Методи теорії дослідження операцій в логістиці
Дослідження операцій –це прикладний напрямок кібернетики, який застосовується для вирішення організаційних (в т.ч.- економічних) задач (розподілу ресурсів, управління запасами, упорядкування та узгодження тощо). Головним методом дослідження операцій є системний аналіз цілеспрямованих дій (операцій) і об’єктивна (зокрема – кількісна) порівняльна оцінка можливих результатів цих дій.
При цьому оптимальним рішенням вважається те, при якому при заданих зовнішніх умовах досягається максимальне значення критерію ефективності операції і дотримуються задані обмеження.
Вимоги до критерію ефективності операції:
1. Відображати основну мету операції.
2. Достатньо явно змінюватись при зміні параметрів, які залежать від прийнятого рішення.
3. Бути єдиним
4. Правильно враховувати неповноту інформації.
В логістиці може бути дві постановки задачі на ефективність:
1. Досягти максимального результату ( ефекту) при заданих витратах (ресурсах);
2. Досягти мінімуму витрат при заданому результаті (ефекті).
Третьої постановки бути не може, оскільки неможливо досягнути, наприклад, максимуму результату (ефекту) при мінімумі витрат. В цьому випадку порушується принцип граничної ефективності будь-якої системи з обмеженими ресурсами.
Так, постановка задач мінімуму витрат доцільна при виконанні хоча б однієї із таких умов: 1/ попит на продукціїю практично не залежить від цін реалізації і підлягає обов’язковому задоволенню; 2/ ціни на продукцію не можуть бути встановлені до моменту рішення логістичної задачі; 3/ прогнози лімітів на дефіцитні ресурси менш надійні, ніж прогнози попиту.
Задачі максимуму прибутку доцільно ставити в таких випадках: 1/ попит на продукцію суттєво залежить від ціни її реалізації; 2/ потреба в продукції не може бути завчасно задоволена підприємством-виробником продукції даного профілю; 3/ асортиментна структура виробництва не може бути завчасно завдана і підлягає визначенню в процесі рішення логістичної задачі.
Основним методом дослідження операцій, особливо крупного масштабу,є метод економіко-математичного моделювання.
Економіко-математичне моделювання включає такі основні етапи:
1. Збір вихідних даних та їх обробка, формулювання проблеми. Аналіз отриманої інформації з метою виявлення найбільш суттєвих факторів, які визначають суть операції.
2. Побудова математичної моделі досліджуваної системи у вигляді системи рівнянь, які включають в себе цільову функцію і всі обмеження, які накладаються на змінні величини.
3. Знаходження рішення проблеми з допомогою моделі шляхом розробки алгоритму і машинної програми рішення задачі.
4. Виконання розрахунків за розробленою програмою, аналіз отриманих результатів,перевірка моделі та рішення, отриманого з її допомогою, перевірка гомоморфності моделі реальному об’єктові.
5. Організація управління у відповідності з отриманим рішенням.
6. Реалізація рішення.
В загальному випадку дослідження операцій виражає ефективність досліджуваної системи як функцію множини змінних, із котрих по крайній мірі одна піддається управлінню. Операційна модель у може бути представлена рівнянням: W= f (xi ; yi), де W- критерій ефективності системи; xi - керовані змінні системи; yi - некеровані змінні системи. Обмеження, які накладаються на змінні, можуть виражатись у додатковій системі рівнянь та нерівностей.
Дослідження операцій базується на математичному апараті оптимального програмування, теорії масового обслуговування, математичній статистиці, теорії ігор та ін. Найбільш часто на практиці в якості методів дослідження операцій використовуються лінійне і динамічне програмування, теорії ігр, теорії масового обслуговування і теорії прийняття рішень.