Загальна характеристика господарства Європи в V – XV ст.
Економічна думка Середньовіччя.
Зростання торгівлі, розвиток банківської системи і кредиту.
Розвиток ремесел і міст в Середньовіччі.
Особливості розвитку сільського господарства. Агрокультура і сільськогосподарська техніка.
Загальна характеристика господарства Європи в V – XV ст.
ЗМ 1. Історія розвитку господарств та економічної думки стародавнього світу.
ОПОРНІ ПОНЯТТЯ ЗМ 1
Історичний період; палеоліт; мезоліт; неоліт; антропогенез; родова община; неолітична революція; споживче господарство; виробляюче господарство; натуральне господарство; оренда; боргове рабство; банк; лихварство; фіскал; державне господарство; іригаційне землеробство; ремесло; торгівля; гроші; торговельне мито; наймана праця; натуральна плата; ремесло; наука; самоврядування; фети; поліс; фільварок; автаркія; ілот; фіаси і метки; класичне рабство; муніципія; патрицій; плебей; латифундія; колонат; пекулій; цивілізація.
ПИТАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ СТУДЕНТІВ
1. Покажіть, яке значення має вивчення історії економіки та економічної думки для формування соціально-ринкової економіки України.
2. Дайте характеристику періодизації економічної історії.
3. Назвіть основні риси господарства первісного суспільства.
4. Коли і як відбулося становлення самостійної науки економічної теорії?
5. У чому полягала відмінність між античним і східним рабством?
6. Назвіть основні економічні причини розквіту та занепаду країн античного світу.
7. Розкрийте сутність колонату.
8. Дайте аналіз розвитку економічних зв’язків населення Північного Причорномор’я з грецькими містами-полісами на території України.
9. Які економічні погляди відстоювали митці Стародавнього Сходу?
10.Покажіть вклад в становлення економічної теорії античного світу Ксенофонта.
11.Чому Платон відстоював приватну власність як основу економіки держави?
12. Покажіть, який зміст вкладав Платон у категорію “справедлива ціна”.
13. Дайте характеристику основним економічним поглядам Аристотеля.
14. Назовіть основні ідеї трактату « Домострой « Ксенофонта.
ЗМ 2. Господарство та економічна думка епохи
Середньовіччя
2.1. Господарство та економічна думка суспільства Європейської цивілізації в період Середньовіччя ( V – XV ст.)
Господарство Середньовіччя характеризується такими загальними ознаками: панування приватної власності, основою якої була земля у формі феода
( умовно-службове спадкове надання), що дало назву системі господарства; монополія феодалів на землю, яка виявлялася в принципі „Немає землі без сеньйора”; умовний характер, ієрархічна структура земельної власності, що грунтувалася на васальних зв”язках; протиріччя між великою власністю на землю дрібним селянським виробництвом; особиста, поземельна, судово-адміністративна і військово-політична залежність селянина від землевласника; рентна форма експлуатації феодально залежного селянства; переважання натурального господарства і другорядна роль обміну; сеньйорія, ремісничий цех, торгова гільдія як головні господарські форми.
Розвиток аграрного сектора в економіці зумовив назву Середньовіччя як „аграрної цивілізації”.
Розвиток господарства країн Європи в ці часи пройшов три етапи:
- раннє Середньовіччя (V - X ст.). Сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального господарства (період генези).
- період зрілості феодального господарства в умовах внутрішньої колонізації, розвитку міст і товарного виробництва (XI - XVст.).
- пізнє Середньовіччя (XVI - перша половина XVIII ст.).Зароджувалися ринкові форми виробництва, з’явилися перші ознаки індустріальної цивілізації.
Виникнення і розвиток господарства в європейських країнах мали загальні ознаки. Але в кожній країні були свої особливості, хронологічні межі. Так, в Італії, Франції, Іспанії, Візантії цей період отримав назву романського, сформувався на основі спадщини Римської імперії та соціально-господарської системи германських племен. В Англії, Німеччині, скандинавських і слов’янських країнах перехід до феодальних відносин відбувся на основі розкладу родоплемінних і общинних відносин.
Зрілі феодальні відносини (XI - XVст.) практично у всіх європейських країнах мали класичну форму і майже не відрізнялися. На першому етапі їхнього розвитку панувала феодальна земельна власність, що складалася у трьох видах – королівська, світська, духовна. Існувала власність верховна, сеньйоральна і підпорядкована васальна. Основними господарськими одиницями стали сеньйорії.
Сеньйоріально-селянські відносини засновувалися на надільній системі, що давала змогу селянинові мати самостійне господарство, а сеньйорові забезпечувала економічну реалізацію права власності на землю - земельну ренту.
У XII - XIII ст. підвищився правовий статус, розширилися права селян на володіння землею. Громади і окремі сім’ї викуповували такі сеньйоріальні обов’язки, як обмеження в шлюбі, свободу відчуження й успадкування рухомого і нерухомого майна, вихід з землі. Фіксувалися талля, розміри військового збору, торгові й дорожні мита, судові штрафи. Отже вони звільнялися від особисто-спадкової залежності, зміцнювалася їхня господарська самостійність.
Протягом XI - XIII ст. в Європі зберігалося нечисленне вільне селянство, яке не належало ні до королівських, ні до приватних сеньйорій ( так звані державні селяни ). Ці дрібні власники: вільні люди короля у Франції, фригольдери в Англії, „вільні селяни” у Візантії, „імператорські” вільні у Німеччині самостійно розпоряджалися землею, переселялися з місця на місце, судилися тощо. Проте всі вони були феодальне залежними через представників королівської (князівської, імператорської) влади. За користування землею, відчуження її селяни платили податки й виконували державні примуси значно менші, ніж селяни сеньйорій.
У XIV - XV ст. у різних регіонах відбувся новий аграрний переворот, що змінив господарську структуру феодальних сеньйорій. Зміни були зумовлені сукупністю соціально-економічних причин. З перших десятиліть XIV ст. до кінця XV ст. фактично всі країни Європи охопила демографічна криза. Спустошувалися орні землі, які заростали лісом і перетворювалися на пасовиська. Зникали поселення. Населення мігрувало до міст і приміських зон. Погіршували становище війни, феодальні усобиці. Обсяг сільськогосподарського виробництва різко зменшився. Загострилися внутрішні суперечності феодального маєтку, економічні можливості якого не задовольняли потреби феодалів і селян.
З розвитком міст і товарного виробництва господарський розвиток сеньйорій підпорядковувався ринковим відносинам. Потребували грошей хрестові походи. Різко збільшилися масові народні рухи проти посилення феодального гноблення, за фіксацію примусів, збереження громадських земель.