Цей для команди практик можна використати.

Право розраховувати на безпеку товару;

План

Домашнє завдання

Питання та завдання

1. Розкрийте сутність поняття «безпека» і його значення для людини, організації та держави.

2. Що таке національна безпека і яка роль економічної безпеки?

3. Обґрунтуйте визначення сутності поняття «економічна безпека».

4. Розкрийте основний зміст економічної безпеки на конкретному прикладі.

5. Доведіть, чому небезпека виникає внаслідок дії загроз, а не навпаки? І чи завжди реалізація загрози викликає небезпеку?

6. Поясніть, як можна виміряти рівень економічної безпеки та зробити висновок про безпеку чи розвиток небезпеки.

7. Що таке система загроз і які основні форми загроз її складають?

8. Доведіть, чому для забезпечення економічної безпеки потрібно використовувати системний підхід? Назвіть основні елементи системи безпеки і розкрийте їх зміст.

1. Зробити схеми: система загроз; місце економічної безпеки в системі безпеки; суть і зміст економічної безпеки; індикатори безпеки.

Література

1. Конституція України: Прийнята на п'ятій сесії Верховної Ради України. — К., 1996.- ст.17.

2. Бандурка О. М., Духов В. Є., Петрова К. Я., Черв’яков І. М. Основи економічної безпеки:Підручник. — Харків: Вид-во Нац. ун-ту внутр. справ, 2003.— 236 с.

3. Данільян О. Г., Дзьобань О. П., Панов М. І. Національна безпека України: структура та напрямки реалізації: Навчальний посібник. — Харків: Фоліо, 2002. — 285с.

4. Економічна безпека: Навч.посібник / керівник авторського колективу В.І.Франчук; Львівський державний університет внутрішніх справ. – Львів: Вид-во ЛьвДУВС, 2010. – 244 с.

5. Економічна безпека підприємств: підручник / Ортинський В.Л., Керницький І.С., Живко З.Б. та ін.; - К.: Алерта, 2011. – 704 с.

6. Єрмошенко М. М. Фінансова безпека держави: національні інтереси, реальні загрози, стратегія забезпечення. — К.: Нац. торг.-екон. ун-т, 2001.— 309 с.

7. Козаченко Г. В., Пономарьов В. П., Ляшенко О. М. Економічна безпека підприємства: сутність та механізм забезпечення. Монографія. — К.: Лібра, 2003.— 280 с.

8. Лукин В. А. Системный подход к определению понятия «экономическая безопасность» // Право і безпека .— № 3. — С. 173-176.

9. Пастернак — Таранущенко С. Економічна безпека держави — К., 1994.

10. Реверчук А. Й., Малик Я. Й., Кульчицький І.І., Реверчук С. К. Економічна безпека в Україні: держави, фірми, особи: Навчальний посібник/ За редакцією д. е. н. С. К. Реверчука.— Львів: ЛФМАУП, 2000.— 192 с.

11. Реверчук Н. Й. Управління економічною безпекою підприємницьких структур: Монографія. — Львів: ЛБІ НБУ, 2004. — 195 с.

12. Соснин А. С., Пригунов П.Я. Менеджмент безопасности предпринимательства: Учебное пособие.— К.: Изд-во Европ. ун-та, 2004.— 357 с.

13. Экономическая безопасность хозяйственных систем: Учебник/Под ред. д.э.н., проф. А. В. Колосова. — М.: РАГС, 2001. — 446 с.

1.Конс’юмеризм та інвайронменталізм.

2. Ієрархія людських потреб.

3. Розробка стратегії сегментації ринку.

Перший рух споживачів виник ще на початку XX сторіччя у США і був пов’язаний із зростанням цін, скандалами у м’ясній та фармацевтичній промисловостях. Друга хвиля руху споживачів виникла у 30-х роках, і була пов’язана із різким зростанням споживчих цін та ще одним скандалом у фармацевтичній галузі. Третя хвиля руху почалась у 60-і роки. У цей час було організовано багато груп споживачів, а президент Д.Ф. Кеннеді оголосив, що споживачі мають право на безпеку та інформацію, а також право на вибір та право бути почутими. З цього часу рух споживачів став міжнародним і дуже впливовим в Європі. Згідно з принципами цього руху, до основних прав виробників продукції належать [43]:

1. право випускати будь-який товар, будь-якого розміру та стилю за умови, що він не загрожує споживачу;

2. право призначати будь-яку ціну за товар за умови відсутно­сті дискримінації по відношенню до будь-якого покупця;

3. право витрачати будь-які суми на просування своєї про­дукції, за умови, що це не пов’язано з нечесною конкуренцією;

4. право розповсюджувати будь-яку інформацію про товар за умови, що ця інформація не вводить покупця в оману по відно­шенню до суті цього продукту або щодо його використання;

5. право застосовувати будь-які методи стимулювання за умови, що ці методи не є нечесними або такими, що вводять в оману.

До традиційних прав покупців відносяться:

1. право не купувати товар, що пропонується до продажу;

3. право розраховувати на те, що товар буде відповідати розповсюджуваній про нього інформації;

4. право бути проінформованими щодо найважливіших характеристик продукту;

5. право на захист від сумнівних виробів та методів продажу;

6. право впливати на вироби та методи продажу так, щоб це сприяло до підвищенню «якості життя».

Інвайронменталізм (environmentalism) — організований рух зацікавлених громадян та державних органів, спрямований на захист та покращання стану навколишнього середовища [43]. Цей рух відображає усвідомлення обмеженості природних ресурсів та занепокоєність впливом споживання і маркетингової діяль­ності на навколишнє середовище. Інвайронменталісти не мають нічого проти маркетингу та споживання, як такого, але вони вимагають, щоб люди та організації діяли обережніше по відношенню до навколишнього середовища, оскільки у своєму бажанні кіль­кісно збільшити споживання, маркетинг сприяє недооцінці негативних наслідків. Інвайронменталісти вимагають, щоб як споживачі, так і виробники продукції та послуг, приймаючи рішення, не забували про вплив на довкілля.

На відміну від конс’юмеристів, інвайронменталісти не поділяють принципи пріоритету споживачів, якщо ці потреби спричиняють руйнування навколишнього середовища. Метою економічної системи, на їх погляд, не повинно бути задоволення споживача як таке, а скоріше підвищення «якості життя». Головна їх турбота — захист і покращання середовища, в якому перебуває людина, в тому числі економічними методами. Для економістів, навколишнє середовище – це одна із сфер функціонування економіки, для захисту якої необхідне відповідне втручання. З цією метою, краще всього встановити на нього ціну і перестати розглядати довкілля як безкоштовне загальне благо. В якості інструментів встановлення ціни на навколишнє середовище, як правило, використовуються методи прямої фіксації цін, наприклад, у формі еко-податків (акцент на запобігання), або еко-мита (акцент на відшкодування).

Рух інвайронменталістів вплинув на ряд галузей: сталеварній, хімічній, важкій промисловості, комунальним службам довелось виділити чималі кошти на очисні споруди, на безвідходні та чистіші технології, на засоби контролю за забрудненням навколишнього середовища. Однак екологічна політика в різних країнах дуже відрізняється. Такі країни, як Данія, Німеччина, Японія та США вже повністю розробили свою екологічну політику, інші країни перебувають на різних стадіях розробки. Більше того, екологічні чинники, що мають велике значення для споживачів в одних країнах, нічого не означають в інших. Так, пластикові пляшки для безалкогольних напоїв заборонені для використання в Німеччині та Швейцарії, але вони широко використовуються у Франції, стали дуже популярними в Україні. І якщо у Франції розроблений ефективний технологічний процес їх утилізації, то в нашій країні всі пластикові речі - зростаюче нагромадження сміття.

Без сумніву, вплив на економічне середовище та життєдіяльність людства з боку руху інвайронменталістів дуже великий. Багато галузей змушені були переорієнтувати свою поведінку під впливом цього руху, який буде зростати і в майбутньому.

Одним із наслідків інвайронменталістського руху є виникнення нового покоління конс’юмеристів, так званих «зелених» конс’юмеристів. «Зелені» усвідомлюють можливість споживання, сумісного з особистими потребами і вимогами захисту навко­лишнього середовища. Вони спонукають виробників і торговців переходити на екологічні види продукції та послуг. Перспективні галузі розробки екологічно безпечних товарів — це особиста гігієна, побутові миючі засоби (без фосфатів), натуральні харчові продукти, продукти утилізації (папір, скло, залізо та ін.), вторин­ні вироби з паперу, пакувальні матеріали, енергозберігаюче обладнання, бензин (безсвинцевий), автомобілі (з каталіза­торами).

Задоволення цих потреб для одних фірм перетвориться у нові обмеження, для інших — відкриє нові можливості по адаптації товарів до вимог екологічної чистоти для забезпечення конкурентних переваг над конкурентами.

У 1970—1971 роках групою дослідників Масачусетського технологічного інституту на замовлення Римського клубу було здійснено двохрічне дослідження довготермінових наслідків загальної тенденції зростання чисельності населення, промислового та сільськогосподарського виробництва, споживання ресурсів та забруднення довкілля. Основні результати цього дослідження подані у книзі «Межі зростання» (1972р.): якщо існуючі світові тенденції зростання населення, обсягів виробництва, виснаження ресурсів та забруднення довкілля залишаться незмінними, то протягом наступних 100років буде досягнута фізична межа зростання на Землі, з подальшим неконтрольованим зменшенням населення та економічним занепадом. Існує можливість змінити ці тенденції фізичного зростання і перейти до стану економічної та екологічної стабільності, що буде стало розвиватись і в майбутньому.

У 1991 році той же колектив здійснив, враховуючи зміни за 20 років і основні тенденції змін, ще одне дослідження, яке було опубліковане в книзі «Поза межами» (1992р.). Основними результатами цього дослідження являється твердження, що використання багатьох важливих ресурсів і масштаби забруднення вже вийшли за межі ресурсо-екологічного потенціалу планети.

Без значного зменшення потоків сировини і енергоресурсів в наступні 50 років в світі відбудеться неконтрольований спад виробництва продукції та споживання електроенергії. Перехід до сталого суспільства вимагає більшого наголосу на якості життя, а не на обсягах виробництва та споживання. Цього можна досягнути лише за умови зміни ціннісних орієнтацій суспільства, за умови екологічної відповідальності кожного зокрема [16].

«Зелений» маркетинг (green marketing) — реакція промисловості на нові вимоги ринку [80]. Багато корпорацій та компаній поспішили оголосити свої товари «зеленими». Відпо­відно до досліджень «Marketing Intelligens Ltd» (Великобри­танія), порівняно з 1986 роком, кількість «зелених» товарів збільшувалась у 20 разів швидше, ніж інших.Такі ярлики як «руйнується під впливом природних факторів», «придатний для вторинної переробки», “само руйнується”, “вільний від сполук фтору”, “не руйнує озоновий шар”, “екологічно чистий”, “екологічно безпечний продукт” та інші, все частіше з’являються на упаковках та в рекламних проспектах до товарів. Часто такі ярлики не відповідають дійсності, або не підтверджені ніякими документами чи дослідженнями. «Зелені» конс’юмеристи вважають, що відсутність єдиних стандартів щодо таких ярликів вводять споживачів в оману, і, відповідно, зумовлюють недовіру до «зеленого» маркетингу, як такого. Очевидно, «озеленення» слід починати із процесу виробництва, а не з просування продукції на ринок.

2. Відомий економіст Абрахам Маслоу згрупував потреби людей у п’ять категорій:

1. Фізіологічні потреби - фундаментальні, якщо вони задоволені, вони перестають бути детермінуючими чинниками мотивації і більше на поведінку не впливають;

2. Потреби у безпеці - фізична безпека, збереження фізичної структури організму, психологічна безпека, потреба у формуванні особистості, щоб відчувати відповідальність за власну долю;

3. Соціальні потреби - потреби об’єднуватись у групи із подібними собі, відчувати любов, бути коханими, взаємодопомога, співчуття, почуття дружби;

4. Потреби у повазі - самоповага, особиста гідність, впевненість у собі, власна компетенція; відчуття, що цілі даної особистості значні; оцінка іншими, потреба у наявності певного статусу;

5. Потреби у самореалізації - дані потреби знаходяться нагорі ієрархії людських потреб, вони включають потреби у самореалізації та розвитку, потреби у подоланні самих себе, у використанні своїх можли­востей та у розширенні меж цих можливостей.

За Маслоу, у потреб існує ранжування за пріоритетом: спочатку споживачі задовольняють домінуючі потреби, а потім переходять до наступної категорії потреб. Існує прогресивне послаблення інтенсивності потреб, вже задоволених, і підвищення інтенсивності потреб вищого порядку, які ще не задоволені. Спостерігається еволюція структури потреб залежно від розвитку індивіда за мірою його переходу від загальної цілі виживання або забезпечення життєвого мінімуму до цілей більш високого порядку, що стосуються стилю або якості життя.

Стосовно формування екологічно усвідомлених потреб, ця теорія узгоджується із теорією розвитку концепції екологічного маркетингу, поданою у розділі. Поки індивід не задовольнив потреби у власній безпеці споживання та використання продукції та послуг, він не задумується над глобальними проблемами екологічної чистоти навколишнього середовища, виробництва, постачання, збуту чи утилізації.

3. РОЗРОБКА СТРАТЕГІЇ СЕГМЕНТАЦІЇ РИНКУ, ВИДІЛЕННЯ ЦІЛЬОВИХ СЕГМЕНТІВ І ПОЗИЦІЮВАННЯ ЕКОЛОГІЧНО ЧИСТОЇ ПРОДУКЦІЇ

В основі концепції ринкової сегментації лежать дві теоретичні передумови:

♦ визнання гетерогенної природи товарних ринків, тобто розгляд ринку не як єдиного цілого, а як суми окремих сегментів, що відбивають специфічні варіації попиту різних категорій споживачів;

♦ диференціація продукції і методів її збуту.

Сегментація ринку – основний прийом маркетингу, за допомогою якого підприємство ділить ринок, враховуючи результати аналізу, за визначеними ознаками на деякі сегменти споживачів. Сегментація здійснюється з метою виділення цільових сегментів, що вимагають різного підходу у стратегії розробки нових видів продукції, організації товароруху, реклами і стимулювання збуту. Різна поведінка до різних сегментів

Стратегія сегментації ринку дозволить екологічно орієнтованому підприємству, з огляду на свої сильні і слабкі сторони при виборі методів екологічного маркетингу, вибрати ті з них, що забезпечать концентрацію ресурсів саме в тих сферах екологічної діяльності, де підприємство має максимальні екологічні переваги або, принаймні, мінімальні недоліки. При виділенні сегментів ринку і виборі цільового сегменту варто завжди враховувати масштаб ринку і тенденції, що створюються, на ньому.

Розмір частки підприємства на конкретному товарному ринку є найважливішим чинником його комерційного успіху. Збільшення ринкової частки підприємства супроводжується, як правило, зростанням частки його прибутків.

Можна відзначити два підходи до розробки стратегії сегментації екологічно орієнтованого ринку:

♦ дослідження сформованої кон’юнктури ринку на традиційні види продукції;

♦ виявлення фактичних і потенційних споживачів та розходжень у їх відношенні до екологічно чистих видів продукції;

♦ формування уявлення про те, які чинники характеризують той чи інший сегмент споживачів екологічно чистих видів продукції.

Сегмент екологічно орієнтованого ринку – це група споживачів, які однаково реагують на всі заходи з формування попиту, стимулювання збуту та інші ініціативи підприємства щодо пропозиції та просування на ринок екологічно чистої продукції. Такі споживачі «обчислюються» як особи, що мають загалом однакову потребу в екологічно чистій продукції і характеризуються приб­лизно однаковим віком, статтю, рівнем добробуту та іншими біосоціальними характеристиками.

Виділення сегментів на ринках екологічно чистої продукції виробничо-технічного призначення може ґрунтуватись на масш­табах екологічної та усієї господарської діяльності споживача, географічному положенні, галузевій приналежності, а також, на характері діяльності споживача, як підприємства (імпортер, виробник, обробне підприємство та ін.) або за чисельністю персоналу.

Обираючи той або інший підхід до проведення сегментації, можна керуватися такими критеріями: важливість сегменту для еколого - орієнтованого підприємства; кількісні показники (місткість даного сегменту ринку, ринкова ніша, екологічні вимоги); доступність освоєння сегменту для підприємства; прибут­ковість екологічно чистої продукції; захищеність від конкуренції (завойовані позиції, екологічний, позитивний імідж підприємства); можлива ефективність роботи в цьому сегменті на перспективу.

Розглянемо види сегментації споживчого ринку, які необхідно враховувати екологічно орієнтованому підприємству [43; 46].

1. Географічна сегментація — спосіб поділу ринку на групи споживачів за географічними ознаками. Цей метод найбільше ефективний у випадку розходжень культур, екологічного законо­давства або кліматичних умов у регіонах збуту, що мають принци­пове значення для використання екологічно чистої продукції.

2. Демографічна — спосіб поділу ринку на групи споживачів за ознаками статі, віку, національністю, складом сім’ї, річним прибутком, віросповіданню та ін (наприклад, за дослідженнями Ж. Оттман, найактивнішими споживачами екологічно чистої продукції є жінки, у віці ЗО—40 років, з дітьми, із середніми та вище середніх доходами, що стурбовані майбутнім своєї родини).

3. Геодемографічна — спосіб поділу ринку на групи споживачів, виходячи із статистичних даних про чисельність населення в регіональному розрізі, або досліджень про чисельність екологічно свідомих споживачів у деякому регіоні.

4. Психографічна сегментація — спосіб поділу ринку на групи споживачів залежно від їхньої приналежності до суспільного класу, способу життя і характеристикам особистості.

5. Сегментація за типом поведінки — групування споживачів за їх мотивами при здійсненні покупок, інтенсивності споживан­ня екологічно чистої продукції, відношення до екологічної продукції.

6. Сегментація за видом екологічно чистої продукції — спосіб розподілу ринку за функціональними і технічними параметрами виробленої продукції. Цей вид є похідним від сегментації за групами споживачів, оскільки виділення сегментів за окремими параметрами виготовленої продукції являє собою врахування в іншій формі запитів і переваг споживачів.

7. Сегментація за фірмами-замовниками екологічно чистої продукції — спосіб розподілу ринку засобів виробництва та предметів праці з врахуванням специфічних екологічних проблем замовника в галузі із закупівлі, а також умов оплати, методів розрахунку, централізації і децентралізації постачання засобів виробництва і предметів праці.

8. Сегментація за основними конкурентами — спосіб розподілу ринку за виробниками як екологічно чистої, так й іншої анало­гічної продукції. Як критерії виступають: види потреб, які задовольняються продукцією конкурентів і організація ними збутової діяльності.

Сегментація ринку як споживчої, так і екологічно чистої продукції промислово-виробничого призначення можлива також виходячи з уявлень споживачів про якість, екологічне маркування, ціну, організацію сервісного обслуговування, рекламу та організацію просування на ринок.

Після поділу ринку на сегменти і виділення цільового сегменту, необхідно здійснити позиціювання екологічно чистої продукції на цьому цільовому сегменті.

Цю концепцію справедливо вважають однією з головних у плануванні й організації маркетингу. Положення будь-якої продукції на ринку можна визначити і воно буде або реальним, або експертно-прогнозним.

Реальним воно може вважатися тільки тоді, коли його положення визначається, виходячи з ретроспективного аналізу збуту за визначений період.

Для ефективного позиціювання необхідно встановлювати реальні переваги. Наприклад, суперконцентровані пральні засоби не лише економлять енергію та затрати на пакування, але й займають мало місця, економлять гроші та є легкими у користуванні. Натуральні продукти не лише не шкодять Грунту та не потребують обробки токсичними речовинами, але й мають кращий смак та оздоровчі властивості завдяки своїм складникам. Покупець купує товари, щоб задовольнити свої потреби, виходячи з власних інтересів, а не для порятунку планети. Можливість зекономити гроші приваблює споживача і цю властивість необхідно враховувати при пропозиції екологічно чистої продукції.

Наприклад, розглянемо два приклади реклами натуральних екологічно чистих товарів у журналі «Mother Jones» (США). Одна з реклам містила зображення квітів і текст, в якому йшлося про збереження землі. Друга рекламувала Citra-Solv - продукт з екстракту апельсинової шкірки. Остання, на противагу першій, не містила ніяких зображень квітів чи тварин, а лише чітке, цілеспрямоване повідомлення про всі проблеми забруднення, які може вирішити використання цього товару в межах будинку чи робочого місця. Звичайно, вона не ігнорувала проблеми довкілля в цілому, але головна увага приділялася іншим властивостям та перевагам товару.

Ще одним прикладом може бути компанія Rayovac (США), яка у 1993році запропонувала нову модель лужної батарейки. Знаючи про екологічні властивості свого товару, компанія все ж таки відмовилася від спокуси використати для реклами атрибути природи, такі як польові квіти чи водоспади. Замість цього вони звернулися безпосередньо до споживача, роблячи акцент на дешевизні товару, тобто на заощадженні грошей при його придбанні. До того ж компанія зазначила екологічні переваги товару. Наприклад, один із написів проголошував: «як в цьому році відмовитися від зайвих 133-х батарейок».

Американська Агенція Energy Star з питань охорони довкілля та «Logo» повідомляють про подвійну перевагу екологічних товарів, яка виражається у збереженні коштів та запобіганні забрудненню довкілля. Напис на «Logo» такий: «Рятуючи планету, ви заощаджуєте гроші!» Подібною є реклама, яка обіцяє споживачам, що вони можуть зменшити витрати на опалення чи охолодження приміщення, мінімізуючи в цей же час кількість використання енергії, що позитивно вплине на навколишнє середовище. Реклама

фірми Kyocera (СІЛА) наголошує: «Захист планети починається з участі у проекті «Energy Star».

Всі ці приклади вказують на те, що відповідність товару екологічним вимогам справді підвищує його якість і є джерелом додаткової цінності, а тому може схилити споживче рішення на користь саме екологічної марки.

Чинниками, що визначають положення екологічно чистої продукції на ринку, варто вважати не тільки її екологічні ха­рактеристики і ціну, але і продуктивність, дизайн, сервісне обслуговування, імідж підприємства і самої продукції і співвідно­шення цих чинників. При цьому позиція того самого виду про­дукції може неоднаково сприйматись споживачами різних сегментів ринку.

Отже, позиціювання екологічно чистої продукції на ринку — це розташування цієї продукції у свідомості споживачів поряд із продукцією інших підприємств (як екологічно чистих, так і інших, що виготовляють про­дукцію даного виду).

Головне завдання позиціювання полягає у комплексі зусиль, спрямованих на адаптацію екологічно чистої продукції до вимог цільових сегментів ринку, з відмежуванням її від основних конкурентів за рахунок унікальних екологічних та функціональних характеристик продукції або порядку та умов її прид­бання, постачання, сервісного обслуговування.

Так, дослідження, проведені Roper Organization (1992) дозволяють поділити екологічно свідомих споживачів на чотири групи (в даному випадку використана психографічна сегмен­тація):

♦ група: «зелені» активісти (5—15% населення) — прихильники або члени екологічних організацій;