Політичні ідеї утопічного соціалізму.

На відміну від Ж. Бодена, представники так званого утопічного соціалізму Т. Мор та Т. Кампанелла обстоювали ідею соціальної рівності, головним ворогом якої вони вважали приватну власність. До проблематики держави мислителі-соціалісти звертались у пошуках відповіді на питання про те, якою ж має бути держава, щоби забезпечити рівність і справедливість, покінчити з тиранічними формами правління.

Родоначальником утопічного соціалізму як системи теоретичних уявлень про справедливий суспільний устрій є видатний англійський мислитель та політичний діяч Томас Мор (1478-1535). Свої погляди він виклав у праці "Утопія" (1516), в якій різко засудив тогочасні англійські соціальні і політичні порядки – злиденність мас, нерівність і несправедливість, злочинність тощо, головною причиною яких вважав приватну власність. На думку Т. Мора, суспільство є результатом змови багатих проти бідних. Держава виступає лише знаряддям багатих, яке вони використовують з метою пригнічення простого народу та захисту своїх матеріальних інтересів. Багаті підкоряють і знедолюють бідних як силою, хитрістю та обманом, так і за допомогою законів, які нав´язують народу від імені держави. Існуючим соціально-політичним порядкам Т. Мор протиставляє порядки, які панують в уявній державі Утопія. Там немає приватної власності, а засоби виробництва та його результати є суспільним надбанням. Праця обов´язкова для всіх, робочий день триває 6 годин, а населення забезпечується всім необхідним.

Панування суспільної та відсутність приватної власності виключають злочини, пов´язані із жадібністю та егоїзмом людей, їхнім прагненням попри все збільшити власне багатство. Утопія є державно-організованим суспільством, а її політичний устрій, який Т. Мор вважає ідеальним, ґрунтується на засадах свободи, рівності й демократизму. Основні посадові особи держави, у тому числі верховний правитель (принцепс), обираються народом, звітують перед ним та зобов´язані діяти у його інтересах. Правитель обирається по-життєво, та може бути усунутий з посади у разі прагнення до тиранії. Решта посадових осіб і сенат, який складається зі старших за віком і досвідчених громадян, обираються щорічно. Найважливіші справи в Утопії вирішуються правителем з участю сенату та народних зборів. Як бачимо, симпатії Т. Мора на боці своєрідної змішаної форми державного правління, яка поєднує в собі монархічний, аристократичний і демократичний елементи.

В Італії ідеї утопічного соціалізму розвивав філософ, поет та політичний діяч Томмазо Кампанелла (1568-1639). У праці "Місто Сонця" (1602 р., надрукована в 1623 р.), наслідуючи Т. Мора, він стверджував, що причиною всіх суспільних бід є приватна власність. Ідеальним суспільним ладом, що відповідає інтересам простого народу, автор вважає такий, який заснований на суспільній власності. Подібний лад встановлено у місті Сонця: відсутня приватна власність, а праця має обов´язковий характер, громадяни забезпечені всім необхідним. Причому, на відміну від Т. Мора, Т. Кампанелла вводить суспільну власність навіть на предмети особистого вжитку. У місті Сонця все детально регламентується, навіть особисте життя громадянина.

Система публічної влади у місті Сонця складається із трьох гілок: військової, наукової, а також відтворення населення (шляхом створення необхідних предметів споживання і виховання громадян). Кожною з гілок влади керує окремий правитель. Правителів називають відповідно Сила, Мудрість та Любов. Увінчує управлінську піраміду верховний правитель, якого іменують саме Сонцем або Метафізиком. Він вирізняється вченістю, досвідом і вмінням. Посаду верховного правителя обіймає не по-життєво, а лише до того часу, доки серед громадян не з´явиться більш достойний. Тоді верховний правитель обов´язаний самостійно відмовитися від влади на користь достойнішого. Верховний правитель міста Сонця та його найближчі помічники – Сила, Мудрість таЛюбов – не можуть бути усунуті із посад із волі народу, решта посадових осіб обираються громадянами. Започатковані представниками раннього утопічного соціалізму Т. Мором та Т. Кампанеллою колективістські принципи по організації суспільного життя – це є заперечення приватної власності та суспільна організація виробництва й розподілу, обов´язковість праці, детальна регламентація суспільного та особистого життя, недооцінка прав та свобод індивіда – знайшли же подальше теоретичне обґрунтування і в кінцевому підсумку були покладені в основу організації суспільного життя в країнах соціалізму.

Список використаних джерел:

1. Безродний Є. Ф., Уткін О. І. Історія політичних вчень : Навч. посібник. – К. : Професіонал, 2006. – 432 с.

2. Ирхин Ю. В., Зотов В. Д., Зотова Л. В. Политология : Учебник. – М. : Юристъ, 2002. – 511 с.

3. История политических и правовых учений. Учебник для вузов. Изд. 2-е, стереотип. Под общ. ред. члена-корреспондента РАН, доктора юридических наук, профессора В. С. Нерсесянца. – М. : Издательская группа НОРМА–ИНФРА, 1998. – 736 с.

4. Політологія : підручник / Ред. О. В. Бабкіна, В. П. Горбатенко. – К. : ВЦ "Академія", 2003. – 528 с.

5. Політологія : Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К. : КНЕУ, 1999. – 108 с.

6. Політологія : Підручник / І. С. Дзюбко, К. М. Левківський, В. П. Андрущенко та ін.; За заг. ред. І. С. Дзюбка, К. М. Левківського. – К. : Вища шк. , 1998. – 304 с.

7. Політологія : Навчальний посібник / Юрій М. Ф. – К. : Дакор, КНТ, 2006. – 416 с.

8. Політологія : Навчально-методичний комплекс / За ред. Ф. М. Кирилюка. – К., 2005.

9. Шляхтун П. П. Політологія. Теорія та історія політичної науки. – К. : Либідь, 2002. – 576 с.

10. Шульженко Ф. П., Андрусяк Т. Г. Історія політичних і правових вчень. – К. : Юрінком Інтер, 1999. – 304 с.

Тема лекційного заняття № 2.3: