Найбільш ефективним методом захисту від електромагнітних випромінювань є встановлення відбиваючих або поглинаючих екранів.
Безпека працюючих з радіоактивними речовинами забезпечується таким чином: встановлення гранично допустимих доз опромінення різними видами іонізуючих випромінювань; застосування захисту часом, відстанню; проведення загальних заходів захисту; використання засобів індивідуального захисту.
Технічні засоби захисту від дії електричного струму: ізоляція, заземлення, занулення, мала напруга, знаки безпеки, засоби індивідуального захисту та ін.
Іонізуючі випромінювання— квантове (електромагнітне та корпускулярне) випромінювання, під впливом якого із нейтральних атомів утворюються іони.
Іонізація живої тканини призводить до розриву молекулярних зв’язків і зміни хімічної структури різних сполук. Зміни в хімічному складі значної кількості молекул спричиняють загибель клітин.
Захворювання, спричинені іонізацією, можуть бути гострими чи хронічними.
Гострі ураження настають при опроміненні великими дозами протягом короткого проміжку часу. Великі дози рентгенівського і гама-випромінювання можуть спричинити смерть.
4. 
Електромагнітні фактори — освітленість, ультрафіолетове та інфрачервоне випромінювання, електромагнітнівипромінювання, магнітне поле.
Джерела:
електромагнітних полів— атмосферна електрика, радіовипромінювання Сонця і галактик, електричні і магнітні поля Землі, штучні джерела випромінювання;
постійних магнітних полів — електромагніти, соленоїди, імпульсні установки напівперіодного або конденсаторного типу, вилиті і металокерамічні магніти.
Дія електромагнітих полів на людину залежить від напруги електричного і магнітного полів, потоку енергії, частоти коливань, розміру опромінюваної поверхні тіла та індивідуальних особливостей організму.
Негативна дія постійних магнітних і електро-статичних полів залежить від напруги і часу дії. У результаті дії полів, які мають напруженість, що перевищує гранично допустимий рівень, розвиваються порушення з боку нервової, серцево-судинної систем, органів травлення і деяких біохімічних показників крові.
5. Хімічні фактори —їдкі, токсичні, отруйні, вогне- та вибухонебезпечні речовини.
За фізіологічним впливом на організм людини вони поділяються на:
загальнотоксичні,
подразнюючі,
сенсибілізуючі (після недовгої дії на організм зумовлюють у ньому підвищену чутливість до цієї речовини – алергічні захворювання),
канцерогенні (спричиняють розвиток злоякісних пухлин),
мутагенні (спричиняють зміни у генетичному коді клітин організму).
Часто шкідливі речовини проявляють комплексну негативну дію на організм. Наприклад, аміак має сильну подразнюючу дію і одночасно загальнотоксичну.
За ступенем небезпечності дії на організм шкідливі та отруйні речовини поділяють на 4 класи:
І клас – надзвичайно небезпечні: більшість інсектицидів, хлор.
ІІ клас – високонебезпечні: кислоти, переважна більшість пестицидів.
ІІІ клас – помірно небезпечні: ванілін, мінеральні масла, синтетичні миючі засоби, тютюн, пил зерновий.
ІV клас – малонебезпечні речовини: аміак, ацетон, бензол, етиловий спирт, пил.