Інформаційна теорія емоцій П Сімонова.
Психологічні механізми мотивації та емоцій людини в роботах В.К. Вілюнаса.
Структуризація теоретичних досліджень з проблем мотивації та емоцій.
Основний методологічний підхід – еволюційний підхід.
Принципи досліджень:
- Механізми розвитку біологічного рівня мотивації.
- Аналіз інстинктів як еволюційно вихідної форми мотивації.Без аналізу нижчих рівнів мотивації складно, якщо взагалі можливо вести дослідження соціальних механізмів мотивації людини.
- Центральна інстанція, яка забезпечує регуляцію поведінки в змінному середовищі, це психічний образ середовища. Мотивація є особливим внутрішнім аспектом цього образу.
- Мотивація, установка, емоція – терміни дуже близькі за своїми емпіричними ознаками. Емоції - це репрезентуючий потреби механізм пристрасного відображення. Емоції дуже зближаються з потягами, бажаннями і вольовими імпульсами.
- Навіть в межах інстинктивних дій поведінкою керують внутрішні, задані емоційними процесами перетворення середовища.
- Джереларізноманітності мотиваційних відношень людини:
§ Вроджені механізми - механізми інстинктів.
§ Вплив ситуативних факторів на розвиток мотивації.
§ Онтогенетичний розвиток мотивації людини
Структура емоцій:
1. Емоційне явище, тобто відображуваний зміст.
2. Емоційне переживання, тобто специфічне забарвлення, з яким цей зміст відображається суб’єктом.
Функції емоцій:
1. Оцінка.
2. Спонука.
Особливості мотивації:
1. Соціальне походження мотивації людини.
§ Предмети потреб людини є продуктом суспільного виробництва.
§ Людська мотивація відповідає потребамсуспільства.
§ Різноманітність, змінюваність, історичність мотивації.
§ Роль мотивації у вихованні дитини.
2. Опосередкованість мотивації інтелектом, мовою, свідомістю.
§ Зв’язок мотивації з вольовими процесами.
§ Стійкість, надситуативність, функціональнаавтономність людини.
§ Спрямованість людини на віддалені життєві цілі.
§ Негомеостатичність „нескінченність” мотивації.
3. Ієрархічне співпідкорення мотивів.
4. Полімотиваційний характер діяльності.
5. Пластичність, взаємозамінність мотивів людини.
Основна практична задача. Оскільки природної схильності до розвитку власне людських мотиваційних відношень немає, то вони можуть виникати лише внаслідок їх цілеспрямованого формування.
Емоція – це відображення (оцінка) мозком людини і тварини якоїсь актуальної потреби (її якості, величини) і ймовірності її задоволення.
Емоції виникають внаслідок нестачі або надлишку інформації, необхідної для задоволення потреби.
Емоції людини і вищих тварин визначаються актуальною потребою (її якістю та величиною) і оцінкою суб’єктом можливості її задовольнити. Таку оцінку суб’єкт здійснює, мимовільно зіставляючи інформацію про засоби, час, ресурси, які необхідні для досягнення мети (задоволення потреби), і інформацію про засоби, час тощо, які він отримує в даний момент.
Зростання ймовірності досягнення мети в результаті надходження нової інформації щодо засобів і можливостей задоволення потреби викликає позитивну емоцію. Зменшення ймовірності у порівнянні з попереднім прогнозом призводить до негативної емоційної реакції. Коли людина усвідомлює високу ймовірність задоволення потреби, то виникає позитивна емоція, а якщо людина відчуває, що можливість задовольнити потребу невисока, - негативна емоція.
Е=f [ П, (Іє-Ін) ]
Емоція, її ступінь, якість і знак = залежить від (f) [сили і якості потенціальної потреби (П) та оцінки ймовірності задоволення потреби (Іє-Ін), яка складається з інформації про засоби, наявні в даний момент (Іє) і інформації про необхідні засоби (Ін).
Таким чином, емоція виникає лише за наявності потреби.
У нормальнійситуації людина орієнтує свою поведінку на сигнали високо ймовірних подій. Завдяки цьому її поведінка у більшості випадків буває адекватною і веде до досягнення цілі. В умовах повної визначеності мета може бути досягнута і без допомоги емоцій.
Формула Сімонова категорично протирічить поглядам на позитивні емоції як на задоволену потребу, оскільки у формулі Е=f [ П, (Іє-Ін) ] емоція буде рівна нулю, якщо зникне потреба. Позитивнаемоція виникає лише у тому випадку, коли наявна інформація перевищує наявний раніше прогноз відносно ймовірності досягнення цілі, тобто коли Іє буде більше Ін. Приклад: Спортсмен, який виграв змагання, до яких ретельно готувався і в яких планував перемогти, не повинен радіти перемозі.
Критика теорії Сімонова.