Металеві гроші

Однак товарні гроші були неоднорідними і недовговічними, тому виникла досконаліша форма грошей – металеві гроші. Спочатку вони використовувалися у формі простих зливків чи кусків металу.

e.g. За даними давньогрецького історика Страбона, в деяких відсталих арабських племен 1 фунт срібла коштував 2 фунти золота, а 1 фунт заліза – 10 фунтів золота (причина – складність видобування срібла і заліза).

Гривня – злиток срібла вагою 200 г (назва походить від золотого або срібного обруча, який носився на шиї як прикраса). Рубель – половинка перерубаної гривні.

Древній Китай – мідні і бронзові ножі, мотики, дзвіночки.

Греція – залізні прути.

Африка – наконечники списів, сокирки.

На поч. ХХ ст. в африканський округ Табора було доставлено 150 тисяч залізних мотик, які туземці перетворили на гроші. Уньяньємбе – “ країна мотик”.

Спочатку використовувалися звичайні метали – залізо, мідь, бронза та ін., що найчастіше вживалися людьми. Згодом виокремились срібло і золото як благородні метали з високою сталою вартістю та здатністю до зберігання. Почалася тривала боротьба між сріблом і золотом за першість. Цей етап у розвитку грошей характеризувався паралельним функціонуванням золота і срібла в ролі грошей і називався золото-срібним біметалізмом. Закінчився він наприкінці XIX ст. перемогою золота, установленням золотого монометалізму.

Монета. Форма зливків обумовлювала певні незручності, які незабаром стали стримувати розвиток грошових відносин. У кожній платіжній операції необхідно було зважувати зливки, визначати пробу і, що найгірше, ділити їх на частини. Щоб уникнути цих незручностей, зливки робили різної ваги. Найбільш відомі купці ставили на них своє тавро, яке засвідчувало вагу і пробу металу. Однак авторитет купця як приватної особи був обмеженим, і його тавро могло задовольнити вузьке коло суб’єктів ринку. З розвитком торгівлі виникла потреба таврування зливків більш відомою й авторитетною особою, і ця функція перейшла до держави. Держави стали виготовляти за встановленою формою зливки металу, вагу і пробу яких засвідчували своїм штемпелем. Такі зливки дістали назву монети. Держава взяла на себе зобов’язання надавати грошам точно визначену форму, установила контроль за виробництвом грошей (чеканка монет, фіксація проби металу, контроль вмісту дорогоцінного металу в монетах), організувала боротьбу із фальшуванням монет.

Монета – (лат. moneta) – грошовий знак, випущений державою та виготовлений з металу. Монета вважається повноцінною, якщо лігатура (домішок до металу) не перевищує 10%.

Вважається, що перші монети з’явилися в Китаї та країнах Близького Сходу у VIII-VII ст. до н.е. (мідні). Золоті – в Ассирії 4 тис. років тому. Перший монетний двір – в Римі при храмі Юнони Монети.

Існували різні форми монети: квадратні, неправильної форми, овальні, проте найбільшого поширення набули круглі. Щоб запобігти підробленню та обрізанню монет, по краях у їх дизайні було застосовано рельєфний малюнок.

Білонна монета. Новий етап у розвитку монети як форми справжніх грошей пов’язаний з виникненням білонної монети, тобто розмінної, з дрібною вартістю. Вона призначена для забезпечення нормального виконання грошових функцій основною (валютною) монетою. Головна відмінність її полягає в тому, що вона карбується не з дорогоцінного металу, отже є неповноцінною.

Сеньораж – прибуток, отриманий від різниці між номінальною вартістю випущених в обіг грошей та витратами на їх емісію.

Псування монет.

Карбування поряд з повноцінною монетою неповноцінної було першою реакцією грошей на нову вимогу обігу – вимогу економічності, що ставала дедалі відчутнішою у міру розвитку товарно-грошових відносин. Розмінна монета найактивніше використовується в обігу і тому найшвидше стирається. Більше того, висока вартість дорогоцінного металу обумовлює необхідність карбування розмірної монети надто малих розмірів. Така монета була незручною у користуванні і легко губилася, що призводило до додаткових витрат дорогоцінного металу. Виготовлення її із звичайного дешевого металу було об’єктивною необхідністю.

Переваги білонної монети (дешевизна, тривале функціонування) допомогли їй залишитися в обігу і після того, коли повноцінна монета як форма грошей зійшла зі сцени. І сьогодні вона широко використовується в усіх країнах, навіть у тих, які досягли великих успіхів у розвитку безготівкових розрахунків та електронізації грошового обігу.

Монетна система обігу мала свої недоліки – купці їздили з возами, завантаженими грошами.