Економічна оцінка лісу і рослинності.

Реформування лісового господарства унеможливлюється без створення ринку лісових ресурсів. Тому виникає необхідність пошуку нових науковообгрунтованих методів оцінки земель лісового фонду, лісових насаджень, продуктів прижиттєвого і побічного користування, соціальних та захисних функцій лісу. Економічна оцінка лісових ресурсів зараз не здійснюється, що е причиною зниження зацікавленості їх охорони і раціонального використання. Ціни на продукти і корисні природні властивості лісу значно занижені, в результаті чого лісове господарство, яке їх відтворює, опинилося в недохідній, а у витратній частині державного бюджету. Об'єктом економічної оцінки лісових ресурсів залежно від напрямку їх використання є:

- Земля як одний з головних засобів виробництва в лісовому господарстві;

- Лісові насадження на корені;

- Ліс як земельне угіддя і об'єкт багатоцільового використання;

- Насадження, які є продуктом природи і праці;

- Ресурси побічного і прижиттєвого користування;

- Ресурси лісової фауни.

Базовою одиницею економічної оцінки є лісова ділянка, яка характеризується однорідністю умов місцерозташування та однаковими таксаційне - лісивничими показниками, зокрема насадження господарської секції одного класу, віку або їх групи тощо. Нормативи для оцінки другорядних лісових матеріалів( ліквід із крони, сучки, кора тощо), ресурсів побічного і прижиттєвого користування розробляються з урахуванням запасів, господарське доступних до використання.

Оцінка ресурсів деревини здійснюється за спеціальними кореневими цінами, які встановлюються на підставі різниці між суспільне необхідними витратами на виробництво лісопродукції (суспільна ціна) і індивідуальними витратами її заготівлі (індивідуальна ціна). Кореневі ціни в нашій країні відсутні, тому оцінка лісу на корені здійснюється за таксами (прейскурант 07-01-02), які скориговані відповідно до інфляційних процесів. Встановлення ціни лісу на корені не виключається і на ринкових засадах. Економічна оцінка продуктів лісу (дикорастучі плоди і ягоди, гриби, технічна і лікарська сировина, ресурси тваринного світу тощо) здійснюється на підставі закупівельних або ринкових цін, що формуються на базі попиту і пропозиції. Економічна оцінка сільськогосподарських угідь і водоймищ (річок, озер, ставків тощо), які входять до складу земель лісового фонду, здійснюється на підставі методів, прийнятих для оцінки земель сільськогосподарського призначення і водойм, що знаходяться у володінні або користуванні сільськогосподарських і водогосподарських органів.

Дані економічної оцінки лісів використовуються для вирішення таких завдань:

- відображення цінності лісів у складі національного багатства країни;

- аналізу господарської діяльності лісогосподарських підприємств і лісокористувачів;

- обгрунтування ефективності лісогосподарських заходів, при лісовпорядкуванні;

- введення державного лісового кадастру;

- визначення шкоди, що завдається лісам пожежами, промисловими викидами та іншими факторами;

- справляння плати за лісокористування.

Оцінка насаджень, що досягли стиглого віку, здійснюється за наступною формулою:

Rch = ∑ M_ijk Ц_ijk,

_ijk

де Rch - економічна цінність насаджень, що досягли стиглого віку, гри.;

М_ijk - запас стиглих насаджень i-ї породи, j-го сортименту (категорія крупності), k-го розряду такс, м³;

Ц_ijk - коренева ціна i-ї породи, j-го сортименту, k-го розряду такс, грн.

Згідно з методичними рекомендаціями кадастрової оцінки, які зроблено Національним аграрним університетом і НДЕІ Мінекономіки України економічна кадастрова оцінка лісових земель визначається за формулою: