Ведення оборонного бою батальйоном.

Оборонний бій зав’язується, як правило, підрозділами охорони, які мають завдання нанести противнику втрат вогнем на дальніх підступах, затримати його підхід та заборонити ведення розвідки справжнього накреслення переднього краю, а також розкрити і розладнати його бойові порядки. Дії бойової охорони підтримуються вогнем артилерії і мінометів з тимчасових (запасних) вогневих позицій. Після виконання завдання бойова охорона відходить за передній край і займає свої позиції.

З підходом противника до переднього краю оборони батальйон (БТГр) використовує всі сили і засоби, які він має, для утримання переднього краю і опорного пункту в цілому, нанесення противнику максимальних втрат, зруйнування його бойового порядку та вимушення наступати в невигідному напрямку.

Придані підрозділи та вогневі засоби використовуються, як правило, централізовано.

ПТРК та інші ПТ засоби у сполученні з ПТ загородженнями і мінно-вибуховими полями складають основу протитанкової оборони.

Артилерія і міномети підтримують дії батальйону, ведуть вогонь по ділянках зосередження противника, по рубежах загороджувального вогню, знищують противника під час атаки, а також підтримують дії мотопіхоти під час контратаки.

Танки використовуються для створення протитанкової оборони. БМП (БТР) розташовуються в укриттях в глибині оборони. Вони використовуються для підтримки дій рот (взводів).

При вклиненні противника в оборону застосовуються всі вогневі засоби та сили з метою запобігання розширення прориву. Висока навченість особового складу батальйону (БТГр) є запорукою успіху при діях в обороні. Головним при цьому є постійне знищення противника з метою послабити його і примусити відмовитися від подальшого наступу та переходу до оборони.

Контратакуючі підрозділи, виконавши свої завдання, зобов’язані знову зайняти позиції ще до того , як противник зможе вжити які-небудь контрзаходи.

При вклиненні противника в ротні райони оборони він знищується другим ешелоном (резервом). Якщо противник прорвався в район оборони рот першого ешелону, командир батальйону вогнем артилерії і мінометів в сполученні з інженерними загородженнями намагається зупинити його вклинення і контратакою роти другого ешелону поновити положення. Після цього він готується до відбиття повторного наступу. Якщо контратака силами другого ешелону була безуспішною і не було змоги поновити утраченне положення, то підрозділи, котрі відійшли, займають райони оборони в глибині і утримують їх, намагаючись тим самим створити умови для проведення контратаки другим ешелоном бригади. Використаний резерв командир батальйону поновлює.

Висновок: Із сказаного видно, що командування умовного противника вважає оборону як вид бою, що проводиться з метою збереження сил і засобів, зриву наступу противника, знищення його основних угруповань, виграшу часу та створення сприятливих умов для переходу в рішучий наступ.

Основою успіху ведення оборонного бою є ефективне застосування авіації, ВТЗ і ЗМУ у сполученні з вогнем артилерії, мінометів, танків, ПТРК та стрілецької зброї, а також вміле використання місцевості та різноманітних загороджень.

Знання тактики дій МПБ (БТГр), ТБ умовного противника в обороні допоможе правильно та більш уміло організовувати і вести бій в наступі або в обороні, повністю використовувати бойові можливості підлеглих підрозділів.

Висновок до заняття: Таким чином, за поглядами військових спеціалістів умовного противника, сучасний наступальний (оборонний) бій має велике різноманіття форм і способів його ведення. Головна увага приділяється одночасному і глибокому ураженню всіх елементів бойового порядку противника, що протистоїть, з використанням сучасних систем високоточної зброї. Основними принципами ведення бою є ініціатива, глибина, швидкість та узгодженість зусиль.

Щоб успішно виконувати бойові завдання, загальновійськові командири повинні твердо знати організацію і тактику дій підрозділів противника, що протистоїть.

Т Е М А № 19: Інженерне забезпечення бою.