Типологія соціальних відхилень та форми девіантної поведінки

Соціологія соціальних відхилень

Глава 8

форм поведінки індивідів (або діяльності соціальних груп), які не узгоджуються з існуючою нормативною системою.

Поведінка людей, що відхиляється, по-перше, існує тому, що нова соціальна система виникає не на порожньому місці, а виростає з ряду елементів попередньої, зруйнованої системи.

По-друге, процес розвитку самої нової соціальної системи звичайно нерівномірний, що породжує диспропорції у спів­відношенні деяких її елементів та призводить до відставання деяких з них та до тих чи інших дефектів функціонування.

По-третє, може спостерігатися неповна адаптація системи, що розвивається, до зовнішніх і внутрішніх умов її існування.

Інакше кажучи, соціальний, культурний, технічний розви­ток може часом не поспівати за суспільними, духовними або економічними потребами, що нещодавно виникли.

Все це у сукупності й слугує конкретним джерелом різних негативних явищ.

Отже, основною причиною соціальних відхилень є супе­речність між вимогами нормативної системи та інтересами діючих суб'єктів. А ця суперечність у своїй основі має соці­альний характер.

Класифікація типів девіантної поведінки пов'язана з труд­нощами, оскільки будь-яку поведінку такого роду (здійснен­ня аборту, пристрасть до спиртних напоїв або вживання сви­нини тощо) можна вважати як девіантною, так і недевіан-тною, — все визначається стандартами, на основі яких вона оцінюється.

Будь-яка типологія має у своїй основі об'єктивні власти­вості явищ, які вивчаються, і разом з тим будується з ураху­ванням цілей і завдань наукового дослідження або практич­ної діяльності.

Соціальні відхилення можуть бути класифіковані кілько­ма способами. Найважливішим є розподіл відхилень за різни­ми видами залежно від типу норми, що порушується (право, мо­раль, правила спілкування та ін.). При цьому негативні відхи-

лення поділяють на злочини, інші правопорушення (адмініс­тративні, цивільні, трудові, фінансові та ін.), аморальні вчин­ки і т. ін.

Практичне значення даної класифікації пов'язано з тим, що від неї залежить різниця санкцій, які застосовуються, а та­кож процедур вияву та покарання винних.

За характером норм, що порушуються, можна також виділи­ти відхилення у національному та міжнародному масштабах.

Йдеться про нормативні засади поділу: чимало видів пове­дінки являють собою порушення норм права, моралі, звича­їв, які існують у даній країні; деякі види пов'язані з порушен­ням загальновживаних норм і принципів міжнародного пра­ва і моралі (агресивні війни, расова дискримінація, геноцид, міжнародний тероризм та ін.).

Можлива класифікація залежно від прийняття чи запере­чення людиною цілей суспільства та соціальна схвалених засобів їх досягнення (як це робить Р. Мертон). Відповідно до цієї класифікації можна виділити: інновацію, ритуалізм, ретри-тизм, бунт.

Класифікація соціальних відхилень можлива і залежно від елементів внутрішньої структури. Якщо додержуватися ха­рактеристики девіантної поведінки за допомогою чотирьох елементів, що їх використовують у юриспруденції (суб'єкт, об'єкт, об'єктивна та суб'єктивна сторони), то до головних ти­пів соціальних відхилень слід віднести такі:

за суб'єктом поведінки виділяють поведінку індивідуума, що відхиляється від норми:

— громадян, посадових осіб;

— діяльність трудових колективів та їх органів;

— діяльність неформальних соціальних груп;

за об'єктом девіантна поведінка може бути, по-перше, від­несена до різних сфер суспільного життя; по-друге, розгляну­та під кутом зору різної соціальної спрямованості (проти ін­тересів особистості, соціальної групи чи суспільства взагалі); по-третє, можуть бути виявлені конкретні цінності та інтере­си правопорушень або аморальних вчинків ( життя, здоров'я особистості, майно та ін.);

за об'єктивною стороною виділяють соціальні відхилення, які виникають внаслідок діяльності або бездіяльності; спри-