Система економічної безпеки

Здатність соціально-економічної системи протидіяти загрозам залежить в основному від наявності у її складі підсистеми економічної безпеки і її ефективності. У свою чергу вона також, коли розглядається самостійно, відокремлено може визначатися яксистема.

Система економічної безпеки включає такі складові елементи, суб'єкти і об'єкти безпеки, механізм забезпечення економічної безпеки.

Суб'єктами економічної безпеки суспільства виступають:

держава та її інститути; первинні ланки господарювання (які визначаються як юридичні особи); домогосподарства і окремі фізичні особи.

Кожний суб’єкт економічної безпеки виконує одні і ті ж за сутністю, але різні за змістом і характером функції щодо протидії тим чи іншим загрозам, захищаючи власні економічні інтереси. У свою чергу кожний наведений вище суб’єкт також має власну систему економічної безпеки, яка складається з таких же елементів, які відрізнятимуться своєю специфікою.

Разом з тим у добре сформованій системі економічної безпеки суспільства вони взаємно доповнюють одне одного і підпорядковані згідно з ієрархією суспільного статусу.

Об'єктами економічної безпеки є все те, на що спрямовані дії суб’єкта щодо забезпечення його безпеки. У загальному це економічні інтереси у сфері матеріальних ресурсів, в тому числі природних, інформаційних, фінансових і людських ресурсів та економічних відносин на рівні кожного інституційного рівня: держави, первинної ланки господарювання, особи.

Механізм забезпечення економічної безпекипередбачає формування і реалізацію функцій, засобів, принципів.

Функції —це види діяльності, які випливають із предмету економічної безпеки і виконуються суб’єктами безпеки та тими силами, які ними залучені. Кожний суб’єкт виконує в основному одні і ті ж за змістом функції, але різні за характером та завданнями. Основними з них є:

збір і аналіз інформації про процеси у сфері економіки, технологій тощо, необхідної для реалізації суб’єктом суспільства власних економічних інтересів.

виявлення внутрішніх і зовнішніх загроз, їх причин, умов та джерел походження щодо конкретного об’єкта безпеки;

формування граничних показників (індикаторів) економічної безпеки;

моніторинг розвитку загроз, оцінка їх можливих наслідків (процесу розвитку і перетворювання загрози у небезпеку та ін.);

експертиза рішень, що приймаються з точки зору економічної безпеки;

формування нормативно-правової бази для протидії загрозам (для держави — закони та підзаконні нормативні акти здійснення економічної безпеки, для фірми - це втілення державних нормативних актів у статутні положення, інструкції, нормативи, накази і розпорядження тощо);

формування організаційних структур здійснення економічної безпеки (для держави — це інституціональні установи — міністерства, відомства, предметом діяльності яких є економічна безпека; для фірм — це служби безпеки або функціональне закріплення обов'язків з економічного захисту за окремими неспеціалізованими структурами фірми);

формування і здійснення суб'єктом безпеки суспільства моделей захисту економічних інтересів;

розробка і проведення загальних і спеціальних заходів з економічної безпеки, які реалізуються в усіх напрямах і видах діяльності суб’єкта господарювання (у розробці і виконані загальних заходів з економічної безпеки участь беруть керівники різних рівнів управління та структурних підрозділів, управлінці та рядові працівники, яким це передбачено у посадових обов’язках або є складовою їх роботи, але не є їх основною діяльністю.

Розробкою і реалізацією спеціальних заходів з безпеки займаються працівники, в яких це є предметом діяльності і основною роботою).

В кожному конкретному випадку предмет економічної безпеки визначається характером, станом і розвитком загроз, способами і формами організації діяльності суб'єктів безпеки суспільства щодо протидії цим загрозам.

Засобице можливості, які можуть бути використанні суб’єктом в протидії загрозам чи небезпеці. Основними засобами можуть бути: техніко-технологічні, правові, економічні, інформаційні, політичні, ідеологічні, моральні, організаційні, фізичні.

Принципице відправні положення, свого роду компас, за яким потрібно звіряти свої рішення під час вибору засобів та формування заходів щодо забезпечення економічної безпеки. Основними з них є:

1. Правомірність.Діяльність суб’єктів безпеки повинна здійснюватися, виходячи з верховенства права в межах діючого законодавства.

2. Системність.В організації економічної безпеки немає «важливих» та «неважливих» елементів. Небезпека, як рідина, проникає в економічну систему через кожну невеличку щілину.

3. Достатність.Застосовувати треба такі засоби і заходи активного і пасивного захисту, які були б достатніми щодо протидії загрозам чи небезпеці. Це мінімізує витрати.

4. Гнучкість.Суб’єкт економічної безпеки повинен застосовувати моделі економічної безпеки залежно від характеру і рівня розвитку загрози чи небезпеки.Це надає мобільності в діяльності сфері безпеки і підвищує її ефективність.

5. Своєчасність. Суб’єкт економічної безпеки повинен діяти на випередження розвитку загрози чи небезпеки, що дозволить уникнути втрат або звести їх до мінімуму.