Закони та аксіоми комунікації
1-й закон: Істина полягає не в тому, що повідомляє відправник, а в тому, що розуміє отримувач.Не все, що передає відправник, розуміє і отримує одержувач. Селекція інформації здійснюється на базі системі оцінок цієї людини. 2-й закон: Якщо отримувач неправильно трактує повідомлення, відповідальність за це несе відправник.Відповідальність за всю точну інформацію ЗАВЖДИ несе відправник. Фрази: Ви ймовірно не зрозуміли», «як я вам вже казав», «Ви здається не почули» - заборонені фрази – і в даному випадку можна сердитись хіба тільки на себе. Крім законів існують ще ряд аксіом комунікації.Американскому психологу П. Вацлавіку належить заслуга опису деяких властивостей комунікації, що мають значення у контексті міжособистісної взаємодії і названих аксіомами комунікації. Знання цих властивостей дозволяє пояснити те, що дослідник назвав патологічною комунікацією, тобто ускладнення, які можуть призвести до тупиків міжособистісного спілкування.
1-я аксіома П.Ватцлавика: Комунікація відбувається завжди, будь-яка поведінка в ситуації взаємодії має інформаційну цінність. «Неможливо не здійснювати комунікацію!» звучить загадково ? Смисл в тому, що спілкування відбувається навіть тоді, коли ми не розмовляємо (аспект змісту може бути відсутнім, аспект зв’язку присутній завжди)Якщо визнати, що будь-яка поведінка в ситуації взаємодії має інформаційну цінність, тобто є комунікацією, стає очевидним, що будь-що би людина не зробила, вона не може не вступати у комунікацію. Активність чи пасивність, слова чи мовчання – все це передає інформацію: впливає на інших людей, які в свою чергу не можуть не відповідати на цю комунікацію і, відповідно, самі в неї вступають. Якщо люди просто не розмовляють одне з одним або не звертають увагу одне на одного, це зовсім не заперечує цієї тези. Людина в переповненому трамваї, що дивиться прямо перед собою, пасажир в літаку, що сидить із заплющеними очима, обоє прозоро повідомляють, що вони не хочуть ні з ким розмовляти, а всі ті, хто їх оточують це, як правило, прекрасно розуміють і залишають їх у спокої. Вочевидь, це така ж комунікація, як і в жвавій дискусії. Люди, як правило, застосовують декілька стратегій уникнення спілкування (тобто повідомляють про своє небажання вступати у комунікацію):
пряма демонстрація ( в більш або менш грубій формі);
стратегія найменшого опору, коли один із партнерів неохоче піддакує іншому або в усьому погоджується;
дискваліфікація комунікації, коли один з партнерів діє в такий спосіб, що зводить до нуля як власні повідомлення, так і повідомлення іншої людини (такого роду технік відносять цілий спектр комунікативних феноменів: суперечливі висловлювання, непослідовність, зміна теми, неповні речення, неправильне розуміння, незрозумілість або манірність промови, буквальне трактування метафор або метафоричне розуміння буквальних зауважень і т.п.);
прийнятне для співрозмовника, таке, що не ображає його формулювання причин, з яких на даний момент спілкування є небажаним: людина може прикинутися такою, що спить, глухою, п’яною, зробити вигляд, що не розуміє мови співрозмовника або зобразити наявність будь-якого іншого дефекту, що свідчитиме про виправдану неможливість комунікації.
У всіх випадках повідомлення залишається одним і тим же самим, а саме: “Я би і хотів з Вами поговорити, але є щось, що заважає мені, що є сильнішим за мене, те, в чим я не винний”. Таким чином, неможливість не вступати у комунікацію перетворює всі ситуації, де включено двоє або більше людей, міжособистісними, комунікативними.
Аксіома 2. Комунікація відбувається на рівні змісту і на рівні відносин
В процессе коммуникации не только передается информация, но одновременно детерминируется характер отношений между коммуникаторами. Уровень содержания — это та информация, которая передается в сообщении. При этом неважно, является ли данная информация правдивой, ложной, надежной, неправильной или неразрешимой. На уровне отношений передается то, как это сообщение должно быть воспринято. Отношение может быть выражено как речевыми приемами, так и невербально с помощью крика, улыбки или других способов. Характер отношений можно ясно понять из контекста, в котором происходит коммуникация. Например, содержанием фразы “Закройте дверь” является ожидание вполне определенного действия. Но эта фраза может быть произнесена по-разному: как команда, мольба, предложение и т. д. Избранный способ выражения содержит сообщение о том, какими видят партнеры свои взаимоотношения: доброжелательными или враждебными; равными в социальном отношении или один из них находится в прямой зависимости от другого; чувствуют себя спокойно и комфортно или переживают состояние тревоги и волнения и т. д. В межличностном общении экспрессивная окраска сообщения часто более важна, чем его содержание. Вместе с тем, по мнению исследователей, чем более спонтанными и «здоровыми» являются отношения, тем более аспект отношений отходит на второй план. Напротив, «нездоровые» отношения характеризуются тем, что за природу отношений идет постоянная борьба, а содержательный аспект коммуникации становится все менее и менее важным.
Смешение уровня содержания и уровня отношения нередко приводит к нарушению коммуникации.
Мы всегда общаемся на двух уровнях – уровне содержания и уровне отношений – хотим мы того или нет.
В соответствии с моделью айсберга, которая может быть очень легко отнесена к коммуникации, 20% коммуникации осуществляется на уровне содержания (видимая часть айсберга) и 80% спрятано под водой, то есть связано с уровнем отношений.
