Елокуція

Елокуція — це словесне оформлення думки, тобто власне творення тексту. Основними одиницями елокуції є тропи і фігури.

Тропаминазивають слова і вислови, вжиті у переносному значенні. Ці художні засоби використовуються для підкреслення основної думки вислову, прикрашення й увиразнення мови, збагачення її через розширення значень слова.

Тропи в риториці поділяють на граматичні та словесні. Прикладом граматичного тропа, що являє собою переносне вживання синтаксичної конструкції, є риторичне запитання. Риторичним називають звернене до аудиторії запитання, яке не передбачає відповіді з різних причин. Відповідь може бути очевидною, або, навпаки, відповісти на це запитання неможливо, або ж автор далі сам відповідає на нього, використовуючи питальне речення як вступ до висловлювання.

Метафора — перенесення назви одного предмета на інший, пов'язаний із ним рисами подібності.

Метонімія — перенесення назви з одного явища на інше, засноване на їхній суміжності. Поширений вид метонімії — синекдоха, за якої назва переноситься з цілого на частину, чи навпаки. Прикладом синекдохи є такі вислови: сто голів худоби; не вистачає робочих рук; твори належать перу відомого письменника.

Епітет— це художнє означення, що вказує на одну з ознак предмета і має на. меті конкретизувати уявлення про нього та надати опису предмета емоційного забарвлення.

Одним із засобів увиразнення мови є іронія — прихована насмішка, коли про явище чи особу говорять у позитивному тоні, за яким приховано негативне ставлення. Засобом вираження іронії може бути вживання слова у протилежному значенні — антифразис (наприклад, слово «герой» у значенні «боягуз» тощо).

Фігурами в риториці називають незвичайні мовні звороти, які увиразнюють думку, передають певний настрій, надають висловлюванню емоційного забарвлення. Вони поділяються на три типи: ті, що передбачають пропуск важливої частини речення, повтор компонентів висловлювання та їх переставлення. До першої групи належать такі фігури:

Еліпсис — пропуск члена речення, найчастіше — присудка. Така фігура надає промові динамічності.

— Асиндетон — пропуск сполучників у реченні з багатьма однорідними частинами. Незакінчене висловлювання, яке спонукає слухача закінчити його або має на меті привернути увагу, зацікавити слухача. Такий засіб часто використовується в заголовках газетних статей: «У Цариграді на риночку...» (історична стаття про Дмитра Вишневецького, названа рядком із народної думи).

Фігури, що утворюються повторенням компонентів висловлювання, включають такі види:

 

— Повтор повнозначного слова; може вказувати на тривалість процесу (відома фраза із казки: «Баба била-била — не розбила, дід бив-бив — не розбив»); силу вияву ознаки (білий-білий); дію, обмежену в часі (посиділи-посиділи і розійшлися).

— Полісиндетон — повторення сполучників, що надає оповіді урочистого характеру.

— Повтор частин слова (префіксів, коренів, закінчень), що вказує на значущість у вислові цієї частини, наприклад: Зашуміло, загомоніло, заворушилося разом усе товариство.

Повтор кореня є основою утворення сталих висловів типу сидьма сидіти, криком кричати тощо.

Анафора — повторення слів чи виразів на початку кожної частини висловлюванн.

— Протилежна до попередньої фігура — епіфора — повторення однакових слів, виразів або звукових сполучень у кінці віршових рядків чи строф, прозових уривків. Така фігура використовується в риторичному та художньому мовленні рідше, ніж анафора.

 

Фігури, які передбачають переставлення компонентів тексту, мають назву інверсії. Інверсія — це незвичайний порядок слів у реченні, який має на меті підкреслити значущий компонент висловлювання: