Контракт – особлива форма трудового договору.

Ст. 21 визначає контрактяк особливу форму трудового договору. З огляду на ст.24 це заходить у суперечність, так як у ній зазначено, що трудовий договір існує лише у двох формах – письмова та усна. Отже контракт – це вид трудового договору, а не форма.

Отже, контракт є, насамперед, різновидом трудового договору між працівником і роботодавцем, за яким працівник зобов’язаний виконувати роботу та певною спеціальністю, кваліфікацією або на певній посаді з підпорядкуванням внутрішнього трудового розпорядку, а роботодавець зобов’язаний сплачувати працівникові заробітну плату й забезпечувати умови праці, передбачені законодавством про працю, колективним договором та угодою сторін.

Механізм застосування контрактної форми викладено у Положенні про порядок укладання контракту при прийнятті (найманні) на роботу працівників, затверджених ПКМУ від 19.03.94р. №170 “Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору”. Прийняття (наймання) на роботу працівників шляхом укладання з ними контракту власником або уповноваженим ним органом, громадянином (роботодавцем) може здійснюватись у випадках, прямо передбачених чинним законодавством. Такими нормативними актами є Закон України “Про підприємство” ст.9, “Про підприємства в Україні” ст.16, “Про освіту” ст.15, 49, “Про товарну біржу” ст. 12, “Про адвокатуру” ст.8, “Про селянське (фермерське) господарство” ст.23, Указ Президента України “Про заходи щодо підвищення рівня роботи органів державної виконавчої влади” ст.1 тощо.

Контрактна форма застосовується лише щодо працівників, які працюють або працевлаштовуються за трудовим договором, укладеним на визначений строк чи на час виконання певної роботи. Не можна укладати контракт з працівниками, якщо їх робота має безстроковий характер. На відміну від наших законодавців росіяни вирішили проблему контрактів у трудовому правовідношенні значно простіше. Згідно ст. 15 трудового кодексу РФ контракт трактується як синонім слів “трудовий договір”, а вже у новому ТК РФ взагалі не міститься такий термін як контракт.

Сама ідея відповідальності за доручену справу була покладена в основу контракту, але реалізована вона була не зовсім вдало лише тому, що не було вироблено належного механізму застосування контрактної системи найму на роботу.

Відповідно до ст. 21 КзПП контракт практично нічим не відрізняється від звичайного письмового трудового договору. Чому? А тому, що і у звичайному письмовому трудовому договорі можна закласти факультативні умови договору, що і в контракті. З огляду на ст. 21 КзПП у контракті сторони можуть передбачати умови відповідно сторін, в т.ч. і матеріальні. Але ст. 9 КзПП встановлює, що більш жорсткі умови відповідальності не можуть бути встановлені в контракті, ніж передбачається Кодексом Закону про працю.

Умови контракту не можуть погіршувати становище працівника, порівняно з умовами, що передбачені законодавством. Він оформляється у 2-х екземплярах, мають однакову юридичну силу і зберігаються у сторін. Набирає чинності з моменту його підписання або з дати визначеної сторін у контракті і може бути змінений лише угодою сторін у письмовій формі. Контракт є підставою для видання наказу (розпорядження) про прийняття на роботу.

У разі розірвання контракту з ініціативи роботодавця з підстав, встановлених у контракті, але не передбачених чинним законодавством, звільнення проводиться за п.8 ст. 36 (підстави передбачені контрактом). Якщо сторонами не виконуються або неналежно виконуються зобов’язання, передбачені в контракті, то його може бути достроково розірвано з попередженням відповідної сторони за 2 тижні.

За 2 місяці до закінчення строку чинності контракту за угодою сторін його може бути продовжено або укладено на новий строк.