Класифікація валютних ринків

Тема: ВАЛЮТНИЙ РИНОК І ВАЛЮТНІ СИСТЕМИ

ЛЕКЦІЯ №5.

План:

1. Поняття валютного ринку

2. Сучасні платіжні системи

3. Класифікація валютних систем за рівнями

1.Валюта- вартість, грошова одиниця, яка використовується у функціях світових грошей для виміру величини вартості товару у процесі здійснення міжнародних розрахунків. Категорія «валюта» вживається переважно у трьох значеннях: як грошова одиниця даної країни, а колись також і у значенні того чи іншого типу валюти - золота, срібла, паперових валют; грошові знаки іноземних держав, а також кредитні і платіжні засоби, що виражені у іноземних грошових одиницях і використовуються у міжнародних розрахунках, іноземна валюта; міжнародна (регіональна) грошова розрахункова одиниця і платіжний засіб (СПЗ (SDR) - валюта МВФ, євро - грошова одиниця Європейського співтовариства).

Розрізняють категорії:

а) міжнародна торгова валюта, тобто валюта, яка використовується для оцінки міжнародних торгівельних операцій;

б) міжнародна резервна валюта - валюта, що використовується для покриття дефіциту платіжного балансу, надання позик, кредиту, фінансової допомоги тощо. Наприклад, американський долар є типовою резервною валютою. Нещодавно він обслуговував понад 65% операцій міжнародної торгівлі. До запровадження євро половину обсягів світової торгівлі обслуговували американські долари, 30% - всі валюти єврозони, 5% - японська єна, а решту 15% міжнародної торгівлі обслуговували інші вільно конвертовані валюти.

Схема класифікації операцій валютного ринку в залежності від критеріїв має такий вигляд:

Операції валютного ринку можна класифікувати за:

1. терміном здійснення платежу: касові, строкові;

2. механізмом здійснення - спот, форвардні, ф´ючерсні, опціонні;

3. цільовим призначенням - з метою отримання валюти, страхування, отримання прибутку;

4. формою здійснення - безготівкові, готівкові;

5. масштабами - оптові, роздрібні.

Валютний ринок має свою інфраструктуру. Залежно від механізму організації торгівлі валютний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий.

Біржовому ринкувластива організована торгівля валютою на біржі, яка діє як майданчик зосередження пропозиції і попиту на валюту в один і той же час. Будучи посередником, валютна біржа є некомерційним підприємством, проте за свої послуги стягує вагому комісійну винагороду. Значно дешевшими стають прямі контакти між продавцями й покупцями валюти. А швидкість проведення небіржових валютних операцій стимулює прискорений розвиток позабіржової торгівлі.

В Україні з початку 2000 р. Українська міжбанківська валютна біржа перестала здійснювати операції з валютою. Вся торгівля зосередилась у міжбанківському валютному ринку, на якому комерційні банки безпосередньо купують і продають валюту за свій рахунок чи за дорученням клієнтів, які є кінцевими покупцями та продавцями. А в секторі біржового ринку поступово зосереджуються переважно окремі ф´ючерсні й опціонні операції, що потребують централізованого механізму реалізації, яким є біржа.

Класична валютна біржа- офіційно оформлений ринок, на якому відбувається торгівля валютами на основі попиту і пропозиції.

Членами валютної біржі можуть бути лише банки, яким надана ліцензія на проведення валютних операцій, або фінансові установи, яким законодавчо надане право на ведення валютних операцій.

Валютне регулювання- це сукупність заходів, що реалізуються міжнародними організаціями, державою у сфері валютних відносин. На міжнародному рівні функцію регулювання міжнародних валютних відносин здійснює МВФ, який у своїх діях керується статутом, ухвалами й домовленостями. Міжнародними органами валютних відносин є Міжнародний банк реконструкції й розвитку та інші міжнародні фінансово-кредитні організації. На державному рівні регулювання визначається законодавчими актами кожної країни.

Центральний банк виконує функції нагромадження і управління валютними резервами та проводить операції їх розміщення, визначає сфери і порядок обігу іноземної валюти в країні, визначає курс національної грошової одиниці, встановлює правила і надає ліцензії комерційним банкам на право ведення операцій з валютними цінностями, організує механізм обліку валютних операцій та валютний контроль. Міністерству фінансів належать функції формування бюджетної політики щодо валютних цінностей, формування і використання валютного фонду, регулювання платіжного балансу. Інші національні органи валютного контролю (Державна податкова адміністрація, Державний митний комітет, Міністерство зв´язку) контролюють процес повноти сплати податків, переказу валюти, вивезення і ввезення золота, валюти тощо.

Отже, в Україні механізм валютного регулювання охоплює сукупність заходів Національного банку, Міністерства фінансів, Державної податкової адміністрації, інших органів валютного контролю у сфері валютних відносин.

2. Валютна система- це договірно-правова форма організації валютних відносин між усіма чи переважною більшістю країн світу. Розрізняють три форми валютних систем: національна, світова і регіональна (міжнаціональна). Як правило, їх межі збігаються з певним економічним простором і валютними ринками, що забезпечує двосторонню внутрішню єдність валютної системи і валютного ринку.

Національна валютна система - це державно-правова форма організації валютних відносин країни, яка регламентована національним законодавством і становить частину грошово-кредитної системи держави, що обслуговує переважно зовнішньоекономічний оборот товарів, послуг і капіталів.

Основними системоутворюючими елементами національної валютної системи є:

1. Національна валюта- грошова одиниця країни, склад її купюр та характер емісії. В Україні національною валютою з 1996 р. стала гривня.