Некваліфіковані.

Малокваліфіковані й

Виокремлення і характеристика робітників за рівнем кваліфікації.

 

Класифікація працівників за кваліфікаційним рівнем базується на їхніх можливостях виконувати роботи відповідної складності.

Кваліфікація — це сукупність спеціальних знань та практичних навичок, що визначають ступінь підготовленості працівника до виконання професійних функцій відповідної складності.

Рівень кваліфікації керівників, спеціалістів та службовців характеризується рівнем освіти, досвідом роботи на тій чи тій посаді.

Вирізняють спеціалістів найвищої кваліфікації (працівники, що мають наукові ступені та звання), спеціалістів вищої кваліфікації (працівники з вищою спеціальною освітою та значним практичним досвідом), спеціалістів середньої кваліфікації (працівники із середньою спеціальною освітою та певним практичним досвідом), спеціалістів-практиків (працівники, що займають відповідні посади, наприклад, інженерні та економічні, але не мають спеціальної освіти).

За рівнем кваліфікації робітників поділяють на чотири групи

1. висококваліфіковані,

2. кваліфіковані,

Вони виконують різні за складністю роботи і мають неоднакову професійну підготовку (табл.).

 

Таблиця ГРУПИ РОБІТНИКІВ ЗА РІВНЕМ КВАЛІФІКАЦІЇ, ВИКОНУВАНІ НИМИ РОБОТИ Й ТЕРМІНИ ЇХНЬОЇ ПІДГОТОВКИ

Класифікаційні групи робітників Основні виконувані роботи Термін підготовки стажування, досвід
Висококваліфі- ковані Особливо складні та відпові­дальні роботи (ремонт і на­ладка складного обладнання, виготовлення меблів тощо) Понад 2-3 роки, періодич­не стажування, великий практичний досвід роботи
Кваліфіковані Складні роботи (метало- та деревообробні, ремонтні, слюсарні, будівельні тощо) 1-2 роки, чималий досвід роботи
Малокваліфіковані Нескладні роботи (апаратур­ні, деякі складальні, техніч­ний нагляд тощо) Кілька тижнів, певний до­свід роботи
Некваліфіковані Допоміжні та обслуговуючі (вантажники, гардеробники, прибиральники тощо) Не потребують спеціальної ПІДГОТОВКИ

 

 

Ці класифікаційні ознаки персоналу підприємства поряд з іншими (стать, вік, ступінь механізації праці, стаж) служать основою для розрахунків різних видів структур. Для ефективного управління важлива не проста констатація чисельності (або її динаміки) окремих категорій працівників, а вивчення співвідношення між ними.

Це дає змогу не тільки виявити вплив фактора персоналу на кінцеві результати діяльності підприємства, а й встановити найсуттєвіші Структурні зміни, їхні рушійні сили, тенденції і на цій підставі формувати реальну стратегію щодо розвитку трудових ресурсів.