Вступ до теми
Завдання
1. Яка роль основних логічних законів при редагуванні тексту документа? Навести приклади.
2. Які загальні вимоги до документа?
3. Назвати етапи роботи над службовим документом.
8 Помилки та їх види. Коректурні знаки. Комп’ютерна коректура
8.1 Вступ до теми.
8.2 Значущість помилок.
8.3 Вага помилок.
8.4 Загальна класифікація помилок.
8.4.1 Інформаційні помилки.
8.4.2 Модальні й фактичні помилки.
8.4.3 Темпоральні, локальні й ситуативні помилки.
8.4.4 Семіотичні помилки.
8.4.5 Відображувальні і значеннєві помилки.
8.4.6 Тезаурусні помилки.
8.4.7 Сприйняттєві й атенційні помилки.
8.4.8 Копіювальні помилки.
8.4.9 Нормативні помилки.
8.5 Реконструкція помилок реципієнтами.
8.6 Коректурні знаки.
8.7 Типові коректорські помилки.
8.8 Комп’ютерна коректура.
У період становлення редагування розглядали як процес, що не може бути розмежований на окремі складові. У ньому як неподільному процесі виділяли такі синтетичні методи як вичитування, скорочення, опрацювання та перероблення, наголошуючи при цьому на методах виправлення. Поступово цей синтетичний підхід зазнав певних змін: редагування продовжували розглядати як єдиний процес, проте наголос ставили вже не на виправленні, а на аналізі авторського оригіналу. Із незначними змінами такий підхід зберігся дотепер.
Науковці вважають, що такий підхід є вірним лише частково. Справа в тому, що редагування не є неподільним процесом. Навпаки, редагування складається з двох повністю рівноправних процедур – аналізу (контролю) та виправлення (реконструкції) авторського оригіналу. Стосовно цих процедур можна сказати, що аналіз (контроль) – це процедури пошуку, фіксації та локалізації помилок у повідомленні, а виправлення (реконструкція) – це процедури видалення у повідомленні помилок, виявлених у процесі контролю.
Помилка – це об’єктивне відхилення, яке є різницею між неправильним компонентом повідомлення та його нормативним і правильним поданням. Іншими словами, помилка – це об’єктивне відхилення, яке доповнює правильний компонент повідомлення до неправильного (помилкового). Звичайно, таке доповнення може бути зі знаком „+”, і зі знаком „-”.
8.2 Значущість помилок
Помилки можуть бути значущими (тобто істотними) та незначущими (неістотними). Їх значущість визначають залежно від того, наскільки вони впливають на процеси сприймання і зрозуміння: коли помилки лише незначно знижують швидкість сприймання, вони є незначущими; коли ведуть до неправильного, тобто нетотожного авторському, розуміння або роблять його неможливим взагалі, вони є значущими.
Приклад 1. У повідомленні в реченні Партизани не розпочали бойові дії автор через недогляд випадково пропустив частку не. Без сумніву, в реципієнта виникне суттєве відхилення від того образу, який хотів передати автор, а тому така помилка буде значущою.
Приклад 2. Автор, погано знаючи лінгвістичні норми, написав слово прикрасний (замість прекрасний). Очевидно, що реципієнт правильно розпізнає і сприйме це слово, відзначивши для себе наявність помилки (така помилка буде незначущою).