Цензура видавничої справи як чинник заборони українства

Видавничий рух в умовах дії Валуєвського циркуляру та Емського указу

60-ті роки. Найпомітнішою в цей період була діяльність видавництва П. Куліша в Петербурзі., заснованого ще 1857 року. З 1860 року тут розпочинаються регулярні випуски «Сільської бібліотеки» (вийшло 39 книжок-метеликів з кращими творами українських письменників). В цьому ж видавництві побачили світ «Граматика» П. Куліша, шість томів «Сочинений и писем Гоголя», альманах «Хата», журнал «Основа». Видавництво змушене було припинити свою діяльність наприкінці 60-х років.

В цілому ж, за даними покажчика національної бібліографії «Україномовна книга, 1798—1916» протягом цього десятиріччя побачило світ 178 назв книг, значне їх число — до виходу Валуєвського циркуляру.

70-ті роки. Початок 70-х років вважається коротким перепочинком в історії існування української видавничої справи, коли стала можливою на короткий час діяльність Південно-Західного відділу Російського Географічного Товариства з широкою видавничою програмою та поява кількох нових українських видавництв. Більшість же з 233 назв україномовних видань, що з’явилися за це десятиліття, друкувалися поза межами Російської імперії — у Львові («Галицько-Руська матиця», Товариство імені Т. Шевченка), Чернівцях, Відні (видавництво С. Подолинського), Женеві (видавництво М. Драгоманова).

80-ті роки. Цей період для українського друкованого слова був вимушеним антрактом. З метою компрометації української літератури та її кращих представників цензура свідомо пропускає лише примітивний непотріб типу водевілів та пісеньок, де висміюється українство, мова його народу.

90-ті роки. Видавництво Б. Грінченка. Створене 1894 року в Чернігові, ставило ціллю видання науково-популярної і художньої літератури для народу кращих українських авторів — Т. Шевченка, П. Грабовського, Ю. Федьковича. Всього вийшло 50 назв.

Видавництво «Вік». Засновують 1896 року в Києві О. Лотоцький, С. Єфремов, В. Доманицький, Ф. Матушевський, В. Дурдуківський. За перші десять років діяльності видано понад 80 назв книг загальним накладом 325 тисяч примірників. Спеціалізувалося на виданні творів українських класиків.

До кримінальної відповідальності притягувалися ті, хто мав причетність до видання книги, брошури чи друкованого органу. Така доля спіткала редакторів М.Рукосуєва (за «Календар на 1910 рік»), А. Ямпольську (за «Народний календар на 1910 рік»), Л. Старицьку-Черняхівську (за окремі публікації в журналі «Світло»), Л. Шерстюк (за брошуру «Про навчання дітей рідній історії). І перелік цей можна продовжувати.

Поліційно-репресивна машина працювала безвідмовно: щойно віддруковані наклади книг конфісковували ся блискавично. Ось характерний приклад. Наступного дня після прийняття рішення про знищення брошури М. Грушевського «Про українську мову і українську школу» управління Київського поліцмейстера у своєму донесенні Центральному цензурному комітетові повідомляло, що названа брошура «конфіскована повністю, в кількості 3700 примірників. З них: 3230 — в друкарні, 470 — у магазині «Літературно-наукового вісника».

Серед найпоширеніших форм цензурних репресій проти українського друку цього періоду можна виділити такі:

· конфіскація окремих чисел періодичних органів або цілих накладів видань;

· відмова в реєстрації видавництва з надуманих причин неблагонадійності його програмних цілей;

· вилучення в тексті набраного журналу чи книги речень, а то й цілих абзаців, які чомусь не подобалися цензорові;

· заборона друкування у збірниках чи журналах, що виходили в Україні, публікацій авторитетних українських авторів, які, одначе, в перекладі російською мовою безперешкодно вміщувалися в російськомовних виданнях.

Свавілля цензурного комітету і його підрозділів на місцях чинилося на загальному фоні наростаючої боротьби з українським адміністративними, судовими, поліційними заходами. Для здійснення широко залучалися чиновники земств, шкільної, лікарської, поштової і навіть церковної адміністрацій.

Запитання і завдання для самоконтролю

1. Як ви розумієте поняття цензура в широкому і вузькому значенні цього слова?

2. З чого почалася цензура діяльності українських друкарень царським урядом?

3. Назвіть вищу цензурну інстанцію Росії початку ХІХ століття.

4. У чому полягала специфіка застосування цензурного законодавства Росії до українського друку?

5. Які причини появи Валуєвського цензурного циркуляру?

6. Чим відрізнявся Емський цензурний указ від Валуєвського циркуляру?

7. Що вам відомо про спроби відміни цензури українського друку після революції 1905 року?

8. Як вплинув на розвиток української видавничої справи вихід царського маніфесту від 17 жовтня 1905 року?

9. Аргументуйте тезу: «Цензура видавничої справи стала чинником заборони в Російській імперії українства».

10. Назвіть найпоширеніші форми цензурних репресій проти українських видавців і авторів.