Надзвичайна екологічна ситуація – нестійкий, перехідний стан, який виникає внаслідок змін лімітуючи факторів (фактори, що визначають нормальний стан будь-якої системи).

Екологічна катастрофа – нерівномірне, нестаціонарне перетворення навколишнього середовища, наслідком якого є втрата стійкості (втрата рівноваги) у результаті зміни власних параметрів і/чи швидкої зміни зовнішніх змін. Катастрофа переводить навколишнє середовище в область рівноваги з меншими, у порівнянні з вихідним рівнем складності, енергетичним і екологічним потенціалом. Катастрофа інколи виникає на основі прямого чи непрямого антропогенного впливу, а також несприятливого і небезпечного природного явища. Екологічні катастрофи характеризуються , як і інші катастрофи, значними наслідками, кількість людських жертв перевищує 20 чол. Пригадайте, Чорнобильську екологічну катастрофу, збитки від якої і досі не вичерпані. Причинами екокатастроф можуть бути як природні так і антропогенні процеси.

Назвіть відомі вам екологічні катастрофи природного та антропогенного походження?

Катастрофа загалом – стрибкоподібна структурна зміна в системі, яка призводить до суттєвого порушення її функцій навіть до повної руйнації, катастрофа змінює систему таким чином, що зникає «пам'ять» її минулого стану.

Екологічна криза, термін подібний до екокатастрофи, але криза – це несприятливий стан взаємовідносин між суспільством і природою, який виникає внаслідок невідповідності розвитку продуктивних сил ресурсно-екологічним можливостям біосфери.Звичайна форма розвитку системи, із будь-якої кризи є вихід, система зберігає «пам'ять минулого стану» і можливість відновлення, часткового чи повного.

Екологічні кризи можна типізувати за походженням на природні та антропогенні.

Природні – виникають внаслідок дії зовнішніх чинників по відношенню до географічної оболонки (екзогенних, космічних та ендогенних процесів). Так відомі палеоекологічні кризи: крейдовий період мезозойської ери, коли вимерли одразу багато груп організмів. Ймовірною причиною кризи називають – різку зміну екологічного стану на планеті внаслідок падіння на Землю кількох небесних тіл. У плейстоцені екологічною кризою було велике материкове зледеніння, коли 1/3 суходолу була покрита льодовиком, внаслідок зменшення надходження сонячної радіації до земної поверхні.

Антропогенні екологічні кризи – пов’язані із діяльністю людини. Антропогенні кризи поділяють на:

- компонентні (видові) – проявляються у зникненні видів організмів внаслідок прямої чи опосередкованої дії людини. Прямий вплив: полювання чи боротьба із видом. Опосередкований – знищення виду через вплив на умови його існування.

- репрезентативні (локальні) кризи, що пов’язані із руйнуванням цілих екосистем, які поновлюються набагато складніше ніж окремі види. Частіше такі кризи спричинені освоєнням природи – створення урбо- та агро-систем, осушення боліт та ін. Замість природних геосистем створюються культурні ландшафти, які вже інакше функціонують ніж природні. Репрезентативність міститься у назві кризи – майже завжди при знищенні певного ландшафту десь в іншому місці лишається подібне утворення, що репрезентує даний ландшафт, тобто ця криза характеризує певну територію.

- тотальні кризи, виникають у випадку руйнування переважної більшості екосистем високого ієрархічного рівня. За наших часів це загроза винищення лісів тропічного та екваторіального поясів. В помірному поясі – це майже повне зникнення цілинних степів через тотальне їх розорювання (в Україні до 90% площі степів). Тотальність таких криз полягає в тому, що вони спричиняють загальне погіршення стану географічної оболонки.

- глобальна екологічна криза – це такий характер саморозвитку географічної оболонки, коли з кожним наступним кроком її зміни стають все відчутнішими.

Таким чином, поняття екологічної небезпеки тісно пов'язане із поняттями екологічної надзвичайної ситуації, екологічної катастрофи та кризи. Крім того екологічна безпека може бути забезпечена лише у випадку досягнення сталого розвитку планети.

 

2. Глобальні екологічні проблеми крізь призму екологічної небезпеки. Екологічні стратегії людства.

Таким чином, ми з’ясували, що зараз людство спричинило такий стан географічної оболонки, який називається глобальною екологічною кризою. Але саме поняття криза – антропоцентричне, насамперед через те, що вона є результатом певної нецілеспрямованої людської діяльності, яка за своїми обсягами стала порівнюваною з природними явищами та процесами. Крім того, це поняття визначає відносини з людиною. Стосовно природи – це її прискорений розвиток, що намагається протиставити людській діяльності власну перебудову та утворення нових складових замість тих, які вже знищенні. Знищення диких рослин і тварин, що відбувається протягом історії людства тепер супроводжується виникненням і масовим розселенням організмів-синантропів (супровідних людському існуванню – патогенні віруси, бактерії, гриби, деякі вищі рослини й тварини).

Близько 100 років тому виникла «іспанка» - вірусний грип, нині людству загрожує глобальна епідемія Сніду, який ще декілька десятиліть тому не був відомий. Ці всі кризи біосоціального походження. Подібно до вказаної постає близька проблема природних ландшафтів планети, що зникають так само безповоротно, як і живі організми, причому і те, й інше втрачається часто з однакових причин. Зміна природних ландшафтів штучними не завжди має негативний зміст, але вона потребує пильної уваги і глибокого наукового обґрунтування.

У розвинутих країнах уже відбуваються глибокі перебудови господарства, які мають характер коеволюції.

Зменшується натиск індустрії на природне середовище, частина важкої індустрії перетворюється на автоматизовані виробництва засобів забезпечення людських потреб. Бурхливо розвивається інформатика, що є чи не найменш «брудною» індустрією з відомих людству за всю історію цивілізації. Крім того, інформатика має велетенське значення для подальшого прогресу людства та коеволюції з природним середовищем.

Учені-експерти визначили, що через низьку інформованість, точніше через брак інформаційного забезпечення людство використовує лише 3% здобутих знань. Це дещо подібне до ККД потягу, а отже майже 97% винаходів, відкриттів, даних спостережень, результатів зондувань поверхні з космосу тощо, залишається поза увагою фахівців. Відбуваються докорінні зрушення на теренах використання комунікативних, енергетичних, речовинних та процесуальних феноменів. Оскільки нове природокористування визначає прогрес як у сфері духовній, так і матеріальній – у галузі інформатики конструювання, то його можна назвати нооосферним та інформаційно-конструктивним.

На сучасному етапі розвитку людства розвиток географічної оболонки характеризується декількома тенденціями негативних природних змін:

1. У світі не існує жодного регіону де б не відбувалися великі природні катастрофи. Особливо часто вони проявляються в Азії (39%), Південній та Північній Америці (26%), Європі (13%), Африці (13%);

2. Загальна кількість жертв від природних катастроф за 35 р. склала 4,4 млрд. чол.;

3. Чітко простежується зростання кількості природних катастроф із кількістю жертв та економічними збитками. Так, з 1990 – 1994 р.р. середньорічна кількість природних небезпек зросла майже в 3 рази в порівнянні з періодом 1965-1969р.р.;

4. Знижується захищеність людей та техносфери від природних небезпечних явищ: кількість жертв зросла за період 1962-1992 р.р. на 4,3% на рік, постраждалих – на 8,6%. За 35 років кількість постраждалих зросла у 6 раз;

5. Найбільш небезпечними природними катастрофами є посухи; за кількістю жертв та збитками найчастіше відбуваються повені, тропічні шторми, епідемії та землетруси.

6. Існує зв’язок між рівнем соціально-економічного розвитку та впливом природних катастроф: найбільший вплив катастрофи спричиняють у країнах з низьким економічним розвитком.

Ми назвали природні катастрофи, які характеризують природну небезпеку. Розглянемо глобальні екологічні проблеми крізь призму екологічної небезпеки, оскільки всі вони є проявом небезпеки.

Основними глобальними екологічними проблемами є:

І. Кліматичні. Зміни клімату

–глобальне потепління, підвищення рівня світового океану, загроза глобального зледеніння;

-зростання парникового ефекту – через збільшення концентрації парникових газів (діоксид вуглецю, водяна пара, вуглеводневі гази (метан), завдяки чому атмосфера нагрівається й повертає частину теплоти у вигляді зустрічного випромінення атмосфери до земної поверхні;

-зменшення вмісту озону в стратосфері та верхній частині тропосфери через: випалювання озону під час запуску ракет та польотів стратосферної авіації, оскільки озон – окисник і вступає в реакцію із залишками ракетного палива, через реакції озону з кількома забрудниками атмосферного повітря – фреонами, діоксидами азоту, також під час складних фотохімічних реакцій; Результати досліджень змін озонового шару показали, що: швидкість зменшення вмісту стратосферного озону у середніх широтах спадає, тому реальні його втрати нижчі ніж прогнозувалось, Антарктична озонова дірка навесні зберігається кожного року при зниженні загального вмісту озону на 40-55%, найбільше зниження характерне для осені 1998р.

-збільшення вмісту озону у приземному шарі атмосфери;

-ізоляція поверхні океанських вод від атмосфери внаслідок впливу нафти та ПАР, через що порушується їх взаємозв’язок: зменшується випаровування вологи, погіршується глобальний вологообіг і змінюється розподіл опадів, зменшується перенос тепла від океану до атмосфери; погіршується газообмін океанських вод з атмосферою; пригнічується біота океану;