, стан­дар­тне програмне забезпечення; у диспозитивних інформаційних системах – стан­дартні пакети прикладних програм, як правило, пристосовуються до кон­крет­них завдань управління матеріальними та іншими потоками; у виконавчих ін­формаційних системах застосовують, як правило, індивідуальне програмне забезпечення.

Сучасний рівень розвитку логістичних інформаційних систем харак­те­ри­зу­єть­ся переходом до створення інтегрованої комунікаційної мережі всіх учас­ників процесу доведення матеріалів, продукції, товарів від джерела виникнення до пункту погашення матеріального потоку. Завдяки цьому і створюється інфраструктура для всього інформаційного потоку на підприємстві.

Нові умови діяльності обумовлюють необхідність створення інформаційної інфраструктури, яка дозволила б збирати, обробляти та транспортувати інформацію відповідно до поставлених завдань.

Основою цієї роботи є ідентифікація, стандартизація джерел інформації, її обробка та передача. Це повністю досягається створенням комп’ютерної мережі виробництва.

За допомогою інформаційної логістики та вдосконалення на її основі методів планування та управління в провідних компаніях промислово розвинутих країн світу в даний час відбувається процес, суть якого полягає в заміні фізичних запасів надійною інформацією.

Інформаційна інфраструктура, яка створюється як в рамках окремих виробничих одиниць, так і в фірмі загалом на основі сучасних, швидкодіючих ЕОМ, відповідного програмного забезпечення, перетворює інформацію з допоміжного (обслуговуючого) фактора в самостійну виробничу силу, яка здатна в помітно короткі строки підвищити продуктивність праці та мінімізувати витрати виробництва. Завдяки цьому інформаційне обслуговування перетворюється на специфічну виробничу силу.