Принципы формирования ассортимента, использование марок,

N

Виведення даних – це процес їх передачі з оперативної пам’яті на зовнішній носій інформації або пристрій виведення даних. Виведення, або запис (від англ. write – писати), значення виразу на дисплей здійснюється за допомогою процедури writeln або write.

Виведення даних

Синтаксис процедури write:

write (елемент1, елемент2, ..., елементN);

де write – ім’я процедури;

елемент1, елемент2, ..., елементN – список виведення.

Важливо:

Елементом списку виведення може бути ціле або дійсне число (3, 42, –1732.3), символ (‘a’, ’z’), рядок (‘Hellow world’), логічне значення (true), іменована константа, змінна, вираз, звернення до функції (якщо результатом функції є цілий, дійсний, символьний, рядковий або логічний тип).

Дія процедури: всі елементи списку виведення процедури write друкуються в одному рядку дисплею в заданому порядку. Курсор залишається на тому ж рядку після останнього елементу. Тобто процедура не закриває поточний рядок.

Формально розмір рядка не обмежений. Але якщо рядок символів, що виводиться, має довжину, яка перевищує ширину вікна дисплею, то символи переносяться на новий рядок. Також якщо виведення символу здійснюється в правому кутку останнього рядка, то вже відображені рядки символів автоматично зсуваються догори.

Процедура writeln має синтаксис:

writeln (елемент1, елемент2, ..., елементN);

де write – ім’я процедури;

елемент1, елемент2, ..., елементN – список виведення.

Дія процедури: всі елементи друкуються в одному рядку дисплею в заданому порядку. Після цього курсор встановлюється в початок наступного рядка.

Виклик процедури виведення після попереднього виклику writeln відобразить дані в новому рядку, в той час як виведення після попереднього виклику write здійснюватиметься в тому самому рядку, з поточної позиції курсору.

Коли роздруковуються елементи списку виведення за допомогою процедури write (writeln), між ними пробіли автоматично не вставляються. Тому, якщо ви хочете розділити виведені значення пробілами, то вони повинні бути зазначені в списку виведення безпосередньо, наприклад:

writeln (a,’ ‘,b,’ ‘,c);

Нехай змінні x, y, z, student, flag мають наступні значення:

x := 3; y := 4; z := 6; student := ’Ivan’; flag := true;

Тоді виведення може виглядати:

За допомогою процедур write, writeln можливо здійснити форматне виведення даних, тобто представлення результатів в потрібному для користувача вигляді. Для цього після елементу в списку виведення записують формат – двокрапка і число цілого типу, що позначає кількість позицій на екрані (елемент : m). Елемент може бути не тільки цілим числом, але і виразом цілого типу, константою, змінною, зверненням до функції. Тобто в цьому випадку процедура виводу виглядає так:

writeln (елемент1: ширина1, елемент2 : ширина2, ..., елементN : ширинаN);

Коли ширина поля більше кількості цифр в числі, елемент автоматично доповнюється початковими пробілами. Усередині поля значення вирівнюється по правій границі поля. Якщо ширина поля недостатня, ОР автоматично збільшує її до мінімально необхідного розміру.

Наприклад, для змінних цілочислового типу, що мають значення k = 50, L = 3, d = 200, форматний вивід на екран дисплея виглядає наступним образом:

Розглянутий вище спосіб завдання формату можна використовувати для цілих і дійсних значень, символів, рядків та логічних виразів. Але при такому завданні формату дійсні числа виводяться в експоненціальній формі (або формі з плаваючою крапкою). Так для w = 123,45 маємо:

Якщо не використовувати форматне виведення, то для даних дійсного типу на екрані виділяється 23 позиції, тобто число представляється у вигляді:

,

де Х – число, по модулю менше за 10;

Е – спеціальний символ;

± – знак «плюс» або «мінус».

Це продемонстровано використанням першої процедури writeln (w). Такий спосіб виведення називають стандартним. Другий і третій приклад використовує формат в експонентній формі. Ще вивід такого типу називають виводом із плаваючою крапкою.

Необхідно зазначити, що ширину поля для дійсних чисел необхідно вказувати не менше 10 (Delphi 6).

В OP для дійсних чисел передбачено ще один тип виведення – з фіксованою крапкою. В цьому випадку після поля ширини через двокрапку необхідно вказати і другий параметр – кількість позицій, які відводяться під дробову частину із загальної ширини поля. Якщо кількість цифр, що виводяться, менша за ширину поля, то значення вирівнюється по правій межі, тобто зліва добавляються пробіли. Якщо перед числом, що означає ширину поля, поставити мінус, значення вирівнюється по правій межі.

Наприклад, змінну w можна вивести на екран таким чином:

Якщо потрібно здійснити пропуск n пустих позицій, то це можливо зробити за допомогою специфікації

наприклад:

write (‘ ‘:10, ‘resultat’)

надрукує попереду слова resultat десять пробілів.