Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи
Місце і роль людини в економічній системі.
Типи економічних систем.
Економічна система, її сутність, цілі й основні структурні елементи.
Лекція 4
з дисципліни „Політична економія”
на тему:
«Економіка суспільства як сукупність видів економічної діяльності»
В процесі господарської діяльності економічні відносини між людьми функціонують завжди як певна система, яка включає в себе об’єкти і суб’єкти цих відносин, різні форми зв’язків між ними.
Система як загальнонаукове поняття – це сукупність взаємопов’язаних і розміщених у належному порядку елементів.
Кожній системі притаманні такі властивості: цілісність, упорядкованість, стійкість та загальна мета.
Кожна ланка як компонент системи може існувати тільки тому, що одержує що-небудь від інших, тобто знаходиться у взаємозв’язку від інших ланок. Таким чином, кожне розвинене суспільство являє собою соціальну систему.
Соціальна система– це складно організована впорядкована цілісність, що включає окремих індивідів та соціальні спільноти, які об’єднані системою різних зв’язків і взаємовідносин.
Фундаментом соціальної системи є економічна система.
В економічній літературі існують різні підходи до визначення економічної системи, але найзагальнішим є таке визначення економічної системи.
Економічна система – це сукупність взаємопов’язаних і впорядкованих елементів економіки, що утворюють певну економічну структуру суспільства, яка має загальну мету.
Будь-яка економічна система має відповідати на три запитання: Що? Як? Для кого?
Рис. 4.1. Найважливіші ознаки економічної системи
Важливою характеристикою економічної системи є визначення її структурних елементів.
Економічна система складається з трьох основних ланок:продуктивних сил, економічних відносин і механізму господарювання.
Рис. 4.2. Основні структурні елементи економічної системи
1. Продуктивні сили – це сукупність засобів виробництва, працівників з їхніми фізичними і розумовими здібностями, науки, технологій, інформації, методів організації та управління виробництвом, що забезпечують створення матеріальних і духовних благ, необхідних для задоволення потреб людей.
Продуктивні сили є найважливішим показником досягнутого рівня науково-технічного прогресу і продуктивності суспільної праці.
2. Економічні відносини – це відносини між людьми з приводу виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних та нематеріальних благ.
Система економічних відносин складається з: техніко-економічних, організаційно-економічних, соціально-економічних відносин.
Рис. 4.3. Система економічних відносин
Техніко-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу створення та використання ними засобів та предметів праці у процесі виробництва, за допомогою яких вони впливають на сили природи і виробляють необхідні життєві блага.
Організаційно-економічні відносини – це відносини між людьми з приводу застосування способів і методів організації та управління суспільним виробництвом.
Соціально-економічні відносини – насамперед це відносини власності в економічному значенні цього поняття, тобто це спосіб поєднання працівника із засобами виробництва.
3. Господарський механізм складається із сукупності форм і методів регулювання економічних процесів та суспільних дій господарюючих суб’єктів на основі використання економічних законів ринку та правових норм.
Економічна система має бути мобільною, комплексно і своєчасно реагувати на зміни навколишнього господарського середовища.
Суб'єкт, що виконує в системі різноманітні економічні функції, називається економічним суб’єктом.
До економічних суб’єктів належать діючі підприємства і фірми, держава, різні фонди, об’єднання, асоціації та інші структури.
Економічне середовище –це те середовище, де здійснюється діяльність економічних суб’єктів, яке характеризується специфічним якісним станом різноманітних економічних процесів, властивих національній економіці в певний період.
Взаємозв’язки, що виникають між економічними явищами, називаються економічним механізмом,який поряд з продуктивними силами та економічними відносинами становить основу економічної системи.
Центральне місце в економічній системі належить людині як основній продуктивній силі суспільства. Водночас їй доводиться мати справу з організацією виробництва.
З цим пов’язане таке поняття як технологічний спосіб виробництва – поєднання засобів праці з організацією виробництва.
Перехід від одного технологічного способу виробництва до іншого відбувається завдяки змінам у характері засобів праці, прогресу науки і техніки.
Розрізняють технологічні способи виробництва, які ґрунтуються:
• на ручній праці:початок XVI – кінець XVIII ст;
• на машинній праці:початок XIX ст., коли відбулася промислова революція, – до середини 50-х років XX ст.;
• на автоматизованій праці:розпочався наприкінці 50-х років XX ст. у зв’язку із початком науково-технічної революції.
З середини 70-х років ХХ ст. в розвинених країнах світу все більшу роль відіграє інформація. Вона веде до появи нового типу суспільства – інформаційного.
Інформаційне суспільство – найрозвиненіший етап розвитку людської цивілізації, що є результатом:
• інформаційно-комп’ютерної революції і ґрунтується на інформаційній технології;
• автоматизації усіх сфер і галузей економіки й управління;
• створення єдиної системи зв’язку, яка надає кожній людині необхідну інформацію та знання.