ІІ карбонізації від величини рН

12 оНЛ

+НЛ

8 8,5 9,0 9,5 10 рН

Теоретичну НЛ визначають, титруючи фільтрований сік І карбонізації по ф/ф та віднімаючи вміст солей кальцію, визначеного комплексометричним способом. Але так як титрування по ф/ф закінчується при рН 8,2, то в показник НЛ входить і буферна лужність (аміачна), яка не впливає на видалення солей кальцію. Тому більш правильно користуватися показником “ефективної лужності” (ЕЛ), яку визначають, титруючи сік до рН 9,2. Знаючи ЕЛ, можна визначити кількість соди, яку потрібно добавити в сік, якщо ЕЛ менше 0,005% СаО:

mNa₂COз = 18,9 (0,005 – ЕЛ), кг/м³

Величина ЕЛ, як і НЛ, залежить від складу сировини, умов проведення процесу дифузії та очищення. Різноманітні порушення технологічного режиму (перегрів соку на ДУ, інфікованість мікроорганізмами, підвищений вміст мезги, мала витрата вапна, надлишкова рециркуляція соку, неритмічність роботи заводу) зумовлюють до зниження ЕЛ соку. Тому доцільно визначати її у всіх соках, починаючи з дифсоку, тому що ЕЛ має бути постійною.

В соку ІІ сатурації частина карбонату кальцію не випадає в осад, а залишається в розчині в пересиченому стані і може сягати 60-70% до загального вмісту в насиченому стані. Утворення пересиченого розчину зв’язано з дією ВМС (пектин, білок, декстрин), які затримують утворення та ріст СаСОз. З підвищенням температури, збільшенням вміст СаСОз та перемішуванні вплив захисної дії колоїдів зменшується.

4.10.2. Ефективність застосування додаткових реагентів для підвищення лужності продуктів та зниження вмісту залишкових солей кальцію. Для зниження вмісту солей кальцію на ІІ сатурації в сік добавляють соду, що в ряді випадків не тільки не зменшує “загорання” ВУ, а навпаки, збільшує. Це зв’язано з тим, що солі кальцію за добавленням соди видаляються нерівномірно в залежності від концентрації вільних іонів Са²⁺ та СОз^2-. Видалення солей кальцію можна вважати безпечним, якщо відношення концентрації іонів Са²⁺ до СОз^2- буде близьким до одиниці. Якщо воно буде порушено в сторону збільшення вмісту СОз^2-, то на ВУ можливо випадання ще більшої кількості осаду в порівнянні з тим, що було без оброблення соку. Пояснюється це присутністю в соку значної кількості таких солей кальцію, як комплексні з’єднання з амінокислотами, які при згущенні випадають в осад.

Крім соди добавляють і тринатрійфосфат, який утворює з кальцієм малорозчинний трикальційфосфат. Останній випадає в осад значно повніше і скоріше, крім цього він не утворює на поверхні нагріву накипу. Нормативна витрата соди складає 5 кг на 100 т буряків, тринатрійфосфату – 10 кг. Соду бажано добавляти в контрольний ящик І сатурації, або навіть на ПВ, тому що при внесенні в контрольний ящик ІІ сатурації на ряді заводів спостерігається деяке зниження рН соків та сиропу. Тринатрійфосфат добавляється в сік ІІ сатурації.

Але потрібно пам’ятати, що вказані реагенти – сильні мелясоутворювачі: одна маса лужної добавки переводить в мелясу приблизно 5,5 одиниць цукрози, тобто на 1 т соди додатково в мелясу перейде 5 т цукру.

Вважається, що при переробленні буряків доброї якості вміст солей кальцію в очищеному соку складає 0,02 – 0,04 % СаО на 100 г СР соку, а соку середньої якості – 0,04 – 0,07%. На наших заводах ця величина часто набагато вища - від 0,1 до 0,5 %, що зв’язано з переробленням буряків погіршеної якості та проведенням технологічних процесів в неоптимальному режимі.

К.Вуков запропонував визначати коефіцієнт правильності очищення соку (Кс)