Соціологія молоді: предмет та об’єкт дослідження.

Зміст

РОЗДІЛ 2.4. СОЦІОЛОГІЯ МОЛОДІ

1. Соціологія молоді: предмет та об’єкт дослідження.

2. Молодь як специфічна соціально-демографічна група.

3. Проблеми соціального самовизначення молоді.

Ключові слова:соціологія молоді, молодь, соціально-демографічна група, соціальне самовизначення, соціальні проблеми молоді, соціальне здоров’я молоді.

Цілі та завдання вивчення розділу.

Успішне вивчення розділу дозволяє:

- Усвідомити предмет та об’єкт дослідження соціології молоді.

- Мати уяву про молодь як специфічну соціально-демографічну спільноту.

- Знати тенденції та проблеми соціального самовизначення молоді в сучасному суспільстві.

- Володіти ключовими поняттями: соціологія молоді, молодь, соціально-демографічна група, соціальне самовизначення, соціальні проблеми молоді, соціальне здоров’я молоді.

.

Методичні рекомендації до вивчення розділу

Вивчаючи Розділ, важливо узагальнити уявлення про молодь як специфічну соціально-демографічну спільноту, проаналізувати специфіку соціології молоді як спеціальної соціологічної теорії, сформувати уявлення про тенденції та проблеми самовизначення молоді в сучасному суспільстві.

Вивчаючи пункт 1, зупинитися на визначеннях об’єкта і предмета соціології молоді, зверніть увагу на коло проблем, які досліджує соціологія молоді, її завдання.

Вивчаючи пункт 2, зверніть увагу на особливості молоді як соціальної групи, її неоднорідність, методологічні принципи вивчення молоді і проблем її соціалізації.

Вивчаючи пункт 3, спробуйте відповісти на питання: «Які проблеми виникають у молоді в процесі самовизначення?».

Для успішного засвоєння навчального матеріалу необхідно уважно прочитати зміст розділу, звернути увагу на ключові слова та визначення основних понять. Треба відповісти на питання для самоконтролю та зробити стислий конспект змісту розділу.

Навчальний матеріал

Проблеми молоді, її освіти, виховання, соціального становлення, участі у суспільному жилі перебувають у центрі уваги і на стику різних наук. Соціологія відносить їх до найважливіших. Зважаючи на те, що соціальний портрет молоді формується під впливом різноманітних суспільно-політичних і соціальних чинників, соціологія виявляє інтерес до того, яку роль відіграватимуть для молоді певні соціальні цінності, норми моралі, традиції тощо.

Соціальне самопочуття молоді є одним з головних показників розвитку суспільства, а проблема формування її свідомості – однією з провідних у соціології. Для того, щоб формування молоді відбувалося адекватно суспільним процесам, необхідно визначити її роль і місце в суспільстві, з'ясувати її труднощі та проблеми. Серед них є традиційні – кохання, дружба, пошук сенсу життя, створення сім'ї тощо. Проте розв'язання багатьох проблем молоді залежить від факторів соціального життя – йдеться про вибір професії, життєвого шляху, самовизначення, професійну мобільність тощо. Не менш актуальними є здоров'я, освіта молоді, її спілкування з дорослими й однолітками тощо.

Вивчаючи молодіжні проблеми, неможливо обходитися простим констатуванням позитивних чи тривожних фактів життєдіяльності молодих людей. Потрібен глибокий системний аналіз буття молоді, чим і покликана займатися соціологія молоді.

Історичний розвиток суспільства значною мірою залежить від того, наскільки використовується такий дієвий чинник суспільно-політичного функціонування, як молодь. По-перше, це визначається тією значною часткою, яку займають молоді люди в структурі населення: за даними ООН на початку 2000 р. населення світу становило 6 062 млн. осіб, з них молодих людей віком 15 – 24 років було 1 061 млн. осіб, або 17,5% від загалу. По-друге, за всіх часів та й у всіх народів молодь була в авангарді громадських рухів, своєрідним каталізатором суспільних перетворень.

У західній соціології термін "молодь"був уведений до наукового обігу лише в середині 70-х рр. XX ст. Це пізнє впровадження зумовлювалося тим, що доіндустріальний період західної цивілізації знав поділ населення лише на дітей і дорослих. Перехід до індустріальної фази висунув потребу введення окремого вікового проміжку "юність", пов'язаного з необхідністю відповідної освітньої і фахової підготовки робітників. Цей термін з віковим інтервалом 11-18 років виробив у своїх працях американський дослідник Г.Голл 1904р., позначаючи період між дитинством і дорослістю.

Однак перехід до фази постіндустріального розвитку та зумовлена цим необхідність продовження часу набуття знань і складних професій, заснованих на надскладних технологіях, висунули потребу вироблення нового терміна "молодість" для позначення певної стадії життєвого циклу, що лежить між юністю і дорослістю. Вікові кордони цієї стадії становили 19 – 26/30 і більше років.

Водночас досліджуються відмінності цієї стадії розвитку людини від дитинства, юності, дорослості. Західні дослідники серед основних найхарактерніших специфічних рис молодої людини, яка не досягла ще статусу дорослості, називають: нерівномірність, напруженість, повторюваність конфліктних ситуацій, підвищену критичність.