Середньому 1 чол. на 1 тис. населення, що в 2 рази

Помирають

2. В країнах Європи – в рік госпіталізується в

більше, ніж з інфарктом міокарда

3. В Івано-Франківську – щорічно госпіталізуються

біля 100 отруєних

ПРИЧИНИ ОТРУЄНЬ:

1. Випадкові або побутові – 2/3 всіх випадків

2. Суіцидальні спроби – 25%

3. Професійні – 10%

4. Внаслідок надзвичайних станів та катастроф –

2-3%

Причини, які сприяють збільшенню гострих

екзогенних отруєнь:

1. Неконтрольований продаж різноманітних ліків

(снодійних, седативних, сильнодіючих – автомати,

реклама та ін.)

2. Самолікування в зв’язку з дорожнечою медицини

3. Створення запасів ліків в домашніх умовах

(доступні для всіх членів сім’ї аптечки)

4. Поширення алкоголізму, наркоманій та

токсикоманій

5. Використання токсичних доз препаратів для

переривання небажаної вагітності

Летальність від гострих отруєнь:

Загальна – 1 – 7 %, в тому числі:

а) алкоголь і його сурогати – 62,2 %

б) токсичні гази (СО, сірководень та ін.) – 15,4 %

в) корозивні отрути (кислоти, луги) – 6,3 %

г) медикаменти – 4 %

д) ФОС – 3,1 %

Шляхи поступлення отрут в організм:

1. Оральний – через ШКТ (85%)

2. Інгаляційний – через органи дихання (11%)

3. Перкутанний – через шкіру і слизові (3%)

4. Ін’єкційний – п/ш, в/м, в/в (1%)

5. Через пряму кишку, статеві органи та ін. (0,1%)

КЛІНІЧНА КЛАСИФІКАЦІЯ ОТРУТ

  1. Серцеві (порушення ритму, міокардит) – глікозиди, хінін,b-адреноблокатори, блокатори Са++ каналів, клофелін, солі барію та калію, трициклічні антидепресанти, чемериця, беладонна
  2. Нервові (психоз, судоми, кома) – опіати, снодійні, седативні, ФОС, СО, алкоголь та його сурогати
  3. Печінкові (гепатопатія, гепатаргія) – хлоровані вуглеводні, отруйні гриби, феноли, альдегіди
  4. Кров’яні (гемоліз, метНв, НвСО) – аміак, нітрати, нітрити, анілінові похідні
  5. Легеневі (набряк, фіброз) – нітрогену оксиди, СІ, фосген
  6. Ниркові (нефропатія, ГНН) – етиленгліколь, солі важких металів, щавелева кислота

Шлунково-кишкові (гастроентерит) – корозивні отрути, важкі метали, арсен

  1. ФАКТОРИ, ЯКІ ОБУМОВЛЮЮТЬ СТУПІНЬ ТОКСИЧНОСТІ ОТРУТКонцентраційний (кількісний) – залежність прямо-пропорційна кількості отрути та її концентрації в біологічних середовищах
  2. Часовий – залежність прямо-пропорційна швидкості поступлення отрути в організм і обернено-пропорційна швидкості її знешкодження або виведення
  3. Просторовий – визначається шляхом поступлення отрути і ступенем кровопостачання різних органів і тканин (при пероральному отруєнні уражаються переважно ШКТ і печінка, при інгаляційному – легені)

Шляхи очищення організму від отрути:

Біотрансформація переважно в печінці

Елімінація через нирки, ШКТ, шкіру, легені

“ЛЕТАЛЬНИЙ СИНТЕЗ” –

це синтез в організмі в процесі біотрансформації

речовин, які мають вищу токсичність в порівнянні з вихідним продуктом (ФОС – параоксони, метанол – мурашина кислота і формальдегіди, етиленгліколь – щавелева кислота)

КЛІНІЧНІ СТАДІЇ ГОСТРИХ ЕКЗОГЕННИХ ОТРУЄНЬ:

1. Токсикогенна – період взаємодії токсичної речовини з організмом людини, прогресування клінічної картини (середня тривалість від декількох годин до 3-х діб)

2. Соматогенна – клінічна картина наслідків отруєння (тривалість не визначена і залежить від глибини ураження)

ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ ЛІКУВАННЯ

ГОСТРИХ ЕКЗОГЕННИХ ОТРУЄНЬ:

1. Припинення подальшого поступлення токсичної речовини в організм

2. Найшвидше виведення отрути з організму

3. Використання антидотів (протиотрут)

4. Посилення природніх шляхів детоксикації і застосування штучних (екстракорпоральних) методів очищення організму від отруйних речовин

5. Симптоматична посиндромна терапія

ВИДАЛЕННЯ ОТРУТИ З ШКТ:

1. Промивання шлунку (особливості):

а) краще зондовим методом, а у хворих в безсвідомому стані та у отруєних корозивними отрутами - обов’язково !!!)

б) кількість промивної рідини не < 10 л

в) характер промивної рідини – антидот або хімічний

нейтралізатор

г) закінчують промивання введенням в шлунок

антидотів, сорбентів

д) необхідні повторні промивання протягом доби

2. Видалення токсичних речовин з кишечника:

а) проносні (послаблюючі) – сольові (Na2SO4, MgSO4)

або масляні (касторове, вазелінове масла)

б) очисні або високі сифонні клізми

в) кишечний діаліз по Амбурже – введення в 12-ти палу кишку гіпертонічного діалізного розчину в об’ємі до 10-12 л за добу

ПОСИЛЕННЯ ПРИРОДНІХ ШЛЯХІВ ДЕТОКСИКАЦІЇ

1. Форсований лужний осмотичний діурез:

а) Мета – збільшити кількість добової сечі, зменшити

концентрацію токсичних речовин, перевести

отрути в дисоційовану форму

б) Методика проведення:

Ø Водне навантаження – протягом 1 год в/в 500 мл

5% розчину глюкози + 300 мл 4-5% розчину натрію

гідрокарбонату + 700 мл 5% розчину глюкози

Ø Введення сечогінних – протягом 15 хв в/в

1 – 1,5 г/кг манітолу у вигляді 15-20% розчину на

10% розчині глюкози + 1-2 мг/кг лазиксу + 240 мг

еуфіліну. При зниженні діуретичного ефекту все

повторюється 3-4 рази на добу

Ø Контроль за кількістю сечі – сечовий катетер

Ø Замісна терапія – в/в розчини лактасолу, Рінгера,

Рінгера-Локка, 0,9% натрію хлорида, дісоль,

трисоль, квартасоль та ін. в загальній кількості та

зі швидкістю виділеної сечі під контролем ЦВТ та

електролітів крові

2. Посилення детоксикаційної функції печінки:

ü Непряме електрохімічне окислення крові – в/в

натрію гіпохлориту для заміщення цитохрому Р-450

ü Гептрал, гепастерил – в/в 1-2 флакона на добу

ü Гепатопротектори, стабілізатори клітинних

мембран, антиоксиданти – глюкокортикостероїди,

інгібітори протеолітичних ферментів, есенціальні

фосфоліпіди (берлітіон, есенціале, ліпостабіл),

сілімарини, вітаміни, хофітол, орніцетил, глутаргін,