С20-, С25-,С30-Терпени і терпероїди – компоненти смол

Використання ефірних олій

Здавна ефірні олії використовуються як запашні речовини в парфумерній промисловості для виготовлення духів, одеколонів, дезодорантів та інших косметичних засобів, а також у миловарній промисловості.

Широко застосовуються ефірні олії в харчовій і кондитерській промисловості як прянощі й ароматичні речовини, при виготовленні безалкогольних напоїв, у тютюновій промисловості.

Відома різнобічна дія ефірних олій та їх окремих компонентів на людський організм. Вони проявляють антисептичну і спазмолітичну дію, підвищують секрецію шлунково-кишкового тракту та бронхів, збуджують дихання, знімають біль у м'язах і суглобах. Це визначило їх використання в медицині (ефірні олії евкаліпта, хвойних, селери, кмину, анісу, коріандру, фенхелю, м'яти та ін.).

Серед ефірних олій особливе місце займає скипидар, який використовують у медицині та у ряді галузей хімічної промисловості, у якості сировини для синтезів і в якості розчинника (камфора).

Смоли – це тверді виділення рослин. Вони розм'якшуються при нагріванні, а в повітрі легко окислюються і стають твердими і міцними (бурштин). Смоли у складі бальзамів виділяються при пораненні рослин. Бальзами – це напіврідкі речовини, що складаються із суміші ефірних олій і смол. Прикладом їх може бути живиця хвойних дерев, що на 1/3 складається з ефірної олії скипидару та на 2/3 – зі смоли – каніфолі.

Каніфоль використовується при паянні, виготовленні клею, а також у якості додатку для збільшення тертя.

Живиця та її компоненти відомі і використовуються в наших широтах. У тропіках же одержують і використовують інші бальзами та смоли. Із тропічних рослин одержують смоли дамара, каурі, копал, елемі тощо.

Смоли та бальзами часто мають своєрідний запах, вони з давніх часів використовувалися людиною як ароматичні речовини.

У рослинах смоли часто знаходяться в суміші з дубильними речовинами, камедями, стероїдами, каучуком та ін. Звичайно вони накопичуються в спеціальних вмістищах, частіше в смоляних ходах. Смоли нерозчинні у воді, але розчиняються в органічних розчинниках.

До складу смол входять С₂₀-, С₂₅- і С₃₀-вуглеводні (резени), ациклічні та циклічні смоляні (резинові) кислоти і смоляні спирти (резеноли). Смоли рослин відрізняються за складом. Так, резени складають велику частину деяких смол: до 70 % у бурштині, до 95 % у смолах деяких видів молочаю. Резени дуже стійкі і витримують дію кислот та лугів. Особливо поширені в смолах С₃₀-циклічні смоляні кислоти. Вони складають основну масу каніфолі. Серед смоляних кислот найбільш відома абієтинова кислота. У свіжій живиці її мало. Однак після відгонки скипидару при підвищеній температурі вміст її в каніфолі значно зростає. Очевидно, абієтинова кислота утворюється в процесі обробки з її лабільних попередників. Вона широко застосовується у виробництві лаків, пластмас, мила. Із смоляних спиртів у смолах часто зустрічається циклічний спирт кафестрол.

Про функції смол у рослинах відомо дуже мало. Можна припустити, що вони відіграють захисну роль, затягуючи рани та перешкоджають поїданню рослин шкідниками і тваринами.

До речовин С₂₀-терпеноїдної природи відносять фітогормони гібереліни, а до С₃₀– стероїди – жироподібні речовини, які вивчають у відповідному розділі.