Фізіологічні механізми емоційно-мотиваційних станів.

У житті людини, особливо в її творчій діяльності, надзвичайно велике зна­чення мають емоції. Емоції є однією з форм відображення пережи­вання людини, її відношення до навколишнього світу, що має соці­альне значення. З іншого боку, емоційне переживання супроводжу­ється змінами у соматичній і вегетативній сферах.

У фізіологічних механізмах виникнення емоційних станів ще є багато невідомого, але дослідженнями останніх 10—15 років вста­новлено, які нервові структури беруть участь у формуванні різних емоційних станів. На основі клінічних спостережень і результатів досліджень, проведених на тваринах, встановлено, що особливу роль у їхній емоційно-мотивованій поведінці відіграють ретикуляр­на формація, лімбічна система і лобна та скронева зони кори вели­кого мозку. Клінічні спостереження показують, що ураження лоб­ної ділянки кори викликають емоційну тупість або активацію і прояв в основному нижчих емоцій і потягів. До емоційної апатії призводить також видалення скроневих ділянок кори. Це свідчить, що лобна і скронева ділянки кори півкуль великого мозку регулю­ють формування вищих, соціально важливих емоцій, в той час як деякі підкіркові нервові структури (гіпокамп, підзгір'я) беруть участь у формуванні таких нижчих емоцій, як лють, страх, агресія, та мотивацій (відчуття спраги, голоду, ситості).