Соціалізації

Політичної

Особливості

Соціалізація в політичній сфері

іншими державами й народами. На думку Є.Вятра,до цих основних внутрішніх і зовнішніх функцій слід додати функцію формування нації в тих випадках, коли держава є інструментом національної інтеграції. Це зауваження польського соціолога важливе для сучасних процесів націо-творення в Україні коли держава відіграє консолідуючу роль у суспіль-стві, сприяючи створенню сучасної нації в сенсі території і громадянства, що закріплено в новій Конституції країни. Такої ж думки дотримується при аналізі етнонаціональних процесів в Україні й відомий американ­ський вчений О.Мотиль.

Інші внутрішні напрями соціології політики також дають цікавий матеріал для аналізу політичної сфери і політичного життя суспільства. Зокрема, в соціології політичної поведінки досліджуються, поряд з ін­шими, процеси політичної соціалізації, внаслідок якої молоде покоління набуває певної політичної ролі. Політична соціалізація відбувається у багатьох сферах життя: в сім'ї, групі однолітків, школі, політичній організації, армії тощо, її інструментами є безпосередній виховний вплив, опосередкований приклад інших людей, вплив політичної пропаганди, власний політичний досвід. Р.Доусон і К.Превітдодають до цього ще вплив засобів масової інформації.

Взагалі в працях американських соціологів наголошується, що полі­тична соціалізація починається в сім'ї і є складовою загального процесу виховання. Батьки і старші члени сім'ї передають дитині не лише певні політичні погляди, а й зразки політичної поведінки: від них дитина впер­ше отримує приклади участі або ухилення від участі в політичному житті, перші емоційні і раціональні оцінки. Отже, вже в сімі відбувається криста­лізація основних рис майбутньої політичної поведінки індивіда. На думку Д.Істона і Р.Хесса,політична поведінка дорослої людини вели­кою мірою зумовлена досвідом її дитинства: період формування майбут­ньої політичної орієнтації індивіда припадає, за їх підрахунками, на час між третім і тринадцятим роками життя. Н.Смелзердодає, що у віці від 9 до 13 років починається важливий етап формування політичних погля­дів. Дев'ятирічні й десятирічні діти схильні здебільшого ототожнювати уряд із особистостями на зразок президента; вони довіряють уряду і вва­жають, що він діє на благо народу. Діти старшого віку засвоюють абстрак-тніші загальні питання: більшість із них надає перевагу певній політичній партії або називає себе незалежними. Але з часом з дітьми відбувається одна з найдавніших, як пише Смелзер, змін: вони втрачають довіру до Уряду.

Політичний конформізм і нонкон­формізм

Соціологія політичної свідомості

Така ситуація може бути наслідкам декількох причин: родинні впливи на практиці можуть^юслаблюватись, або й вступати у суперечність із впливами груп однолітків чи, як ми це нині називаємо, впливами «вулиці». Діти дорослішають, і під впливами засобів масової інформації дають змогу виробляти власні політичні смаки й уподобання. У більшості сімей риростають зазвичай політичні конформісти (від лат. соп/огті$ — подібний) .— тобто діти засвоюють від батьків позитивне ставлення до існуючого ладу, поширені в суспільстві політичні норми і взірці пове­дінки. Та у випадках зіткнення різних впливів — батьківських, однолітків, вулиці, школи тощо — починають переважати не лише втрата довіри до уряду й політиків, а й явища нонконформізму (або непогодження з існуючими політичними цінностями і прямий протест проти них та існуючої системи).

Політичний конформізм дітей, підлітків, юнацтва, молоді поширений у стабільних суспільствах, що перебувають у стані рівноваги і добробуту. У таких суспільствах домінуючий ефект політичної соціалізації сім'ї збігається з вимогами системи, тобто зміцнює конформізм. І навпаки, коли суспільство перебуває у стані кризи, соціалізація, що здійснюється у сім'ї, призводить швидше до бунту і протесту молодих проти чинних норм, навіть якщо ці норми пропагуються родинними авторитетами. Особливо болісним є такий стан дитини, коли норми, ідеали й цінності, якими живе її сім'я, вступають у суперечність із брудом реального життя. Ці та схожі питання вивчає соціологія політичної свідомості. Отже,різноманітність політичного життя зумовлює його вивчення не лише окремими соціогуманітарними науками, а й спеціальними підрозділами соціології політики.