НАВЧАННЯ ЛЕКСИКИ

Адміністративно-правові відносини – результат впливу адміністративно правових норм на поведінку суб'єктів сфери державного управління, внаслідок якого між ними виникають сталі правові зв'язки державно - владного характеру.

Поняття, особливості і види адміністративно-правових відносин.

Для адміністративно-правових відносин характерними є наступні особливості:

ü однією стороною даних відносин завжди є відповідний орган виконавчої влади або його посадова особа, наділена управлінськими повноваженнями;

ü одна зі сторін адміністративно-правових відносин приймає рішення (видає розпорядження) й може застосувати примус у відношенні іншої, оскільки наділена відповідними державно-владними повноваженнями;

ü багато органів виконавчої влади та їх посадові особи мають право видання нормативних актів, діючи за дорученням держави;

ü адміністративно-правові відносини можуть виникати з ініціативи будь - якої зі сторін, але згода (бажання) другої сторони не є обов'язковою;

ü суперечки, що можуть виникати між учасниками адміністративно-правових відносин, в більшості випадків вирішуються в адміністративному (несудовому) порядку - шляхом прямого юридично - владного розпорядження уповноваженого на те органу виконавчої влади;

ü у випадку порушення однією зі сторін нормативних вимог вона несе відповідальність перед державою в особі її органів.

Елементами адміністративно-правових відносин є суб'єкти (учасники), об'єкти (те, з приводу чого виникли відносини), зміст (сукупність прав та обов'язків учасників) і юридичні факти.

Суб'єкт адміністративно-правових відносин - той, хто наділений державно-владними повноваженнями й на кого адміністративно-правовими нормами покладені певні обов'язки по здійсненню управлінських функцій.

Суб'єкти адміністративно-правових відносин:

ü державні органи та їх структурні підрозділи;

ü підприємства, установи, організації;

ü громадські (недержавні) об'єднання;

ü службовці державних органів та організацій, громадських об'єднань;

ü представники громадських формувань, наділені адміністративними правами й обов'язками;

ü громадяни України;

ü іноземні громадяни та особи без громадянства.

Об'єктом адміністративно-правових відносин є те, відносно чого вони виникають, розвиваються і припиняються. Передусім, це суспільні відносини, що уособлюють в собі характер діяльності окремих суб'єктів права (їх дій чи бездіяльності), юридичні наслідки їх поведінки, певні правові інтереси, у т. ч. майнового чи немайнового характеру та ін. Торкаючись останнього, слід вказати на можливість врахування й такого додаткового елементу, як предмет правовідносин, якими можуть бути окремі речі, предмети, майно тощо.

Зміст адміністративно-правових відносин зумовлює сукупність прав та обов'язків учасників цих відносин, їх правові інтереси, характер їхніх взаємостосунків, предмет та мета таких відносин та ін.

Такий зміст насамперед визначає опосередкована адміністративно-правовими нормами поведінка учасників управлінських стосунків, яка узгоджується з мотивами та інтересами сторін, з характером їхніх взаємних відносин, що узагальнюються правовим статусом відносно об'єкта того чи іншого правовідношення.

Загальним об'єктом регулювання адміністративно-правових норм є суспільні відносини, що виникають в процесі здійснення виконавчої влади, а безпосереднім об'єктом - поведінка суб'єктів.

Юридичною основою адміністративно-правових відносин служать адміністративно-правові норми - як матеріальні, так і процесуальні. Ці норми опосередковують зміст адміністративно-правових відносин, визначають права, обов'язки, а також поведінку учасників таких відносин, впливають на їх характер і мету.

Юридичні факти - це певні дії, події, які служать фактичною підставою для виникнення, зміни та припинення адміністративно-правових відносин.

Дії - це результат активного волевиявлення людей. Дії бувають правомірними та неправомірними.

Правомірні дії - у формі юридичних вчинків - це такі юридичні факти, що відповідають вимогам адміністративно-правових норм.

Неправомірні дії - передусім правопорушення - не відповідають вимогам адміністративно-правових норм, порушують їх. Слід зважати, що юридичним фактом, який спонукає виникненню адміністративно-правових відносин, може бути і протиправна бездіяльність. Правовідносини, викликані протиправними вчинками, називають деліктними.

Події - це явища, незалежні від волі людей, які маючи, юридичне значення (наприклад, стихійне лихо, народження людини, досягнення певного віку, смерть людини тощо).

Існує декілька критеріїв класифікації адміністративних правовідносин.

1. Залежно від адміністративне - правового статусу суб’єктів , що беруть участь у правовідносинах існують наступні види адміністративно-правових відносин:

ü між підпорядкованими суб'єктами виконавчої влади, що перебувають на різному організаційно-правовому рівні (вищестоящі і органи нижчого підпорядкування);

ü між непідпорядкованими суб'єктами виконавчої влади, що знаходяться на однаковому організаційно-правовому рівні (два міністерства, адміністрації двох областей);

ü між суб'єктами виконавчої влади й державними об'єднаннями, підприємствами та установами, які знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні;

ü між суб'єктами виконавчої влади й державними об'єднаннями, підприємствами та установами, які не знаходяться в їхньому організаційному підпорядкуванні (фінансовий контроль, адміністративний нагляд);

ü між суб'єктами виконавчої влади і виконавчих органів системи місцевого самоврядування;

ü між суб'єктами виконавчої влади та недержавними господарськими й соціально-культурними об'єднаннями, установами (комерційні структури);

ü між суб'єктами виконавчої влади і громадськими об'єднаннями;

ü між суб'єктами виконавчої влади і громадянами.

2. Залежно від виконуваних функцій вони поділяються на:

ü регулятивні

До регулятивних належать ті, що пов'язані з реалізацією позитивних завдань державного управління. Це організація роботи апарату управління, керівництво нижчими структурами, задоволення запитів громадян тощо.

ü правоохоронні

Правоохоронні відносини виникають між правопорушником і правозастосовчим органом (його посадовою особою). До них належать відносини, які є зв'язками з приводу відповідальності за адміністративні провини.

3. У залежності від конкретних цілей виникнення суспільних відносин виділяють:

ü внутрішні - відносини, пов'язані з формуванням управлінських структур, визначенням основ взаємодії між ними і їхніми підрозділами, з розподілом прав і обов'язків, прав і відповідальності між працівниками апарата органа управління. Сторони в цих відносинах – супідрядні виконавчі органи, їхні структурні підрозділи, посадові особи;

ü зовнішні - відносини, пов'язані з безпосереднім впливом на об'єкти, що не входять у систему виконавчої влади (наприклад, на громадян, громадські об'єднання, комерційні структури).

4. За характером юридичних фактів адміністративно-правові відносини поділяються на:

• спричинені правомірними діями;

• спричинені неправомірними діями.

5. Залежно від галузевої належності розрізняють наступні види адміністративно-правових відносин:

ü матеріально - суспільні відносини в сфері управління, що регулюються матеріальними нормами адміністративного права;

ü процесуальні відносини, що складаються в сфері управління в зв'язку з вирішенням індивідуальних конкретних справ, які регулюються адміністративно-процесуальними нормами.

1.Лексичні навички. Активний , пасивний і потенціальний словниковий запас.

1.Етапи формування репродуктивних лексичних навичок.

2.Етапи формування рецептивних лексичних навичок.

1.Лексичні навички. Активний, пасивний і потенціальний словник

Знання іноземної мови асоціюється із знанням слів.У середній загальноосвітній школі вивченню підлягає певний мінімум слів – лексичний мінімум, який відповідає цілям і змісту навчання іноземних мов у даному типі навчального закладу. У шкільному лексичному мінімумі розрізняють активний і пасивний мінімум.

Активний лексичний мінімум – це той лексичний матеріал, яким учні повинні користуватися для вираження своїх думок в усній та письмовій формі.

Пасивний лексичний мінімум - це та лексика, яку учні мають лише розуміти при сприйманні чужих думок в усній формі (при аудіюванні) та письмовій формі (при читанні).

Одиницею навчання лексичного матеріалу є лексична одиниця (ЛО), яка може бути не лише словом, але й сталим словосполученням і реченням-кліше.

Основними критеріями відбору лексичних мінімумів є такі: сполучуваність, тобто здатність ЛО поєднуватися з іншими одиницями у мовленні; семантична цінність; стилістична необмеженість; частотність; багатозначність; словотворча та стройова здатність.

Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника. Потенціальний словник складають ті незнайомі слова, про значення яких читач/ слухач може здогадатися, зустрівшись з ними при читанні/аудіюванні. До потенціального словника відносяться: 1)інтернаціональні слова, подібні за звучанням/написанням та за значенням до рідної мови; 2)похідні та складні слова, які складаються з відомих учням компонентів; 3)конвертовані слова; 4)нові значення відомих багатозначних слів; 5)слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом.

Метою навчання лексичного матеріалу є формування лексичних навичок. Репродуктивні лексичні навички - навички правильного вживання ЛО активного мінімуму в говорінні та письмі згідно з ситуацією спілкування і метою комунікації. Рецептивні лексичні навички – навички розпізнавання і розуміння ЛО активного і пасивного мінімумів при читанні і аудіюванні.Важлим є також формування навички обгрунтованї здогадки про значення ЛО , що відносяться до потенціального словника при читанні й аудіюванні та навички користування різними видами словників.