Особливості підшкірної жирової основи

Кірка (crusta) - вторинний елемент, який утворюється в результаті висихання ексудату пі-хурів, пустул, піхурців, міхурів, що виділяються з мокнучих поверхонь. Кірки можуть бути се-розними (прозорі або сіруваті), гнійними (жовті), кров’янистими (бурі). Кірки, які спостеріга-ються на щроках у дітей з ексудативно-катаральним діатезом носять назву молочного струпа.

 

Виразка (ulcus) - це вторинний елемент висипань, що характеризується наявністю глибо-кого дефекту шкіри, що іноді досягає нижчележачих органів. Утворюється в результаті розпаду первинних елементів висипки при розладах лімфо- і кровообігу, травмах, трофічних порушен-нях.

 

Рубець (cicatrix) - це вторинний елемент висипань, який являє собою грубо-волокнисту сполучну тканину, що виповнює глибокий дефект шкіри, який виник після виразки. Свіжі рубці мають червоний колір, який згодом блідне.

 

При описуванні елементів висипань на шкірі слід дотримуватись певних правил:

 

1. Встановти час появи, локалізацію.

2. Вказати розмір елементів та їх кількість.

3. Описати форму та колір.

4. Вказати всі частини тіла, на яких є висипка.

5. Вказати на переважаючу локалізацію висипки.

 

Після огляду приступають до пальпаторного обстеження шкіри. Пальпація повинна бути поверхневою, проводити її слід обережно, не викликаючи больових відчуттів у дитини, особли-во у місцях локалізації запалених інфільтратів.

Руки повинні бути чистими, теплими і сухими. Необхідно слідкувати за мімікою дитини, розмовою відволікати її увагу від обстеження.

Пальпаторно визначають товщину, еластичність, вологість і температуру шкіри.

 

Еластичність шкіри досліджують на тильній поверхні китиці, над ребрами, в ліктьовому згині, на животі, на внутрішній поверхні нижньої третини передпліччя шляхом захоплення шкі-ри в складку і спорстереження за швидкістю розправлення складки після відняття пальців руки дослідника.

 

Вологість шкіривизначається шляхом погладжування шкіри пальцями на симетричних ділянках тіла: грудях, тулубі, пахвинних складках, на долонях, підошвах, а у дітей раннього ві-ку - на потилиці.

Пальпаторно досліджують температуру шкіри, можливе місцеве підвищення або зни-ження. Підвищення температури шкіри може спостерігатися при запальному ураженні суглоба (над ним), зниження - при спазмі судин, ураженні центральної і периферичної нервової систем.

Для визначення стану кровоносних судин застосовують дослідження симптомів джгута, щипка, молоточкового симптому.

 

При перевірці симптому джгута (Кончаловського-Румпеля-Лееде) резиновий джгут на-кладають на середню третину плеча з силою, що припиняє венозний відтік, не припиняючи ар-теріальний (пульс на артеріальній артерії повинен прощупуватися). Після 3-5 хвилин уважно оглядають шкіру в місці тиску, в ліктьовому згині і на передпліччі. При підвищеній ламкості з’являється петехіальна висипка. Патологічною вважається поява більше 4-5 петехіальних еле-ментів.

 

При перевірці симптому щипказахоплюють шкірну складку (без підшкірного жирового шару), краще на передній або боковій поверхні грудей великим і вказівним пальцями обох рук (віддаль між пальцями правої і лівої рук приблизно 2-3 мм) і зміщують її частини впоперек дов-жини складки в протилежні сторони. Поява на місці щипка крововиливів свідчить про позитив-ний симптом.

 

Молоточковий симптом перевіряється шляхом постукування помірної сили, що не вик-ликає больових відчуттів у дитини, перкусійним молоточком в ділянці груднини. При появі на шкірі над грудниною геморагій симптом вважається позитииним.

 

До додаткових методів дослідження шкіри відносять визначення дермографізму. Дослідження дермографізму проводять шляхом проведення зверху вниз кінчиком вказівного пальця правої руки або рукояткою молоточка по шкірі грудей і живота. Через деякий час на міс-ці механічного подразнення з’являється біла або червона смуга. Відмічають вид дермографізму (білий чи червоний), швидкість його появи, зникнення, розміри (розлитий або нерозлитий).

 

Підшкірна основа у доношеної новонародженої дитини дуже добре розвинена. Цим і пояс-нюється округлість його форм і глибокі складки у згинах (пахових, ліктьових та ін.).

Добре розвинений підшкірно-жировий шар має велике значення для дитини і являється добрим захистом від надмірного виділення тепла і як запас матеріалу для живлення.

Склад жиру у дітей раннього віку відрізняється тим, що в ньому багато пальмітинової і стеаринової кислот з більш високою температурою плавлення. Тому у дітей перших місяців життя (особливо у недоношених, при переохолодженні, в результаті захворювань та ін.) під-шкірна основа стає твердою. Це явище називається склерема.

Підшкірна жирова основа починає формуватись на 5-му місяці внутрішньоутробного роз-витку, але максимально відкладається на 8-9 місяці. У дітей раннього віку вона складає близько 12% від маси тіла (у дорослого - не більше 8%).

Склад підшкірної жирової основи у новонароджених близький до складу жирів жіночого молока: велика кількість твердих (пальмітинова і стеаринова) кислот і менше - рідкої олеїнової. Це створює можливість безпосередньої утилізації жиру материнського молока.

Переважання твердих жирів над рідкими забезпечує більш щільний тургор тканин у дітей 1-го року життя і схильність до утворення локальних ущільнень і набряку шкіри та підшкірної жирової основи (склерема, склередема новонароджених).

У дітей раннього віку наявна коричнева (бура) жирова тканина, яка розміщена в кліткови-ні грудної клітки, середостіння, навкруг великих судин і внутрішніх органів. Вона забезпечує більш високий рівень теплопродукції у новонароджених.

Основною функцією бурої жирової клітковини є нескоротливий термогенез, тобто тепло-продукція, не пов’язана із м’язовим скороченням. Під впливом холодового подразнення прохо-дить виділення гормону симпатичних закінчень - нолрепінефрину, що прямо діє на метаболізм бурої жирової тканини. В результаті цього вивільняється значна кількість тепла. Зникнення бу-рої клітковини проходить кілька місяців.

Жирові клітини у новонароджених дрібніші, містять ядра. З часом вони збільшуються в розмірах, а ядра зменшуються. В грудній, черевній порожнинах, в заочеревинному просторі скупчення жирової клітковини майже відсутні. Вони з’являються тільки до 5-7 річного віку і в основному в період статевого дозрівання. Цим пояснюється легке зміщення внутрішніх органів у дітей молодшого віку.

У новонароджених і грудних дітей зберігаються ділянки тканин ембріонального характе-ру, що мають жиронакопичуючу та кровоутворюючу функції.

Своєрідним є розподіл і порядок зникнення підшкірної жирової основи при схудненні. Більше жиру відкладається на обличчі, де жирові тільця щоки (тільця Біша) містять особливо багато твердих жирних кислот.

На сідницях, стегнах, животі переважає вміст рідких жирних кислот. Тому підшкірна жи-рова основа спочатку зникає на животі і грудях, згодом - на кінцівках, і в останню чергу - на обличчі. У дітей, які підлягали довготривалому охолодженню, зникає і бура жирова клітковина.

При голоданні спочатку зникає біла жирова клітковина, а при великій тривалості і ступені голодування - бура. Ось чому у дітей з дистрофією різко зростає схильність до охолодження. Передчасно народжені діти з малим запасом бурої жирової тканини також дуже легко охолод-жуються і потребують постійного зігрівання.

З віком проходять зміни складу жирової тканини. У новонародженого на власне жир при-падає тільки 35,5%, до 1-го року життя - 56%, у дорослих - 60-90% від складу жирової тканини. Змінюється співвідношення компонентів жиру. У дітей про розвиток жирової тканини судять виходячи із співвідношення довжини і маси тіла або по товщині складки.