Моральні аспекти глобальних проблем сучасної цивілізації

Основні етичні категорії.

Лекція ІX

План

1. Структура моралі.

2. Основні етичні категорії.

3. Моральні аспекти глобальних проблем сучасної цивілізації.

1. Структура моралі

Мораль — це складний різноплановий феномен, який має внутрішню структуру.

Мораль охоплює досить різноманітні явища:

1) типи дій і вчинків індивідів (наприклад, «подвиг», «моральний вчинок», «відкуп», «зрада»);

2) суспільні відносини між людьми та соціальними групами (приміром, «любов», «дружба»);

3) феномени волі, стимули (спонукання), мотиви дій, прагнення людини (скажімо, «співпереживання», «сором», «заздрощі», «співчуття», «повага», «толерантність»);

4) особистісно-психологічні риси індивідів (зокрема, «чесний», «мужній», «чемний»);

5) суб'єктивні реакції, оцінне сприйняття та ставлення До дійсності (як от, «схвалення» й «осуд»);

6) ціннісне значення явищ (наприклад, «добро» та «зло»);

7) вимоги до людини — моральнісну необхідність (скажімо, «обов'язок», «відповідальність»);

8) моральне мислення — особливе поняття, уявлення, погляди (йдеться про «сенс життя», «ставлення до смерті»);

9) моральну мову.

Аналізуючи вищезазначені елементи, можна їх об'єднати у три основні — моральну свідомість, моральну діяльність і моральні відносини.

Моральна свідомість спрямована на самооцінку людиною дії чи оцінку будь-яких соціальних дій (історичних фактів), на співвіднесення їх з власним уявленням про людські чесноти (добро та зло, обов'язок, відповідальність, справедливість).

Складовими моральної свідомості є моральні вимоги й моральні цінності. Моральними вимогами людини є поняття обов'язку, відповідальності, справедливості. Моральними цінностями є поняття про добро та зло, сенс життя, щастя, честь і гідність, совість та сором.

Моральна свідомість може функціонувати на двох рівнях: емоційно-чуттєвому (в почуттях і уявленнях) та раціонально-теоретичному (в поняттях).

Звісно, засвоюються моральні цінності й вимоги в поняттях, тобто раціонально-теоретично. Проте знання не є самодостатнім у моральній свідомості. Недаремно побутує думка, що людина, котра живе лише розумом, є бездушною. Іноді в житті на оцінку ситуації розумом не вистачає часу, подекуди відтінки життєвих ситуацій розум не вловлює. Тож визначальну роль у формуванні моральної свідомості відіграють почуття.

Моральна свідомість є відображенням ідеального уявлення про належне. Вона становить суть уявлення того, на що потрібно орієнтуватися. Проте думка може розходитися з дією.

Тож своєї особливої реалізації мораль набуває в моральній діяльності. Формами прояву моральної діяльності є вчинок, подвиг, відкуп, самопожертва тощо. Антиподом моральних дій є грабіж, злочин та ін.

Моральна діяльність, поряд з мисленнєвим і почуттєвим компонентом (цим вона пов'язана з моральною свідомістю), містить компонент вольовий. Лише воля спонукає людей до моральних дій. Недаремно виділяють категорію людей «зі слабкою волею», їх не звинувачують в аморальності, а тільки зазначають слабкість їхньої вольової натури, що заважає чинити морально.

Не кожен вид діяльності вимагає морального забарвлення. Інколи це спричиняє зворотнє ставлення до таких дій — сміх, а то й роздратування.

Остаточної реалізації мораль набуває в моральних відносинах. Ідеться не лише про міжлюдські стосунки, а й про взаємини з природою та культурними цінностями.

Поза людськими взаєминами мораль не може бути оцінена. Адже в людських стосунках проявляються такі ціннісні характеристики людини, як: вірність, відданість, безкорисливість, толерантність, повага, співчуття, любов тощо.

Усі компоненти структури моралі пов'язані між собою. Про моральну свідомість не можна говорити, доки вона не втілюється в конкретному вчинку. Вчинки не мали б жодного морального значення поза контекстом людських відносин. А такі стосунки набирають саме морального забарвлення після їх особистісного й суспільного усвідомлення.