Загальні положення про очищення дифузійного соку

 

Однією з найскладніших ланок процесу одержання цукру з буряків є вапняно-вуглекислотне очищення дифузійного соку, від ефективності проведення якого в значній мірі залежить вихід і якість цукру. В останні роки виконані дослідження по видаленню окремих груп нецукрів, що дозволило встановити ряд моментів, які відіграють важливу роль в проведенні вапняно-вуглекислого очищення. Адже відомо, що підвищення чистоти очищеного соку на 1 % зумовлює до збільшення виходу цукру приблизно на 0,3 % до маси буряків.

Очищення дифузійного соку потрібно розглядати у тісному взаємозв’язку із вибором та роботою обладнання для видалення фільтраційного осаду, тому що саме воно визначає вимоги до фізико-хімічних параметрів (властивостей) осаду та технологічних особливостей отримання такого осаду. Ґрунтуючись на останніх досягненнях в галузі технології вапняно-вуглекислого очищення, є можливість значно підвищити ефективність цього процесу та знизити витрату вапна на очищення. В цілому таке очищення повинно вирішити наступні задачі:

· максимально осадити ВМС;

· шляхом осадження максимально видалити аніони кислот, які з іонами кальцію утворюють малорозчинні солі кальцію, що зумовлюють до збільшення величини “натуральної лужності” на ІІ сатурації та зменшення вмісту залишкових солей кальцію в очищеному соку;

· максимально розкласти РР та аміди для отримання термостійкого соку;

· ефективно використати адсорбційну здатність частинок карбонату кальцію в умовах І та ІІ сатурації;

· по можливості сприяти мінімальному термічному розкладу цукрози;

· отримати сатураційні осади з добрими фільтраційно-седиментаційними властивостями .

Але максимальне однозначне вирішення цих задач неможливе ні теоретично, ні практично, тому що вони настільки взаємозв’язані, що покращення одних показників обов’язково зумовлює до погіршення інших. Тому єдиного оптимального способу (схеми) очищення дифузійного соку до сьогоднішнього дня не розроблено.

Видалення окремих груп нецукрів в процесі вапняно-вуглекислого очищення дифузійного соку залежить, з одного боку, від їх фізико-хімічних властивостей, а з іншого – від умов проведення такого очищення. Саме цим і пояснюється наявність в схемі вапняно-вуглекислотного очищення таких складових елементів як попередня і основна дефекації, І та ІІ сатурації. Підвищуючи ефективність кожного з них, можна досягнути підвищення ефективності і всієї схеми очищення. В такому разі кожна із стадій очищення повинна бути направлена на вирішення трьох основних задач:

ü максимальне видалення нецукрів;

ü отримання очищеного соку мінімальної забарвленості;

ü отримання осаду з добрими фільтраційними властивостями.

Саме з цих позицій і необхідно шукати можливості і шляхи підвищення ефективності кожної ланки, оскільки багатоступеневе вапняно-вуглекислотне очищення дифузійного соку слід розглядати як єдиний технологічний процес з розподіленими функціями на кожному етапі із врахуванням вимог наступного.

Головними елементами вапняно-карбонатного очищення дифузійного соку та завдання, які вони вирішують, є наступні:

Етапи Мета
Попереднє вапнування (кальціювання, попередня дефекація) Основне вапнування (дефекація) переведення в нерозчинний стан максимально можливої кількості нецукрів та створення оса- ду, стійкого до пептизації в умовах високих температур та лужності отримання термостійкого соку, властивості якого мало б змінювалися на ВУ
І карбонізація (сатурація) відділення осаду від соку (фільтрація) ІІ вапнування ІІ карбонізація відділення осаду (фільтрація) сульфітація отримання осаду СаСОз для максимально можливого видалення шляхом адсорбції роз- чинених нецукрів та створення умов для відділення утвореного осаду від соку видалення осаду з метою недопущення пере- ходу нецукрів в сік на подальших етапах завершення процесів, розпочатих на етапі основного вапнування максимально можливе видалення розчинних солей кальцію та додаткове очищення шляхом адсорбції в противному разі – перехід їх в розчин під час сульфітації блокування можливості наростання забарвле- ності під час згущення соку на ВУ, зниження в’язкості сиропу