Визначення виду, масштабу і характеру пожежі

Пожежа характеризується видом, масштабом або щільністю, розвитком і швидкістю поширення, тепловою радіацією, три­валістю горіння, температурою повітря, зоною задимлення й ін.

Окремі пожежі виникають в окремих будинках, розосередже­них по району при невисокій густоті забудови (менше 15-20%), можливе виведення потерпілих через район пожеж. Окремі пожежі можна ефективно гасити в перші 10-20 хв. після появи вогню.

Суцільні пожежі охоплюють значну територію (понад 90%) при густоті забудови понад 20-30%, прохід через район пожеж виключе­ний. Рятувальні й інші невідкладні роботи можна проводити через 4-10 год. Головне завдання — локалізація району суцільних пожеж.

Масові пожежі — сукупність усіх видів пожеж.

Суцільні пожежі можуть перетворитися на вогняний шторм при суцільній міській забудові, відсутності приземного вітру і малої вологості при одночасному їх виникненні в декількох місцях. У цьому випадку утвориться потужний стовп полум’я, що фор­мується повітряними потоками зі швидкістю 50 км/год., які руха­ються до центра палаючого району. Загасити вогняний шторм не можна, увійти в район пожежі можна через 2 доби. У нових міських районах, забудованих будинками І і II ступеня вогнестійкості, ви­никнення вогняних штормів практично виключене.

Масштаб (розміри) пожеж визначається видом пожеж і зале­жить від конкретної обстановки (кліматичних умов, характеру за­будови, протипожежних можливостей тощо).

Розвиток і швидкість поширення пожеж визначається ступе­нем вогнестійкості будинку, відстанню між ними, щільністю забу­дови, метеоумовами і порою року.

Розвиток пожеж незалежно від їх розмірів і місця виникнення відбувається за однією загальною закономірністю і поділяється на три фази.

I фаза – поширення полум’я від початкового загоряння до охоплення великої частини горючих матеріалів. Ця фаза характе­ризується спочатку порівняно невеликою температурою і швидкіс­тю поширення вогню, тому пожежа може бути ліквідована у перші 15-20 хв. за короткий час обмеженими засобами. Тривалість фази залежить від вогнестійкості будинків, вона становить 2 год. (для будинків І і II ступеня), 1,5 год. (для будинків III ступеня), 1 год. (для будинків IV ступеня).

II фаза – стале горіння до моменту обвалення конструкцій, тривалістю від 1 до 4 год.

III фаза – вигоряння матеріалів завалених конструкцій при невеликих швидкостях згоряння і теплової радіації, тривалість від 2 до 5 годин.

Максимальна швидкість горіння матеріалів настає до момен­ту вигоряння 30% початкової маси, що відповідає 20-25% трива­лості пожежі.

Масові пожежі можуть бути такими, що не поширюються, і такими, що поширюються. Ті, що не поширюються, виникають без вітру чи при слабкому приземному вітрі до 5-8 м/с за умови одно­часного спалахування більшості будинків. Тоді пожежі не поширю­ються внаслідок припливу повітря до периметра пожежі.

Пожежі, що поширюються, виникають, як правило, при на­явності приземного вітру зі швидкістю понад 5-7 м/с. У цьому ви­падку до небезпечних ділянок відносяться забудови III, IV, V ступеня вогнестійкості, щільністю понад 20% і розривами між будинка­ми не більше 20-25 м. При великих розривах теплова радіація по­лум’я не є вирішальним фактором поширення пожежі, поширення вогню в цих умовах залежить від швидкості вітру, який «притис­кає» нагріті продукти горіння до будинків, які не горять. Вітер, пе­реносячи іскри і головешки на 200-500 м, створює нові осередки горіння.

Про вплив відстані між будинками на імовірність поши­рення пожежі від будинку до будинку можна судити за орієнтовни­ми даними, наведеними у таблиці.

Таблиця 3.1 Залежність імовірності поширення пожежі від відстані між будинками

Поширення пожеж і перетворення їх у суцільні за інших рівних умов визначається густотою забудови території об’єкта.