Європейська хартія місцевого самоврядування

В 1985 р. країни-учасниці Ради Європи підписали Європейську хартію місцевого самоврядування,яка узагальнила надбання тривалого етапу становлення і зміцнення місцевого самоврядування в Європі, стала першим багатостороннім правовим актом з даних питань. В даний час до Європейської хартії місцевого самоврядування приєдналося більше ніж 30 країн, у 1996 р. - Україна. Формування правової бази місцевого самоврядування в Україні проходить під впливом цього важливого документу.

Концептуальні положення Європейської хартії місцевого самоврядування, які визначають організацію місцевих фінансів:

· місцева влада має право на свої власні адекватні фінансові ресурси, якими вони можуть вільно розпоряджатися в межах своїх повноважень;

· обсяг фінансових ресурсів повинен відповідати функціям, які виконують органи місцевої влади;

· частина фінансових ресурсів місцевої влади повинна формуватися за рахунок місцевих податків та зборів, розмір яких вона має повноваження встановлювати в межах закону;

· порядок формування фінансових ресурсів повинен бути гнучким і забезпечувати відповідність наявних ресурсів зростанню вартості виконання завдань місцевої влади;

· захист слабкої у фінансовому відношенні місцевої влади проводиться за допомогою процедур усунення фінансових диспропорцій, такі процедури не повинні завдавати шкоди повноваженням місцевої влади;

· місцева влада інформується про порядок виділення їм перерозподілених ресурсів;

· перевага у виборі форм фінансової допомоги надається дотаціям, які не призначаються для фінансування конкретних проектів і не обмежують свободу місцевої влади;

· місцева влада повинна мати доступ до національного ринку капіталу.



Місцеві бюджети займають одне з центральних місць в економічній системі кожної держави, в них зосереджується значна частина державних фінансових ресурсів. Місцеві бюджети є також найбільш чисельною ланкою бюджетної системи країни, вони відіграють важливу роль у перерозподілі валового національного продукту, фінансуванні державних видатків, перш за все, соціальної спрямованості.

Місцеві бюджети здійснюють безпосередній вплив на задоволення різноманітних потреб населення, стан та якість надання державних послуг. Видатки місцевих бюджетів найбільш яскраво віддзеркалюють їх значення у функціонуванні місцевого господарства, утриманні об’єктів соціально-культурного призначення, проведенні інвестиційної політики, здійсненні соціального захисту населення, охороні навколишнього природного середовища.

Виникнення місцевих бюджетів на теренах сучасної України пов’язано із становленням інституту місцевого самоврядування, яке остаточно організаційно сформувалось наприкінці ХІХ століття. У процесі еволюції місцевих бюджетів України від другої половини ХІХ до початку ХХІ століття можна виділити наступні етапи.

На першому етапі (від кріпосної реформи 1864 р. до 1917 р.) відбувалося становлення і зміцнення позицій перших органів місцевого самоврядування - земств, і, відповідно організаційне оформлення земських бюджетів. Другий етап розпочався в 1918 р. і тривав до 1930 р. В цей час відбулося відновлення інституту місцевих фінансів і місцевих бюджетів, ліквідованих у процесі соціалістичного перевороту. Третій етап (1930-1950 рр.) проходив під впливом зміцнення адміністративно-командних методів управління, що закономірно відзначилося і на бюджетних відносинах. Четвертий етап охоплює 1960-1990 роки, які характеризувалися деяким послабленням централізованого управління країною, поступовим зміцненням демократичних засад. П’ятий етап у розвитку місцевих бюджетів України розпочався в 1990 р. і триває до цього часу.

Згідно Бюджетного кодексу України (ст. 5):

Місцевими бюджетами визнаються бюджет Автономної Республіки Крим, обласні, районні бюджети, бюджети районів у містах та бюджети місцевого самоврядування.

Бюджетами місцевого самоврядування визнаються бюджети територіальних громад сіл, селищ, міст та їх об'єднань.

 
 

 

 


Рис. 1. Склад бюджетної системи України.