Групування сімей за родинними ознаками
В основу аналізу та кількісної характеристики закономірностей сімейного укладу суспільства покладено групування сімей.
Під час групування сімей дані систематизують за двома основними напрямами:
1) демографічна характеристика сімей в аспекті відтворення населення;
2) соціально-економічна характеристика сімей з урахуванням виконання таких функцій, як забезпечення засобів існування, соціальний статус, освіта, етнічні характеристики тощо.
У демографічному аналізі виокремлюють два типи сімей — повні й неповні. Повнимиє сім'ї, в яких є шлюбна пара, неповними— ті, в яких шлюбної пари немає.
У свою чергу, повні сім'ї класифікують так:
однопоколінні — шлюбна пара без дітей;
двопоколінні— шлюбна пара з дітьми.
Обидві групи — це так звані прості, або нуклеарні, сім'ї (ядро сім'ї — сама шлюбна пара).
Може бути й інший склад простих сімей:
шлюбна пара без дітей чи з кимось із батьків подружжя або прабатьків,
шлюбна пара без дітей із родичами за бічними лініями подружжя (заміжня жінка та її брат тощо).
Прості сім'ї стають усе більш поширеною групою. Основою нуклеар-ної сім'ї є молода чи старша шлюбна пара або сім'я, з якої відокремились дорослі діти.
Складні сім'ї — багатопоколінні, а також такі, в яких є кілька шлюбних пар за горизонталлю, наприклад, батьки живуть зі своїми вже одруженими дітьми та онуками. Трапляються і чотирипоколінні сім'ї, в яких є і прапрабатьки. Кількість і частка складних сімей дедалі зменшуються. В розвинених країнах у період демографічного переходу процес нуклеаризації посилюється. Відбувається він і в Україні. Проте цей процес штучно гальмується насамперед через неможливість вирішити проблеми з житлом. Така обставина стримує і шлюбність, і народжуваність, призводить до погіршення стосунків між поколіннями. Особливо це стосується міського населення. Житлова проблема впливає і на міцність шлюбів. Багато з них не витримують напруженості у відносинах між поколіннями, тісняви, неблагоустрою.
Отже, дуже проста, на перший погляд, проблема — недостатнє будівництво житла за потребами суспільства і саме такого, яке відповідає вимогам сучасного комфорту — має далекосяжний негативний вплив на демографічні процеси. Частково ця обставина впливає і на появу неповних сімей.
Отже, неповні сім'ї — це сім'ї, в яких немає шлюбної пари. Причини появи їх різні. Здебільшого неповні сім'ї виникають через руйнування колись повних сімей внаслідок овдовіння чи розлучення. Неповною є також сім'я, в якій дітей народжено у незареєстрованому шлюбі. В Україні у 80-х — на початку 90-х років XX ст. так народжувалася у середньому кожна десята дитина.
За складом неповні сім'ї можуть бути двопоколінними: мати (батько) з дітьми; з родичами по бічних лініях — одно- і двопоколінні.
Поділ сімей на повні та неповні має продовження в демографічному вивченні сімейного складу. Досліджуючи відтворення населення, статистика поділяє повні сім'ї на дві групи: сім'ї, в яких можуть народжуватись Діти (дружина перебуває в дітородному віці), і сім'ї, які вже не можуть збільшуватися, народжуючи дітей, тобто ті, в яких дружина вже вийшла За межі дітородного віку. Деталізація сімей за родинними зв'язками, виокремлення всіх перелічених груп є основою подальшого аналізу можливих перетворень, розвитку і зникнення сімей.
Історичний підхід до вивчення сімейного складу і процесів, що в них відбуваються, є дуже важливим аспектом аналізу. Завданням демографічної науки є створення імовірнісних моделей етапів розвитку сім'ї.
За умови, що розвиток сім’ї відбувається нормально, не порушується передчасним овдовінням чи розлученням, сім'я проходить такі чотири етапи:
перший – період плідності, період появи дітей (від моменту взяття шлюбу до моменту народження останньої дитини);
другий — період стабільності — від моменту народження останньої дитини до моменту виходу з сім'ї першої дитини
третій – період зрілості (в цей період з сім'ї виходять і створюють сім'ї або просто відокремлюються всі діти);
четвертий — період «затухання» сім’ї – від моменту виходу з сім’ї останньої дитини до смерті когось із подружжя.