Пенітенціарна система та її функції.

Вступ

Висновок

Типова структура виправної колонії.

Структура пенітенціарної служби та види органів і установ виконання покарань.

Пенітенціарна система та її функції.

Вступ

ПЛАН ЛЕКЦІЇ

Література

“Попри очевидність того факту, що сьогодні неможливо відмовитися від репресивної ролі держави, також очевидно те, що в боротьбі зі злочинністю кримінальне право мало б бути останнім засобом, до якого вдаються, натомість мали б заохочувати адміністративні структури превентивного характеру , тобто ті, які базуються на запобіганні небезпекам і управлінні ризиками, оскільки уникнути шкоди набагато легше і дешевше, ніж виправляти її.” Рамон Х. Молес Пласа професор Барселонського автономного університету

Будь-яка система - це сукупність певних елементів: 1) між якими існують певні зв'язки; 2) кожен із елементів усередині себе вважається неподільним; 3) з оточуючим світом система взаємодіє як ціле.

Пенітенціарну систему держави можна визначити як сукупність органів державної влади, місцевого самоврядування та громадських інституцій, об'єднаних на інтегрально-функціональних засадах навколо центрального органу пенітенціарного управління, на який покладено обов'язки з вироблення та реалізації єдиної державної політики у сфері виконання кримінальних покарань, де всі органи й інституції взаємодіють у напрямі забезпечення безпеки суспільства шляхом ресоціалізації осіб, які відбувають або відбули кримінальні покарання.

Виходячи з такого розуміння поняття, слід зазначити, що пенітенціарна система не може складатися лише з установ виконання покарань. Соціальний характер пенітенціарної політики держави зумовлює включення в її реалізацію зусиль інших органів держави та недержавних інститутів. До складу пенітенціарної системи, крім пенітенціарних установ та органів, повинні бути включені також інші суб'єкти соціального управління, основна профільна діяльність яких збігається з тим або іншим елементом пенітенціарної функції або перебуває в прямому чи опосередкованому зв'язку зі створенням належних умов для їх реалізації.

Кожна система має певні функції, в яких знаходить своє відображення її сутність. Тому необхідно окреслити також і функції пенітенціарної системи. Слід зазначити, що функції пенітенціарної системи відрізняються від пенітенціарної функцією держави.

Структура системи повинна відображати всю повноту зв'язків між її компонентами . Тому, беручи до уваги соціальний характер пенітенціарної діяльності, можна виділити такі структурні елементи пенітенціарної системи:

1) пенітенціарне відомство (у нашому випадку - Державна пенітенціарна служба України, на яку покладається завдання щодо здійснення єдиної державної політики у сфері виконання покарань);

2) пенітенціарні установи (система пенітенціарних установ) та служба пробації як основні елементи структури пенітенціарної системи;

3) агенції у справах сім'ї та молоді;

4) органи охорони здоров'я;

5) агенції з питань працевлаштування і надання соціальних

послуг;

6) заклади та установи освіти;

7) місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування;

8) неурядові організації та релігійні конфесії;

9) інші суб'єкти

Пенітенціарна функція держави - це діяльність органів державної влади та громадських інституцій, спрямована на убезпечення суспільства шляхом створення умов для ресоціалізації осіб, які відбули чи відбувають покарання.

Пенітенціарна функція держави знаходить своє відображення та конкретизацію у функціях пенітенціарної системи, серед яких можна виділити:

- охоронну - забезпечує захист суспільства від злочинців шляхом реалізації заходів безпеки в процесі виконання покарань та після їх виконання;

- запобіжну - забезпечує превентивний вплив на злочинців та інших осіб з метою недопущення скоєння ними злочинів;

- правоохоронну - забезпечує охорону прав та законних інтересів злочинців та осіб, які працюють у пенітенціарних установах;

- соціальну - полягає в реалізації заходів соціальної допомоги засудженим як у процесі, так і після відбування покарання;

- нейтралізаційну - сприяє нейтралізації негативних наслідків діяльності пенітенціарних установ та недопущенню соціального виключення засуджених шляхом проведення комплексу соціально спрямованих заходів;

- інтегральну - полягає в тому, що всі суб'єкти пенітенціарної системи в процесі реалізації пенітенціарної функції держави виступають як єдина цілісна система;

- координаційну - полягає в наданні пенітенціарному відомству головного місця при реалізації пенітенціарної функції держави і в забезпеченні зазначеним відомством та його органами взаємодії з усіма іншими суб'єктами пенітенціарної системи;

- інформаційну - полягає у створенні інформаційного простору щодо діяльності всіх суб'єктів пенітенціарної системи на засадах прозорості та підзвітності.

Положення про ДПтС України вказує на те, що основними завданнями Служби є:

1) реалізація державної політики у сфері виконання кримінальних

покарань;

2) внесення пропозицій щодо формування державної політики

у сфері виконання кримінальних покарань;

3) забезпечення формування системи наглядових, соціальних,

виховних та профілактичних заходів, які застосовуються до засуджених

та осіб, узятих під варту;

4) контроль за дотриманням прав людини і громадянина, вимог

законодавства щодо виконання і відбування кримінальних

покарань, реалізацією законних прав та інтересів засуджених і

осіб, узятих під варту.

Беручи до уваги викладені вище положення, можна констатувати, що реалізація функцій пенітенціарної системи потребує зусиль багатьох органів державної влади й управління та громадських інституцій в напрямі ресоціалізації засуджених, у той час як функції системи пенітенціарних установ мають суто внутрішній характер і можуть бути навіть і не пов'язаними з питаннями ресоціалізації злочинців. Так, ще у 20-ті роки ХХ ст. відомий радянський вчений С. Познишев зазначав, що «... управління місцями ув'язнення будується за різними принципами: або так, коли його органами є тільки урядові посадові особи, або до участі в ньому залучаються місцеві громадські елементи, причому участь останніх може мати двоякий характер: вона може знаходити прояв у спостереженні за діяльністю урядових органів управління, або може полягати в безпосередній участі в самому управлінні. Один лише уряд, особливо у великих державах, неспроможний поставити всі місця ув'язнення на відповідний рівень. Він постійно потребує сприяння з боку суспільства. У країнах, де пенітенціарна справа стоїть високо, суспільство надає уряду велике і різноманітне сприяння в його намаганнях досягти на практиці хорошої організації місць ув'язнення»[1]