Основні показники матеріального добробуту населення України в 2000 році

Показники диференціації та концентрації середньодушових сукупних доходів (витрат) населення України, IV квартал 2000 року

Коефіцієнт Джині може бути розрахований не тільки для розподілу доходів, а й щодо інших показників: розподілу майна, витрат, споживання, а також може бути використаний для міжрегіональних та міжнародних порівнянь. За значенням коефіцієнта Джині розрізняють економіки згідно з класифікацією, запропонованою для країн ОЕСР, так:

Але деякі країни мають і вище значення коефіцієнта Джині, наприклад для країни ПАР він наближається до 50 %, що свідчить про, мабуть, найбільше у світі розшарування населення за доходами в цій країні. За цією класифікацією Україну слід віднести до країн, де економіка з низьким ступенем нерівності — коефіцієнт Джині за даними табл.6.4 становить 24,7 %, що характерно для постсоціалістичних країн. Оскільки існує низький ступінь нерівності і низький рівень доходів населення України, то і структура попиту (споживчих витрат) не повинна мати різкої диференціації, що проаналізовано в підрозд. 6.5.1.

Система показників диференціації доходів населення дає змогу визначити привабливість країни як експортного ринку. Далі за даними вибіркових обстежень домогосподарств наведено основні показники матеріального добробуту населення України в 2000 році (табл. 6.5).

Таблиця 6.5

Джерела: Витрати і доходи домогосподарств України у 2000 році (за даними вибіркового обстеження умов життя домогосподарств України) // Статистичний збірник. –– К.: Держкомстат України, 2001. –– Ч. І; Статистичний щорічник України у 2000р. ––К.: Техніка, 2001.

До факторів доходу домогосподарств слід віднести:

1) рівень економічної активності населення, розраховуваний співвідношенням чисельності економічно активного населення у віці 15––70 років до загальної чисельності населення відповідної вікової групи, який у 2000 році становив в Україні 63,5 %;

2) рівень зайнятості, розраховуваний як відношення чисельності зайнятого населення у віці 15––70 років до загальної чисельності населення відповідної вікової групи, який у 2000 році становив в Україні 56,1 %;

3) рівень безробіття, розраховуваний як відношення чисельності безробітного населення у віці 15––70 років до чисельності економічно активного населення відповідної вікової групи, який у 2000 році становив в Україні 11,7 %;

4) випуск послуг, що їх надають підприємства домашніх господарств: а) ринкових послуг (транспорт, торгівля, ділові, побутові, медичні, освітні, юридичні тощо послуги); б) неринкових послуг (домашніх слуг, послуги з проживання у власному житлі і т. ін). Джерелами інформації для оцінювання вартості таких послуг є обстеження зайнятості (робочої сили); дані податкової адміністрації, спеціальні обстеження споживачів;

5) вартість товарів, отриманих з особистого підсобного господарства.

При аналізі рівнів та структури розподілу домогосподарств за доходами важливо враховувати вплив тіньової економіки в суспільстві.

Загальний дохід домогосподарств використовується у вигляді кінцевого споживання та у вигляді заощаджень, а заощадження тією чи іншою мірою виявляються в інвестиціях та здійсненні різних фінансових операцій. Якщо майно домашніх господарств характеризує наявну сукупність матеріальних благ (активів) на конкретний момент і виступає запасом, то доходи можуть створюватися і за рахунок заборгованості. Як і для товару, так і учасника економічного процесу можна скласти баланс його активів та пасивів (табл. 6.6).

Термін «дохід» охоплює оплату праці у грошовій і в натуральній формах, а також дохід від власності. Гроші, які надійшли за певний період, записуються у схемі під назвою «Ресурси». Використання грошей за цей період реєструється під рубрикою «Використання». Таким чином, сума грошей, яка надійшла за певний період, має дорівнювати сумі витрачених грошей. Це правило за методологією СНР називається бюджетною тотожністю, тобто сума потоків «ресурси» має дорівнювати сумі потоків «використання». Закриття рахунку завжди починається з розрахунку підсумку за ресурсами. Ресурси мінус використання показує сальдо операцій між резидентами та рештою світу. Визначивши різницю між сумою ресурсів і сумою використання, дістанемо результат діяльності даного сектору економіки за показником «чисте кредитування («+») або чисте запозичення («–»)».

Таблиця 6.6

Схема балансу активів та пасивів сектору «Домашні господарства»

6.4. Характеристика поведінки покупців

Поведінка покупців при купівлі товарів та послуг може вивчатись за двома напрямами: а) поведінка підприємств-покупців на оптовому ринку; б) поведінка домашніх господарств як покупців на споживчому, або роздрібному, ринку.

Поведінка покупців на споживчому ринку визначається:

· реакцією на зміну попиту від ціни;

· реакцією на зміну попиту від доходу;

· купівельною активністю;

· часткою заощаджень та рівнем інвестиційної активності;

· рівнем незареєстрованої зайнятості в неформальному секторі економіки;

· тіньовою діяльністю;

· злочинністю.

Раціональна поведінка покупців, зазвичай, передбачає максимізацію цільової функції при існуючих обмежених ресурсах: підприємства максимізують прибуток, а домашні господарства — максимізують споживчу корисність.

Поведінка підприємств-покупців. Підприємства як покупці діють, як правило, на оптовому ринку, і купують товари чи послуги для їх подальшого використання у процесі виробництва чи перепродажу. Тому оптовий ринок представляють:

· підприємства, які купують товари для їх подальшої переробки;

· підприємства-посередники, які купують товари для їх перепродажу з метою отримання прибутку;

· державні установи, що здійснюють закупівлю з метою забезпечення виконання своїх функцій.

Оптовий ринок характеризується, на відміну від роздрібного, порівняно невеликою кількістю суб’єктів, які діють на ньому. Підприємства-покупці закуповують товари великими партіями і значною мірою орієнтуються на споживчий ринок. Аналіз поведінки покупців надає можливість виробникам проводити аналіз поведінки попиту, і відповідно виробництва.

У цілому схема поведінки підприємств-покупців багато в чому відповідає схемі поведінки покупців на споживчому ринку, але існують певні відмінності, на які слід звернути увагу: особливості підприємства як покупця; фактори навколишнього середовища (закони і нормативні акти, податкові нормативи, закон про мінімальну заробітну плату, діяльність конкурентів та ін.); конкурентоспроможність товару; наявність товарів-замінників; пошук і вибір постачальників; обсяг пропозицій; вагомість замовника; укладання торговельних угод та ін.

Споживчий ринок — це домашні господарства, які купують товари та послуги для особистого кінцевого споживання. Аналіз поведінки покупців надає інформацію виробникам про те, як краще задовольнити потреби споживачів. Розглянемо методичні підходи до оцінки поведінки покупців як домашніх господарств.

Еластичність попиту від ціни.Еластичність попиту від ціни характеризує, на скільки відсотків зміниться обсяг попиту при зміні ціни на один відсоток. Її можна вивчати за такими напрямами залежно від мети дослідження:

а) еластичність попиту від зміни ціни на один і той самий товар (послугу);

б) еластичність попиту від зміни ціни на інший товар (послугу) (перехресна еластичність попиту);

в) еластичність ціни від зміни ціни на інший товар (послугу) (перехресна еластичність цін).

Залежність попиту від ціни може бути представлена табличним, аналітичним або графічним способами. Розглянемо графічне зображення залежності попиту від ціни. За традицією, яку започаткував у ХІХ ст. французький економіст О. Курно, у разі використання графічного способу беруть таку систему координат, в якій ціна р відкладається на осі ординат, а кількість продажу q — на осі абсцис.

Криву попиту від ціни характеризують безрозмірним параметром — еластичністю. Міра еластичності визначається емпіричним коефіцієнтом, який характеризує відсоткову зміну результативної ознаки y зі збільшенням факторної ознаки x на один відсоток. Коефіцієнт еластичності попиту від ціни розраховується за формулою англійського економіста А. Маршалла:

, або .

Наприклад, темп зростання попиту на товар А становив 124 %, а темп зростання ціни на нього –– 140 %, звідси коефіцієнт еластичності дорівнює 0,6 % (24 % : 40 %), тобто з підвищенням ціни на 10 % попит на товар А збільшиться на 6 %. Але цей самий результат можна дістати і за інших умов. Наприклад, якщо темп зростання попиту становив 112 %, а темп зростання ціни –– 120 %, то коефіцієнт еластичності дорівнює також 0,6 % (12 % : 20 %).

Якщо на кривій попиту є точка, в якій еластичність дорівнює одиниці (її називають точкою Курно), можна вважати, що саме тут обсяг реалізації максимальний.

Якщо попит зменшується з підвищенням ціни на один і той самий товар, то це від’ємна еластичність і коефіцієнт еластичності має знак «мінус». Це найбільш поширена поведінка споживачів (але існують винятки для товарів Гіффена та Веблена).

Можливі варіанти кривої попиту від ціни зображено на рис. 6.1.

Рис. 6.1. Можливі варіанти кривої попиту

Крива попиту АВ — абсолютно еластичний попит;

Крива попиту СD — абсолютно нееластичний попит;

Крива попиту KЕ — еластичність для більшості товарів;

Крива попиту CBD — еластичність для престижних товарів.

Якщо обсяг попиту зі зміною ціни завжди дорівнює одній і тій самій кількості товару (наприклад, 10 од.), то попит вважається абсолютно нееластичним.

Якщо немає обмежень щодо того, як багато може бути продано товару, то попит від ціни вважається абсолютно еластичним.

Закони залежності попиту від ціни не охоплюють абсолютно еластичний та абсолютно нееластичний попити.

Товари Гіффена характеризуються тим, що, незважаючи на підвищення цін, попит на них продовжує зростати. Цей «парадокс» названо за ім’ям англійського економіста Роберта Гіффена (1837––1910), який виявив, що під час голоду в Ірландії попит на картоплю зріс попри підвищення на неї ціни: голодуючи, кожний надасть перевагу відру картоплі понад порцією делікатесу. Пояснення парадоксу товару Гіффена було дано лише після розробки теорії споживчого попиту Дж. Хіксом, яку він виклав у праці «Вартість і капітал» (1939), і звучить воно так: підвищення ціни товару можна розкласти на «ефект заміни» (м’яса картоплею за низького доходу) та «ефект доходу» (заміна картоплі м’ясом у разі зростання доходу).

Товари Веблена характеризуються тим, що, незважаючи на зниження ціни товару, попит на нього скорочується (деякі споживачі вважають, що це явище виникає за рахунок зниження якості товару) або навпаки: купуються дорогі товари навіть за умови підвищення на них цін (спостерігається у колах заможних покупців при купівлі престижних товарів — звідси існує інша назва для товарів Веблена — ефект сноба). Ефект названо за ім’ям американського економіста і соціолога Т. Веблена (1857––1929), одного із засновників напряму інституціоналізму в економічній теорії. Таким чином, ефект Гіффена породжується бідністю, а ефект Веблена — багатством.

Взаємозв’язок між еластичністю попиту від ціни, зміною ціни і обсягом реалізації Q на товар А можна подати такою формулою:

де Q — обсяг реалізації або витрати споживачів; — кількість реалізованого товару А у базисному періоді; — абсолютна зміна ціни на товар ; — коефіцієнт цінової еластичності на товар А; характеризує темп зростання (зниження).

Поведінку покупців під час зміни ціни та її вплив на обсяг реалізації ілюструє табл. 6.7.

Таблиця 6.7