Буддизм - найдавніша світова релігія

Засновник буддизму – принц Сіддхартха Гаутама Шак’ямуні (межа 6-5 ст. до н.е.)

Чотири зустрічі принца Готами: хворий, старець, поховальна процесія, аскет.

 

Чотири благородні істини:

1. Життя - це страждання. Народження, хвороби, старість, смерть і навіть сили, що підтримують у нас життя (сканди), повні страждань (сканди - це тіло, почуття, думки й сумління).

2. Існує причина страждань – бажання буття, жадоба насолод, невтомний потяг до радощів і надії.

3. Страждання може бути припинено відмовою від бажань, подавити в собі будь-які їх прояви.

4. Спосіб позбуття бажань - дотримання восьмирічного благородного шляху.

Восьмирічний серединний шлях:

1. правильне бачення, праведні погляди, розуміння чотирьох благородних істин

2. правильні бажання

3. правильна мова (подолання омани, не зводити наклепи, не лжесвідчити, не грубити)

4. правильна поведінка (не вбивати, не красти, бути людяним)

5. правильний спосіб життя (працювати чесно, дотримуватись законів)

6. праведне устремління (постійність у протидії шкідливим думкам і порадам, самоконтроль думок, дій, бажань)

7. правильне мислення

8. правильне самопоглиблення (медитація)

 

П'ять моральних заповідей буддизму для мирян (панчашила):

1. не вбивати жодну живу істоту

2. не брати чужої власності

3. не торкатися чужої дружини

4. не говорити неправди

5. не вживати п'янких напоїв.

 

Провідні ідеї буддизму:

- Дотримуючись восьмирічного серединного шляху та високої буддійської моралі, людина може досягти досконалості, стати архатом (святим) і поринути в нірвану - ідеальний стан людського буття, що означає звільнення від страждань, бажань та смертної оболонки.

- Концепція дхарм.Поняття “дхарма” дуже багатопланове, воно включає в себе і поняття “закон” і поняття “частинка”, тобто все існуюче складається з дхарм. Дхарма – це початковий елемент світу матеріального і духовного. Дхарма схожа на наше розуміння атому, але атом для нас нерозумний, а дхарма – одухотворена частинка. Матеріальне і духовне в буддизмі нерозривні.

- В буддизмі не ставиться питання про існування Бога, в центрі – проблеми людської душі, яка теж складається з дхарм. Душа пізнає світ через саму себе – самопізнання.

- Душа – комбінація дхарм. Набори дхарм складають 5 сканд (частин) душі: 1) фізіологія людини, її самовідчуття; 2) взаємовідносини фізіології з оточуючим світом; 3) емоції, почуття; 4) вольові імпульси, породжені вимогами карми; 5) свідомість людини. Сукупність сканд утворює душу людини – Атман. Буддійське розуміння душі відкриває можливості її вдосконалення (Атман – не статична відокремлена від матеріального сутність, а потік психофізичного існування, продукт рухливої матерії). Смерть розриває стару комбінацію сканд, але нове втілення утворює з них нове тіло, наслідуючи наслідки минулих втілень.

- Буддизм спільний з індуїзмом в концепції перевтілення (метемпсихоз) та карми.

- Буддійська космологія: світ – породження спокою безкінечного і безпочаткового стану, з якого виходять імпульси, які породжують активну природу. Ця активна природа складається з психічних (пуруша) і фізичних (пракриті) начал. З них формуються світи і буття. Згодом світи гинуть, але потім знову народжуються.

- Космологічні уявлення зливаються з моральними настановами: космічне тіло Адібудди, співчуваючи людям, може матеріалізуватися в особі, щоб допомогти людям подолати егоцентризм: Червоного півня – гординю и пиху, Чорну свиню – невігластво і всеїдність, Зелену змію – злобу і підступність.

- Будда оголосив усіх рівними в духовній сфері, незалежно від каст. Матеріальну сферу він ігнорував як вигляд сансари та ілюзії.

 

Три принципи віровчення Буддизму:

1) Анітья– визнання змінності світу;

2) Анатта, анатман – відсутність вічної безтілесної душі;

3) Духкха – визнання життя як постійного страждання.

 

Буддійська космологія виходить з того, що світ – це породження спокою безкінечного і безпочаткового стану, з якого виходять імпульси, які породжують активну природу. Ця активна природа складається з психічних (пуруша) і фізичних (пракриті) початків.

 

Буддійські культові споруди називають ступами (дагоба, чартон, пагода). Ступи є сховищем святих останків Будди та його (святих) послідовників.

 

Буддійська релігійна література нараховує багато тисяч творів. Але канонічною вважаєтся Трипітака, що включає в себе три частини: віная-пітака (міфи про Будду та його повчання); сутта-пітака (притчі й бесіди Будди та його послідовників), абідхарма-пітака (філософія буддизму). Існують також “Джатаки” – збірки розповідей про Будду.

 

Течії буддизму:

Найбільш широкими течіями буддизму є Хінаяна і Махаяна.

Хінаяна(вузький шлях спасіння). Послідовники цієї течії основний акцент роблять на власному спасінні, якого можна досягти тільки через відхід від світу, тобто прийняттям чернецтва. Вони зосереджують увагу насамперед на внутрішньому спогляданні та мудрості (бодхі). Їхнім ідеалом є святий архат. Авторитет монаха дуже високий, а його слово - закон.

 

Махаяна(широкий шлях спасіння). Послідовники махаяни стверджують, що спасіння доступне не тільки монахам, а існує можливість досягнення нірвани мирянами. Крім Будди, вони поклоняються бодхісатвам.

 

Бодхісатва - це істота, яка досягла нірвани, але добровільно залишилася в цьому світі, щоб рятувати інші істоти. Спасіння досягається через віру в Гаутаму і інші бодхісатви. Тому для спасіння необхідно повторяти вголос їхні імена.

 

Ламаїзм - один із напрямів в буддизмі. Він склався на основі махаяни і тантризму, поєднання з магічними віруваннями тібетців. Поширився серед монголів, бурятів, тувінців, калмиків, тібетців. Ламаїзм особливу увагу в спасінні надає ламам (монахам), без допомоги яких віруючі не зможуть спастись, досягти Нірвани. Ламаїсти поклоняються безлічі будд, бодхісатв і демонів. Для них характерні пишні богослужіння, які проводять у дацанах (монастирях), багато побутових обрядів, магічних заходів і заклинань.

Кожний віруючий мусить мати свого ламу, коритись його настановам і покладатись на його молитви. Вищі лами вважаються Хубілганами - живими богами. Очолюють ламаїстів два наставники: перший має титул панчен-лами і є ніби втіленням самого Будди, другий - титул далай-лами і є носієм світської влади. Для віруючих Тібет є заповітною країною, а місто Лхаса - святим місцем паломництва. Тібетська мова вважається священною, нею написані святі книги Ганджур і Данджур.

Дзен-буддизм - один із різновидів буддизму. Заснував цей напрям індійський монах Бодхі-Харма, який прибув у 520 р. до Китаю. Монастир є основною формою відтворення дзен-буддизму. Головний метод – споглядання (созерцание). Медитація розглядається як розумова дія, яка приводить психіку людини у стан глибокої зосередженості, що знімає крайню емоційну напругу, уповільнює реакцію, позбавляє негативних переживань. Члени общини підкоряються духовному лідеру, який проводить медитативні сеанси. Общинні інтереси стоять на першому місці, на противагу індивідуальним. Дзен-буддизм шляхом медитування прагне змінити свідомість людей. Саторі – осяяння (озарение).

 

Нітирен-буддизм - головна течія японського будизму. Нітирен (1222-1282) проголосив "Лотосову сутру" єдино істинним ученням. Він зробив наголос на ідеї загального спасіння. Населення Японії, на думку Нітирена, повинно обов'язково дотримуватись трьох великих законів: поклонятися "Лотосовій сутрі", тій самій іконі (хондзону), відвідує той самий храм (кайдан), виконує ту саму молитву (даймоку). Це сприяло розвитку соціальної гармонії.

 

Розповсюдження буддизму:

В Індії розквіт буддизму прийшовся на правління царя Ашоки (3 ст. до н.е.). У кінці 2 ст. до н.е. буддизм стрімко розповсюдився в Пенджабі, Сінді, Гуджераті, Кашмірі – територіях, які з розпадом держави Магадхи увійшли в Греко-Бактрійське царство. Квітне буддизм в Кушанському царстві. В ті часи хінаяна була витіснена з північної Індії в Південну. Махаяна стала поширюватись за межами Індії. 1 ст. до н.е. – Цейлон, Китай, 4 ст. – Корея, 6 ст. – Японія, 7 ст. – Тибет, 13-14 ст. – Монголія, 18 ст. – Бурятія і Тува. Зараз буддизм сповідують також у Бірмі, Таїланді, Камбоджі, Лаосі, В’єтнамі, Малайзії, Індонезії, на Філіппінах.